Слово Патріарха Кирила
Після завершення чину освячення Предстоятель Руської Церкви звернувся зі словом до учасників урочистої церемонії.
Ваше Блаженство! Шановний Сергію Борисовичу! Шановний Володимире Ігоровичу! Дорогі владики, отці, брати й сестри!
Усіх вас сердечно вітаю з цим чудовим днем. Сьогодні ми обов`язково повинні згадати історію, пов`язану з пам`ятником Патріарху Гермогену. У 1910 році до Святішого Синоду надійшло прохання від громадськості нашої країни, щоб в ознаменування 300-річчя мученицької кончини Патріарха Гермогена в місті Москві на Червоній площі було споруджено йому пам`ятник.
У 1913 році, в рік 300-річчя мученицької кончини, Святіший Патріарх Гермоген був причислений до лику святих. Того ж року в Історичному музеї було відкрито виставку проектів пам`ятника святителю Гермогену. По всій країні протягом трьох років збиралися кошти, щоб на знак подяки Росії до святителя, що врятував країну і народ у важкі Смутні часи, було споруджено пам`ятник.
Але ми знаємо, що подальша війна, а потім і революція завадили здійсненню цього благого всенародного починання. І сьогодні пам`ятник стоїть не на тому місці, де він повинен був стояти, тому що те місце на Червоній площі зайнято. Але пам`ятник стоїть поруч із Кремлівською стіною, буквально навпроти Чудова монастиря, який знаходився на території Кремля і в підвалах якого в 1613 році святитель Гермоген був замучений і віддав життя своє за віру й Вітчизну.
То були найважчі часи Смути. Припинення царської династії, розділення серед бояр, іноземна інтервенція, народні повстання, спроби силою викорінити віру православну — усе це привело країну нашу на межу повного знищення й краху. Ми, дійсно, як народ і як країна стояли на краю прірви, впавши в яку, Росія, мабуть, ніколи більше не змогла б відродитися.
Але для того щоб здійснити найбільшу зловмисну дію — посадити на престол російських государів іноземця, потрібна була згода Патріарха. І до нього до Чудова монастиря почали приходити і представники тих самих іноземних сил, які окупували Москву, і зрадники з боярської Думи, схиляючи його обіцянками, погрозами і навіть загрозою смерті до того, щоб він звернувся із закликом до руського народу. Але святитель цього не зробив, хоча смута була в головах людей, багато хто вважав, що запрошення на московський престол іноземця відкриє нові перспективи розвитку, європеїзації Руської держави. Були прихильники цієї ідеї і серед могутніх боярських кланів. А народ, потьмарений від Смути, від насильства, від убивств, нездатний був зосередитися і винести своє судження.
І тоді святитель Гермоген, відмовивши іноземцям у підтримці, почав звертатися до людей руських з палкими закликами, щоб вони об`єдналися й вигнали ворога зі столиці. Ми знаємо, що одне з таких послань досягло Нижнього Новгорода, збудило патріотичне почуття його громадян, і ополчення Мініна й Пожарського, виступивши до Москви, врятувало столицю, а через це — і всю Русь.
Я хотів би сердечно подякувати всім тим, хто брав участь у підготовці та здійсненні цього чудового проекту.
Висловлюю надію на те, що кожен, хто буде приходити сюди до цього місця, мимоволі задумається про причини, чому тут, біля Кремлівської стіни, стоїть цей величний пам`ятник. Можливо, багатьох це змусить звернутися до тих героїчних сторінок історії, на яких написана велика перемога нашого народу в одній з найстрашніших історичних трагедій.
Дай Боже, щоб через спорудження цього пам`ятника в центрі Першопрестольного граду зміцнювалася любов до Вітчизни в серцях наших громадян, зміцнювалася віра православна, зміцнювалося бажання й прагнення робити все для того, щоб розвивалося життя країни, щоб вона ставала духовно й матеріально багатшою, щоб мир, міжкультурна, міжрелігійна та міжнаціональна взаємодія всіх тих, хто складає тіло єдиного народу Росії, зростали, і щоб через цю загальнонародну солідарність і єдність зміцнювалося життя нашої Вітчизни.
Христос Воскрес!