Керуючий справами УПЦ митрополит Антоній: Суспільство ХХІ сторіччя не має права морально деградувати до рівня помсти

Вдадико, політичні протистояння в Україні вже призвили до п'ятьох смертей. Майже кожного дня скалічених більшає. Відчуття нестерпного болю від трагічних подій останніх днів у душі кожного з нас. Не всі змогли подолати гнів - вперше на нашій миролюбивій землі пролунали заклики до помсти, заклики взятися за зброю: “кров за кров”, “знайти і покарати”. Як людям знайти у собі сили прислухатися до розуму, не вдатися до помсти?

В ДНІ НЕСПОКОЮ НАМ ВСІМ ПОТРІБНО ЩИРО МОЛИТИСЯ ДО СИНІВ ХРЕСТИТЕЛЯ РУСІ СВЯТОГО КНЯЗЯ ВОЛОДИМИРА - СВЯТИХ КНЯЗІВ БОРИСА І ГЛІБА

В ці дні кожен громадянин України перебуває у неспокої за її долю. Розуміючи людську психологію, мені було дуже страшно почути про убитих і скалічених людей, страшно дивитися відеокадри з палаючими головами працівників міліції. Всіх постраждалих надзвичайно шкода. Я глибоко співчуваю їх горю.

Відчуття саме страху у мене виникло від того, що люди, котрими керує агресія, в цих умовах досить легко можуть втратити людське і розпочати діяти лише за жорстокими інстинктами.

Жадоба помсти, це те, чого сьогодні потрібно боятися насправді. Помста робить людей сліпими. Хтось думає, що завдяки ній можна чогось досягнути, але ж чого?

Не може бути ані крихти добра від того, що йде супротив Слова Божого. Воно ж навчає нас зовсім іншій істині: перемагай зло добром. Все інше – це помилка, іноді така помилка, котра може завдати непоправної шкоди.

Ті, хто хоче виправдати помсту, спекулюючи старозавітнім принципом «око за око», глибоко неправі. Адже цей принцип в умовах грубого первісного суспільства був не закликом до розправи, а запобіжним засобом для припинення жорстокості, обмеження рівноцінним покаранням у тих випадках, коли хтось жадав відняти життя у помсту за втрачене око.

Суспільство ХХІ сторіччя не має права морально деградувати до рівня помсти. Заклик Христа Спасителя до любові, і навіть більше того, до любові ворогів своїх, це те рятівне коло, яке не раз рятувало народи від непоправних катастроф.

Ми, українці, здавна навчені цьому своєю історією. Адже найперші святі, прославлені у нашій Церкві після Хрещення Русі – це сини хрестителя Русі святого князя Володимира - святі князі Борис і Гліб.

Ці страждальці знали про те, що рідний старший брат Святополк, бажаючи досягти абсолютної влади, має намір їх убити. Проте, вони обрали смиренно прийняти всі випробування і навіть смерть, аніж ворожнечу проти свого брата. Відтоді наші пращури стали вважати їх небесними покровителями Київської Русі.

Знаменно, що князі Борис і Гліб були прославлені самим народом, котрий після віків життя в системі жорстоких законів поганської моралі, що допускала навіть випадки людських жертвоприношень, був вражений таким величним прикладом любові.

В ці дні неспокою і випробувань нам всім потрібно щиро молитися до цих святих, щоб їх заступництвом Господь подарував мудрість і мир нашому суспільству, щоб український народ, який жодного разу за свою історію не ставав агресором і не виходив війною проти інших народів, сьогодні б не піддавався спровокувати себе на братовбивство. 

Владико, спостерігаючи за подіями в Києві,  зараз багато хто впадає у відчай, у людей ламається психіка. Що Ви можете порадити людям, щоб зберегти душевний спокій?

НЕ БУДЕМО ОБРАЖАТИ БОГА СВОЇМ СМУТКОМ: "ЯКЩО БОГ ЗА НАС, ХТО ПРОТИ НАС?" (Рим. 8, 31). 

Сьогодні ми є свідками тривожних політичних подій. Звична картина спокійного Києва затьмарена сценами вуличних баталій, ненависті, єдинокровні брати опинилися по різні сторони барикад. Така ситуація не може не засмучувати. Мало хто залишиться байдужим, побачивши як протистояння, поділяють наш миролюбний народ на два протилежних табори.

Але ми не повинні впадати у відчай і піддаватися паніці, навіть в цій непростій ситуації. Кому як не нам, православним християнам, треба в ці дні явити особливу міцність духу, показати приклад дієвої віри, щирої надії, щирої любові і засвідчити світові, що Господь поруч і незаперечними залишаються Його слова: "Я з вами по всі дні до кінця віку" (Мф. 28, 20).

Сам Бог підбадьорює і зміцнює нас, щоб ми долали страх і зневіру у важких життєвих ситуаціях: "Не бійся, бо Я з тобою; не соромся, бо Я Бог твій; Я зміцню тебе, і допоможу тобі, і підтримаю тебе десницею правди Моєї" (Іс. 41, 10). А "Якщо Бог за нас, хто проти нас?" (Рим. 8, 31). Не будемо ж ображати Бога своїм смутком, цілком довіряймо Його промислу, бо ані один волос не впаде з голови людини, якщо на те не буде Волі Божої (див Мт. 10, 30).

Господь посилає нам випробування, щоб ми змирилися, ставали мудрішими, витривалішими, пам'ятали про непостійність світу і його благ, спрямовуючи духовний погляд в Царство Боже, якого і повинні шукати насамперед (Мф. 6, 33).

Сьогодні, коли вся Церква молиться про мир і примноження любові, викорінення злоби і всілякої ненависті, кожен з нас закликається до молитовного подвигу.

Як вчить блаженний Августин: "Той вміє добре жити, хто вміє добре молитися". А святитель Іоанн Златоуст так навчає нас: "Молитва - велика зброя, великий захист, великий скарб, велика пристань, безпечний притулок... Нічого немає рівного за молитву: вона і неможливе робить можливим, важке - легким, складне - зручним".

Так, є сьогодні серйозна проблема, але як написав поет і філософ Омар Хайям: "Не говори Богу, що у тебе є проблема. Повернись до проблеми і скажи, що у тебе є Бог".

Коли стає важко на душі, починають долати страхи і сумніви, немає іншого способу боротьби зі спокусами, крім полум'яної молитви і міцного уповання на промисел Божий.

Ми маємо зберегти бадьорість духу, підтримувати у важких обставинах ближніх: добрим словом, молитвою, справами любові й милосердя.

Церква закликає суспільство до примирення. Церква - це всі ми, в єдності наша сила. Посилимо свої молитви і з щирою вірою призвемо благодать Божу на наш багатостраждальний народ.

З особливою актуальністю звучать сьогодні слова апостола: "Благаємо вас, браття: напоумляйте непорядних, втішайте малодушних, підтримуйте слабих, усім довготерпіть" (1 Сол. 5, 14). "Радійте, удосконалюйтесь, тіштеся, будьте однодумні, майте мир, - і Бог любові та миру буде з вами" (2 Кор. 13, 11). 

Розмову вела Анна Горпинченко, "УНІАН-Релігії"