Владики трьох гілок українського Православ’я на Львівщині (УПЦ, УПЦ КП і УАПЦ) звернулися до голови Львівської облдержадміністрації Віктора Шемчука і громадськості піднявши питання ущемлення законних прав православної спільноти в області.
Звернення підписали Керуючий Львівською єпархією УПЦ, Єпископ Львівський і Галицький Філарет (Кучеров), Керуючий Львівською єпархією УПЦ КП, Митрополит Львівський і Сокальський Димитрій (Рудюк), Керуючий єпархією УАПЦ, Митрополит Львівський Макарій (Малетич).
Останньою краплею, яка переповнила чашу терпіння православних на Львівщині стали події та заяви навколо передачі державою комплексу споруд по вул. Пекарській, 57, у місті Львові, для потреб УПЦ.
«Коли цей доконаний факт став відомим широкій громадськості, то з незрозумілим для нас завзяттям, агресивністю і навіть ворожістю окремі церковні діячі і представники громадськості, перекручуючи суть справи, почали активну компанію, яка має на меті не допустити зреалізування цього задуму», - говориться в листі.
Висловлюючи свою підтримку Львівській єпархії УПЦ владики нагадують, що православні християни на Львівщині не є маргінальною, або малочисельною спільнотою, оскільки в області існує близько тисячі активних православних парафій. І піднімають питання, що турбують й інші православні конфесії, і навіть Римо-католицьку Церкву, та які чомусь не вирішувалися, або не вирішуються десятиліттями.
Владики скаржаться: «…ніхто з тих, хто останніми днями готує і підписує обурливі листи щодо очікуваної передачі майна УПЦ, не згадує і не обурюється, що, до прикладу, Українська Автокефальна Православна Церква близько 20 років була змушена чекати на передачу приміщень для створення повноцінного єпархіального центру по вул. Федорова.
Українська Православна Церква Київського Патріархату отримала тільки 2012-го року (і то лише половину очікуваних приміщень) ту частину монастирського комплексу по вул. Грушевського, яка формально була передана Церкві ще 1990-го року.
Українська Православна Церква (Московського Патріархату, - ПО) за весь 22-річий період державної незалежності України не лише не отримала жодного метру площ для налагодження своєї діяльності, але й не дістала жодного дозволу для отримання будь-якої земельної ділянки для спорудження чи то кафедрального собору, чи звичайної парафіяльної церкви…
Львівська Архідієцезія Римсько-католицької Церкви довгі роки чекає на передачу костелу святої Магдалини (Органного залу) Римсько-католицькій громаді і не мала за ці роки ніякої підтримки громадськості».
Митрополит Львівський і Сокальський УПЦ КП Димитрій (Рудюк)
Православні єпископи Львівщини роблять застережливий висновок: «Отож, провокуванням міжконфесійного конфлікту є якраз не факт передачі приміщень УПЦ, а можлива відмова у вирішенні цього питання».
Владики звертають увагу на специфіку протистояння з боку певних «представників громадськості Львова»і вбачають у їхніх заявах бажання «третьої сторони» зіштовхнути лобами євангелістську і православну громаду міста. «Впадає в очі беззаперечний факт: чомусь шановна громадськість, яка зараз стурбована фактом передачі приміщень по вул. Пекарські, 57 для створення єпархіального центру УПЦ та заснування тут харитативно-соціального центру, до цього часу ЖОДНОГО РАЗУ І ЗА ЖОДНИХ ОБСТАВИН НЕ ЗВЕРТАЛАСЯ НІКОЛИ ДО БУДЬ-КОГО З ПІДТРИМКОЮ ПЕРЕДАЧІ ЦИХ ПРИМІЩЕНЬ ГРОМАДІ ХВЄ…», -наголошують православні ієрархи Львівщини.
