За віру в Христа засуджений на спалення
Його примушували принести жертву ідолам. Святий Феодор твердо, привселюдно визнав свою віру в Христа Спасителя. Начальник дав йому кілька днів на роздуми, під час яких святий Феодор посилено молився. Його звинуватили у підпалі язичницького храму і кинули в темницю на голодну смерть.
Там йому з`явився Господь Ісус Христос, утішив і підкріпив його. Наведений знову до правителя, святий Феодор ще раз сміливо і безбоязно сповідав свою віру, за що був відданий новим катуванням і засуджений на спалення. Мученик Феодор без трепету зійшов на вогнище і з молитвою й славослів`ям віддав свою святу душу Богові.
Це сталося близько 306 року при римському імператорі Галерії (305 - 311). Неушкоджене вогнем тіло святого Феодора було поховано в місті Евхаітах, недалеко від Амасії. Згодом мощі його були перенесені до Царгорода, у храм, освячений в ім`я його. Глава ж його знаходиться в Італії, в місті Гаета.
Через 50 років після мученицької кончини святого Феодора, імператор Юліан Відступник (361 - 363), бажаючи поглумитися над християнами, наказав градоначальнику Константинополя окроплювати в першу седмицю Великого посту всі їстівні припаси на ринках ідоложертовною кров`ю. Святий Феодор, з`явившись уві сні архієпископові Євдоксію, повелів йому оголосити всім християнам, щоб ніхто не купував нічого на ринках, а їли варену пшеницю з медом - коливо (кутю або сочиво). В пам`ять цієї події Православна Церква щорічно здійснює святкування святому великомученику Феодору Тирону в суботу першого тижня Великого посту. У навечір`я суботи, у п`ятницю, на Божественній літургії Передосвячених Дарів після заамвонної молитви читається канон молебний святому великомученику Феодору, складений преподобним Іоанном Дамаскіним. Після цього коливо благословляється і роздається віруючим. Святкування великомученикові Феодору в суботу першої седмиці Великого посту описував Патріарх Константинопольський Нектарій (381 - 397).