26 лютого ситуація в Успенській Почаєвській лаврі спокійна. Увечері, 24 лютого, в лавру стало надходити багато дзвінків про провокацію, що готується в Почаєві. Сенс провокації був у тому, що діти і жінки, яких привезуть, повинні зайти в один з храмів Почаївської лаври і звідти не виходити. Коли чергові попросять приїжджих залишити храм, планувалося влаштувати шум, який журналісти обов'язково мають зафіксувати на фото- , відеоапаратуру і з відповідними коментарями запустити в ЗМІ.
Дізнавшись про це, 25 лютого, люди почали з самого ранку збиратися в лаврі.
До приїзду «гостей» братія і православні християни утворили щільну живу стіну перед Святими вратами обителі і служили акафісти. Побачивши це, «гості» зрозуміли, що їм сьогодні не вдасться здійснити задумане. Тому, помолившись біля пам'ятника Бандери, вони роз'їхалися.
Митрополит Почаївський Володимир
Вклоняюся вам за вашу віру і за вашу любов до святої обителі!
Про те, як ми живемо у Почаївській лаврі, і як трудиться братія – всі ви знаєте і бачите. Про це свідчить і сама лавра, до якої ви приспішили молитися. Якою є ситуація всі ви розумієте.
Тож, чому ми подзвонили у дзвони і звернулися до вас? Тому що ще вчорашній вечір був дуже сумбурним. Постійно лунали дзвінки, в яких люди виказували свою тривогу і повідомляли про те, що чули заклики певних людей – їхати у Почаївську Лавру, щоб її захопити.
У чому нас обвинувачують? Нас звинувачують у тому, що у нас переховується Янукович. На цю маячню я навіть не знаю, що говорити. Ще кажуть, що у нас тут переховуються 200 «тітушок» – злочинці зі зброєю... Нібито проїжджав бус по кременецькій дорозі, обвішаний іконами, при перевірці якого побачили, що там зброя і т.п. При цьому вони ж самі його пропустили, виходить. Чому?
Я говорив по телефону з тими, хто нас підозрює у чомусь і пропонував: «прийдіть, я вас зустріну і яке приміщення у лаврі ви скажете відкрити, відкрию. Якщо щось знайдете, даю вам руку, відрізайте всі мої пальці».
Але самі, браття і сестри, розумієте, що ці люди говорять таке, що ми, православні, такого не можемо навіть у голові скласти – одна брехня і неправда.
Тепер знову з’явилася інформація, що із Тернополя їде до Почаєва група, між ними є депутати, які бажають з нами зустрітися. Як воно далі буде – не знаємо...
Поступила ще така інформація, що з майдану виїжджає теж частина людей, тому що тут ніби є «тітушки» і ховається та особа, про яку я вам сказав.
Через те, браття і сестри, ми вам будемо повідомляти якщо виникне небезпека: або дзвоном, або іншим методом. Будемо, браття і сестри, готуватися до всього, тому що це дійсно випробування нашої віри. Жити православному християнину непросто, помирати, видно, що ще складніше.
Спочатку віків диявол був людиновбивцею, брехуном, і тільки ті, хто являються його рабами, можуть творити його волю. Істинний православний християни на таку брехню і на такі справи неспроможні.
***
Сьогодні журналісти приходили, питали, чому ми їх не впускаємо. Я кажу: «Яка причина вашого приходу? Так, до сьогоднішнього дня ми завжди усіх впускали. А ви бачите, що зараз твориться у державі? Ви взяли дітей, приїхали сюди і захотіли молитися... Помоліться в себе вдома сьогодні, завтра, а коли ситуація стабілізується, тоді будуть відкриті ворота і всі ви будете заходити». Але, що ми не кажемо, їм все не те.
До чого ми не закликаємо, ми все не такі – ми москалі і т.п. Та я 60 років живу в Україні, мої браття живуть тут, батьки народилися і жили на цій землі, поховані тут, я не приїхав з іншої країни.
Вони такі герої сьогодні, але треба було показувати свій героїзм тоді і у 1980-х роках, коли неможливо було приписатися у Лаврі ні за яку ціну. Треба було тоді проявити героїзм і поборотися із радянською владою. Тоді нас обвинувачували, що ми націоналісти, а тепер – що москалі.
Ми, браття і сестри, не намагаємося нікому годити. Через те нехай вони знають, що святиню ми не віддамо, вона православна святиня у лоні канонічної Церкви. Вони можуть її захватити тільки для того, щоб нас усіх перестріляти. Але для нас життя – це Христос, а смерть – преобретіння.
Всі ми знаємо, що наша віра – правильна і ми прагнемо до вічного спасіння. А те, що ми з вами зараз переживаємо, це, браття і сестри, випробування нашої віри. Через це не будемо малодушнічати, проситимемо від Бога помочі, заступництва Матері Божої, Яка захистили Лавру у 1675 р. від турків. Надіємося, що Вона і тепер захистить і нас, і вас. А наші діти й онуки зможуть приходити, вклонятися нашим святиням і спасати свої душі.