Владики констатують відверту упередженість окремих представників обласної виконавчої влади, «які свідомо докладають максимум зусиль, аби підживлювати і навіть провокувати конфліктний розвиток подій навколо описаної ситуації». «Факти беззаперечно переконують: діяльність деяких чиновників ЛОДА була свідомо зорієнтовано на те, аби зірвати логічний, еволюційний перебіг процесу. Не хочемо вірити, але до нас постійно доходить інформація, що активність цих чиновників свідомо здійснювалася в інтересах та за вказівками третіх сторін»
Єпископ Львівський і Галицький УПЦ Філарет (Кучеров)
Безпрецедентним в заяві ієрархів УПЦ, УПЦ КП і УАПЦ стало твердження про те, що всі спроби знехтувати вимогами однієї з православних церков вони розцінюють «як замах на процес пошуку шляхів об’єднання усередині православної спільноти та прагнення зірвати невідворотний процес відновлення загальноправославної єдності як у регіональному, так і в загальнонаціональному масштабі».
Православні владики закликають владу відкинути «підкилимно-провокаційний спосіб вирішення питання», оскільки подібний підхід не відповідає європейському вибору України і «знову відкидає нас у конфліктне минуле початку 1990-х років».
Митрополит Львівський УАПЦ Макарій (Малетич)
Повний текст звернення:
Голові
Львівської обласної державної адміністрації
Шемчуку В.В.
Єпископу Церкви Християн Віри Євангельської
(П’ятидесятників) Василю Боєчку
Громадськості м. Львова і області
Наше щире здивування і навіть цілковите нерозуміння викликає той сплеск емоцій, який викликало у Львові повідомлення про важливу і симптоматичну подію – плановану передачу Українською державою комплексу споруд по вул. Пекарській, 57, що раніше використовувалися одним із військових структур, для потреб Української Православної Церкви.
Коли цей доконаний факт став відомим широкій громадськості, то з незрозумілим для нас завзяттям, агресивністю і навіть ворожістю окремі церковні діячі і представники громадськості, перекручуючи суть справи, почали активну компанію, яка має на меті не допустити зреалізування цього задуму. Оскільки вже запущено механізм, що мав би унеможливити здійснення цього акту справедливості стосовно львівської громади УПЦ, ми не можемо мовчати і вважаємо за необхідне звернутися до якнайширшої спільноти зі словами роз’яснення.
Відразу хочемо зазначити, що факт передачі комплексу колишніх монастирських споруд – осідку оо. Воскресенців Українській Православній Церкві – підтримує вся об’єднана православна громада Львівщини, яка є другою за чисельністю вірних у регіоні (майже 1000 громад) і є беззаперечним лідером за кількістю віруючих у масштабах Української держави загалом.
При цьому ніхто з тих, хто останніми днями готує і підписує обурливі листи щодо очікуваної передачі майна УПЦ, не згадує і не обурюється, що, до прикладу, Українська Автокефальна Православна Церква близько 20 років була змушена чекати на передачу приміщень для створення повноцінного єпархіального центру по вул. Федорова.
Українська Православна Церква Київського Патріархату отримала тільки 2012-го року (і то лише половину очікуваних приміщень) ту частину монастирського комплексу по вул. Грушевського, яка формально була передана Церкві ще 1990-го року.
Українська Православна Церква за весь 22-річий період державної незалежності України не лише не отримала жодного метру площ для налагодження своєї діяльності, але й не дістала жодного дозволу для отримання будь-якої земельної ділянки для спорудження чи то кафедрального собору, чи звичайної парафіяльної церкви. Отож, провокуванням міжконфесійного конфлікту є якраз не факт передачі приміщень УПЦ, а можлива відмова у вирішенні цього питання.
Львівська Архідієцезія Римсько-католицької Церкви довгі роки чекає на передачу костелу святої Магдалини (Органного залу) Римсько-католицькій громаді і не мала за ці роки ніякої підтримки громадськості.
Дивною і невмотивованою уважаємо аргументацію, до якої вдається як наш шанований співбрат у Христі – високоповажний єпископ Церкви ХВЄ Василь Боєчко, так і високоповажні підписанти листа від імені громадськості. Сусідство з православною громадою чомусь оцінено як підґрунтя міжконфесійного конфлікту.
Дозволимо собі нагадати,що така постановка питання жодним чином не узгоджується з євангельськими принципами любові і поваги до ближнього: мирне і плідне співіснування православної та громади П’ятидесятників якраз і стане реальним підтвердженням того, наскільки релігійні діячі не на словах, не під час мертвих і схоластичних проповідей з церковної проповідальниці чи екрану телевізора, а на ділі, в реальному житті, готові підтверджувати проповідувані ідеали.
