Вихованці центру соціальної опіки "Отчий дім" в селі Петрівському Києво-Святошинського району.
Намісник Києво-Печерської лаври митрополит Павел не любить говорити про свої справи милосердя. Для нього ця тема дуже особиста. І точно мало хто знає про те, що в багатьох дитячих будинках та інтернатах діти називають владику Павла батьком, татом. Коли вони бачать владику, обіймають його як рідного. Хто не встиг підійти ближче - простягає руку, щоб хоча б доторкнутися до нього.
У дітей з владикою Павлом дуже прості відносини. Діти-сироти найбільше потребують любові і дружби, для них важливі обійми, теплі слова, увага. Владика знає дітей по іменах, цікавиться їхніми успіхами, їх життям. Коли вихованці виростають, багатьом він допомагає отримати освіту, підтримує в дорослому житті. Він розуміє цінність і важливість кожної дитини, її долі , її душі. Напередодні міжнародного Дня захисту дітей про співпрацю із Києво-Печерською лаврою «УНІАН-Релігії» розповів президент Альянсу «Україна без сиріт» Роман Корнійко.
Довідка "УНІАН-Релігії"
Альянс «Україна без сиріт» об’єднує 106 громадських організацій, які працюють з дітьми-сиротами. Одним із ініціаторів створення Альянсу був митрополит Павел.
МБФ “Отчий Дім” займається безпритульними дітьми. Це діти-сироти, діти, які залишилися без батьківської опіки, яких вилучила із сімей служба в справах дітей та сім'ї, чи кримінальна міліція - через загрозу їхньому життю. Також фонд працює на попередження безпритульності і сирітства.
Більшість дітей пережили від батьків чи інших близьких людей насильство. Багато з них сироти при живих батьках. Ці діти живуть в селі Петрівському під Києвом. Також створено 28 дитячих центрів по всій Україні, в яких виховується біля 700 дітей.
Президент Альянсу «Україна без сиріт» Роман Корнійко
"ВЛАДИКА ПАВЕЛ НЕ РОЗПОВІДАЄ ПРО СВОЇ ДОБРІ СПРАВИ - ВСЮ СЛАВУ ВІДДАЄ ТІЛЬКИ БОГОВІ"
- Намісник Києво-Печерської лаври митрополит Павел з 1998 року опікується і підтримує наші центри. Владика ніколи нікому про це не розповідає. Але ми хочемо розповісти: ми дуже вдячні Богові за цю людину!
По-перше він є духовним батьком, татом, якого люблять діти. Коли діти дізнаються, що поїдуть у лавру до намісника, просто сяють лицями. Це для них велике щастя і благословення – поїхати до владики в Києво-Печерську лавру.
По-друге, владика допомогає, підтримує фінансово низку дитячих центрів. Кожного тижня з його ділянки у селі Воронкові ми отримуємо молоко, сметану. Десь раз на місяць - крупи, цукор, олію. На Різдво і на Великдень для наших дітей вирощують поросят, телят. Цікаво, що владика ділиться із дітьми-сиротами зі свого власного столу. Те що є у нього на столі на великі свята – все те ж саме він посилає у дитячі будинки. Дітям дуже приємно.
Лавра гостинно приймає дітей-сиріт з усіх куточків України. Владика Павел проводить дитячі молебни і потім збирає малечу на великій обід. Багато хто з дітей раніше таких обідів в житті не бачив. Нікого із діточок не відпускають з порожніми руками, вони йдуть із лаври з подарунками.
Слухняним в лаврі вручали подарунки. ВІДЕО
Я пам’ятаю, як владика запросив у свій будинок вихователів дітей-сиріт, накрив стіл, і коли сідали, він кожному власноруч підсунув стільчик. Потім він сказав дуже важливе. Поклав руку на сердце і каже: “Я від імені Бога схиляюся перед вами. Дякую за те, що ви день і ніч служите цим дітям. Ми тільки молимося, і чим можемо допомагаємо, а ви повсякчас знаходитесь із ними”. А дітям владика сказав, щоб вони не були злі на своїх батьків, які їх народили і залишили. І щоб шанували тих, хто день і ніч трудиться із ними, хто проходить через сльози, труднощі і переживання.
120 дітей-сиріт відвідали лавру в рамках «Всеукраїнського Дня молитви за сиріт». ВІДЕО
У нас були ситуації, коли не було за що оздоровити дітей. Коли владика Павел дізнався, він відправив всіх на відпочинок до Криму: забезпечив дорогу, перебування.
Кожного року він турбується, чи є за що відпочити дітям, і допомагає фінансово, щоб всі були оздоровлені. Чи готові до школи, чи є теплі речі?.. Він намагається, щоб потреби кожної дитини були задоволені.
