Патріарх Кирил в афінському храмі
2 червня 2013 року, в неділю п`яту після Пасхи, про самарянина, Святіший Патріарх Московський і всієї Русі Кирил і Блаженніший Архієпископ Афінський і всієї Еллади Ієронім II звершили Божественну літургію в афінському храмі святого великомученика й цілителя Пантелеїмона Ахарнон. Після Літургії Святіший Патріарх Кирил звернувся зі словом до Блаженнішого Архієпископа Ієроніма і всіх учасників богослужіння.
Ваше Блаженство, Блаженніший Архієпископе Афінський і всієї Еллади Ієроніме! Ваші Високопреосвященства й Преосвященства! Дорогі у Господі отці, браття й сестри!
Христос Воскрес!
Словами цього пасхального привітання ми знову й знову свідчимо про перемогу Христа над пеклом і смертю. Ця перемога — вершина тієї всеосяжної справи, яку Господь наш Ісус Христос здійснив за три роки Свого суспільного служіння. Провістивши новий досконалий закон любові та заснувавши на камені апостольської віри Святу Церкву, Господь продовжує керувати нею і піклуватися про неї. Він Сам очищає наше життя живими водами благодаті і зміцнює наші тілесні й душевні сили Тілом і Кров`ю Своїми. Він Сам веде по історії Свій новий обраний народ, який не знає розділень за етнічною, соціальною, статевою чи ще якоюсь іншою ознакою: немає вже іудея, ані елліна; нема раба, ані вільного, нема чоловічої статі, ані жіночої: бо всі — один у Христі Ісусі (див. Гал. 3:28).
Усе це домобудівництво Боже, як у краплі води, відбивається в почутому нами сьогодні євангельському оповіданні про бесіду Христа із самарянкою неподалік від колодязя Іакова (Ін. 4:4-42). У цій повчальній історії, донесеній до нас святим євангелістом Іоанном Богословом, є все: і затвердження моральної основи життя, і подолання етнічних відмінностей, і перевага духовного над матеріальним.
Сьогодні, через майже два тисячоліття після цієї події, ми зібралися в цьому святому храмі, щоб спільно звершити Святу Євхаристію, наповнитися нескінченним життям Христовим, насолодитися Його невичерпною поживою, щоб з`єднатися одне з одним у братській однодумності та спілкуванні у Святому Дусі, щоб явити нашу єдність у Христі.
І ми спільно свідчимо, що не марною є наша віра. Не марно Спаситель заради нас зійшов на Хрест і спустився до глибин пекла. Не марно святі мученики віддавали свої життя за Христа, у тому числі й зовсім недавно, у середині XX століття, в нашій країні.
Ми стверджуємо, що для нас, християн, як і раніше, актуальним є улаштування життя за законами милосердя та моральної чистоти; для нас не існує, не повинно існувати приватних інтересів, які могли б затьмарити нашу єдність по вірі; що в нашій богопошані для нас головним є не зовнішнє дотримання звичаїв і обрядів, але внутрішнє невпинне горіння духу; що на чільне місце ми, як і раніше, ставимо духовне, а не матеріальне.
Сьогодні народи багатьох країн з багатовіковою християнською історією стоять перед серйозним цивілізаційним вибором: будувати своє життя з Богом чи без Нього, прийняти за норму відсутність моральних обмежень чи ж керуватися покладеною на нас Творцем відповідальністю за свої слова і вчинки, за ухвалені закони, за загальний настрій життя. У цих умовах особливо важливою є роль Церкви, яка у всіх місцях свого земного перебування, чи то в Греції, Росії, Україні, Білорусії, Молдові чи інших країнах, не втомлюється нагадувати про те найвище покликання, що його нам залишено у спадок Христом: бути сіллю для всього світу, бути світлом для всього всесвіту, бути закваскою для всього людства.
Перебуваючи в цьому благоліпному храмі, присвяченому святому Пантелеїмону, ім`я якого означає «Всемилостивий»,доречно згадати про соціальне служіння Елладської Церкви, яка, бачачи лиха людей, простягла до них свою милостиву руку допомоги. Представляючи Церкву Руську, свідчимо вам, що і в наших серцях відгукнувся біль єдиновірного грецького народу. І незважаючи на те, що наші парафіяни живуть переважно небагато, вони вклали свою скромну лепту в підтримку справ милосердя братської Елладської Церкви.
Ваше Блаженство! Перебуваючи цими днями в гостинних дворах Елладської Православної Церкви, від усього серця дякую Вам за любов і привітність, якими Ви нас оточили. Радію нашій одностайності. Незважаючи на відмінності в мові, звичаях, навіть в якихось обрядових деталях, нас об`єднує набагато більше й значуще — наша любов до Бога, наше життя по вірі, спільна перспектива вічності, що надає сили в духовній боротьбі і дає напрямок нашій діяльності.
Милість та благословення Боже нехай перебувають на благочестивому грецькому народі і всіх єдиновірних братах. Амінь.
Служба комунікації ВЗЦЗ/Патріархія.ru