Відкидання ближнього, небажання з ним співдіяти пліч-о-пліч, а в кінцевому підсумку й заперечення суті Христового вчення – ось той реальний ґрунт, на якому стоять всі ті, хто зараз опонує фактові передачі колишнього майна військовиків православній громаді. До того ж, це ще й замах на справедливість і поставлення під сумнів моральності і глибини християнських переконань усіх тих, хто намагається зараз не допустити виникнення ще одного впливового та авторитетного осередку східнохристиянської духовності у столиці Галичини.
Впадає в очі беззаперечний факт: чомусь шановна громадськість, яка зараз стурбована фактом передачі приміщень по вул. Пекарські, 57 для створення єпархіального центру УПЦ та заснування тут харитативно-соціального центру, до цього часу ЖОДНОГО РАЗУ І ЗА ЖОДНИХ ОБСТАВИН НЕ ЗВЕРТАЛАСЯ НІКОЛИ ДО БУДЬ-КОГО З ПІДТРИМКОЮ ПЕРЕДАЧІ ЦИХ ПРИМІЩЕНЬ ГРОМАДІ ХВЄ. Тобто, безсумнівним виглядає той факт, що, однобічно, штучно підтримуючи п’ятидесятницьку спільноту, дехто прагне зіштовхнути лобами дві громади – Православну і Євангелістську – задля того, щоб реально з ситуації скористався хтось інший, третій.
Хочемо попередити, що відмова у передачі приміщень по вул. Пекарській для потреб УПЦ вчергове підтвердить упередженість місцевої влади щодо окремих релігійних громад, небажання вирішувати проблеми на паритетних і рівноправних засадах. До речі, в контексті змальованої ситуації звертає на себе увагу поведінка та підхід до вирішення складних проблем окремих представників обласної виконавчої влади, які свідомо докладають максимум зусиль, аби підживлювати і навіть провокувати конфліктний розвиток подій навколо описаної ситуації.
Факти беззаперечно переконують: діяльність деяких чиновників ЛОДА була свідомо зорієнтовано на те, аби зірвати логічний, еволюційний перебіг процесу. Не хочемо вірити, але до нас постійно доходить інформація, що активність цих чиновників свідомо здійснювалася в інтересах та за вказівками третіх сторін.
Підтримка ж з нашого боку, як чільників православних спільнот Львівщини, законних і обґрунтованих вимог УПЦ є свідченням того, що нарешті у міжправославних стосунках утверджується той дух любові і навіть єдності, якого так довго прагнуло духовенство усіх гілок Українського Православ’я. Тому всі спроби знехтувати вимогами однієї з православних церков ми розцінюємо як замах на процес пошуку шляхів об’єднання усередині православної спільноти та прагнення зірвати невідворотний процес відновлення загальноправославної єдності як у регіональному, так і в загальнонаціональному масштабі.
Віримо, що державницька мудрість глави ЛОДА – п. Віктора Шемчука, відповідального за дотримання прав і свобод усіх віруючих та всіх релігійних спільнот, стане гарантом того, що питання буде вирішено справедливо: себто, Львівська єпархія УПЦ, чиї інтереси не були жодного разу пошановані обласною владою, нарешті дістане можливість задовольнити свої найнагальніші потреби. І саме це стане підтвердженням та органічним доповненням європейського вибору української влади, бо інший – підкилимно-провокаційний спосіб вирішення питання (прагнення руками громади ХВЄ позбавити єпархію УПЦ надії на нормальний розвиток на Львівщині) нас знову відкидає у конфліктне минуле початку 1990-хроків.
З повагою,
Філарет, Єпископ Львівський і Галицький
Керуючий єпархією, Української Православної Церкви
Димитрій, Митрополит Львівський і Сокальський
Керуючий єпархією, Української Православної Церкви
Київського Патріархату
Макарій, Митрополит Львівський
Керуючий єпархією, Української Автокефальної Православної Церкви
http://pravoslavnews.com.ua/news/zvernennia_jepyskopiv_lviv/