Коли люди такого духовного сану говорять такі речі, це дуже підбадьорює. Кожному із вихователів владика передав конверт, в якому була велика сума грошей для дітей. Працівниця одного із інтернатів розповідала, що коли приїхала додому, не відкривала конверт. Думала: ну що там може бути – тисяча-півтори... вистачить вирішити якісь потреби зі спортінвентарем. Але коли вона передала той коверт директору, виявилось, що там була дуже значна сума. Всі були зворушені тим, як ця людина турбується про дитинство сиріт. Наскільки владиці не байдужа їхня доля.
Дуже важко сьогодні виживати благодійним організаціям, що займаються дітьми-сиротами, тому що економіка вдарила по всьому. Владика Павел допоміг центру сімейного виховання “Моя сім’я” в Петрівському перейти на економічну систему опалення. Ми змогли замінити дерев’яні вікна на пластикові і утеплити будинок центру.
Взагалі, якщо говорити про допомогу Києво-Печерської лаври дітям-сиротам за всі ці роки, добрих справ не прелічити.
Пам’ятаю наше перше знайомство з владикою Павлом, воно мене сильно вразило. Це був 1999 рік. Владика приїхав в один із наших центрів в селі Хотів. Вийшов із машини... Стоїмо ми. Стоять дітки. Він всім приділив увагу: підійшов до дорослих, підійшов до дітей. Діти повели владику показати йому будинок... Час йде, а вони із нього не виходять. Година, дві... У мене вже тривога. Я ж знаю, що таке утримувати увагу колишніх безпритульних дітей сам на сам, без вихователів.
І от вони вийшли. Всі сяючі, владику обіймають, тримають за руки, навіть за одяг. Вони відчули щирість і любов, з якою він приїхав. Намісник підходить до мене, обіймає і каже: “Велику Божу справу ви робите. Дякую вам!” І пішов до машини... Він не купляв увагу дітей тим, що їм привіз. Він дав їм набагато більше - приділив їм свій час, поспілкувався, познайомився. Повірте, дітей не обдуриш! Діти відчувають хто є хто. Байдуже, в рясі людина, чи ні. Вони дивляться на те, що у людини у серці.
Ви знаєте скільки у владики турбот?.. Але ж він знаходить час і приїжджає до дітей. Одного разу приїхав, відкриває машину – а там повний багажник фруктів, яких ми ніколи не бачили і не могли купити. Не предати скільки у дітей було від того щастя. Або відкриває задні дверці машини – а там повно нових речей для дітей.
Колись був дуже важкий період, нам не було за що вивезти сміття. Владика проходив повз, каже: “Так, а що у вас тут таке лежить і неприємно пахне?” Кажу: “Владико, вибачте, незручно, але сміття”. І сміття того було вже немало. Він нічого не сказав, попрощався, поїхав. Через хвилин сорок приїджає грузовик, із нього виходять двоє монахів і питають: “Тут дитячий будинок? А де сміття, яке нам потрібно забрати?” Забрали і поїхали.
Я зателефонував владиці Павлу, подякував. А він: “Прийдіть до мене завтра”. Я приїхав. Він дістає велику суму грошей, кладе на стіл і говорить: “Візьміть це для ваших дітей”. То була величезна на той час сума грошей, яку взагалі, важко було повірити, що хтось може пожертвувати. Він просто віддав ті гроші дітям. Відразу додам, що потім від владики такої значної допомоги дитячим будинкам і центрам було дуже багато.
Тоді ж, наступного дня, я приніс владиці лист подяки. А він каже: “Ви хіба не знаєте, що написано у Біблії?! Нехай ліва рука не знає, що робить права. А ви мені несете листи подяки... Ви Богу дякуйте, а не мені!”
Ви знаєте, буває до нас приїджають політики, які допомогають, але відноcяться до дітей так, що вони це відчувають – без любові. Потім у передвиборчих програмах з’являлися фотографії, де вони за допомогою фотошопа були вмонтовані у фото дітей, і підписи, на зразок “чужих дітей не буває”. Це завжди так неприємно, що не передати.
Владика Павел – зовсім інший образ людини-благодійника, він щиро допомогає, і всю славу від цього віддає тільки Богові. Він каже: “Роблю це для Бога”. Я йому: “Ви і так багато робите, ви ж за нас молитеся”. А він говорить: “Молитва без підтвердження, без справ і без жертви – нічого не варта”. Це приклад справжнього милосердя для багатьох.
Анна Горпинченко, “УНІАН-Релігії”.
Фото - МБФ “Отчий Дім” і Києво-Печерської лаври.