2 лютого 2013 року під час роботи Освященного Архієрейського Собору Руської Православної Церкви Святіший Патріарх Московський і всієї Русі Кирил оголосив звернення Предстоятеля Української Православної Церкви. Блаженніший митрополит Київський і всієї України Володимир повідомив, що не зможе взяти участі в Соборі у зв`язку з приписами лікарів.
Доповідь Блаженнішого митрополита Володимира про життя Української Православної Церкви з часу Собору 2011 року оголосив керуючий справами Української Православної Церкви митрополит Бориспільський Антоній.
Ваша Святосте! Ваші Високопреосвященства і Преосвященства!
Українська Православна Церква є самокерованою Церквою з правами широкої автономії у складі Московського Патріархату. Право незалежності й самостійності в управлінні було дано нашій Церкві визначенням Архієрейського Собору Руської Православної Церкви від 27 жовтня 1990 року і виражено в Благословенній грамоті (Томосі) блаженної пам`яті Святішого Патріарха Московського і всієї Русі Олексія II. Особливий статус Української Православної Церкви відображений у Статуті Руської Православної Церкви, прийнятому Ювілейним Архієрейським Собором у 2000 році (розд. VIII, п. 17). Зазначені рішення Архієрейських Соборів були затверджені Помісним Собором Руської Православної Церкви 2009 року.
Нинішній статус Української Православної Церкви дозволяє їй успішно нести свою спасенну місію в українському суспільстві. 8 липня 2011 року Собор Української Православної Церкви у своєму Визначенні відзначив, що статус Української Православної Церкви як самокерованої з правами широкої автономії «на сьогоднішній день є оптимальним». Цей статус Української Православної Церкви є «запорукою збереження її внутрішньої єдності та фундаментом для відновлення єдності українського Православ`я» (Визначення Собору, п. 13). Собор також відзначив, що Українська Православна Церква зберігає молитовну й канонічну єдність з Руською Православною Церквою, через яку вона перебуває в єдності з усіма Помісними Православними Церквами (Визначення Собору, п. 3).
Два роки, що минули з часу проведення попереднього Архієрейського Собору Руської Православної Церкви, були відзначені низкою важливих подій у церковному житті в Україні.
У 2012 році ми відзначили 20-ту річницю нашого обрання на стародавню кафедру Київських Митрополитів. Ювілейні урочистості почалися в травні й тривали до кінця липня 2012 року. 28 травня в рамках цього святкування в Києві в Національному центрі ділового та культурного співробітництва «Український дім» була проведена Міжнародна науково-практична конференція «Україна на межі тисячоліть». На адресу конференції направили привітання Святіший Патріарх Московський і всієї Русі Кирил, Святіший Патріарх Константинопольський Варфоломій і Президент України Віктор Янукович. У роботі конференції взяли участь представники світських і духовних вищих навчальних закладів України, єпископи Української Православної Церкви, гості з Росії, а також представники інших Помісних Церков. За підсумками конференції було видано збірку «Українська Православна Церква на межі тисячоліть: документи й матеріали», в якій уперше в повному обсязі опубліковані документи Харківського Собору 1992 року.
У липні в рамках ювілейних урочистостей відбувся візит до Києва Святішого Патріарха Московського і всієї Русі Кирила. Його Святість перебував у Києві з 26 по 28 липня. Кульмінацією урочистостей стала Божественна літургія в день пам`яті святого рівноапостольного князя Володимира на Соборній площі перед Успенським собором Києво-Печерської лаври.
Усього ж протягом 2011-2012 років відбулося шість Первосвятительських візитів до України Святішого Патріарха Московського і всієї Русі Кирила. Під час цих візитів Його Святість відвідав місто Київ, а також Донецьку, Луганську, Харківську та Чернівецьку єпархії.
Зв`язки зі світовим Православ`ям
Протягом минулих двох років Українську Православну Церкву неодноразово відвідували Предстоятелі та офіційні представники Помісних Православних Церков. Також у межі Української Православної Церкви приносилися для поклоніння святині світового православ`я.
У 2011-2012 році Київ двічі відвідав Єрусалимський Патріарх Феофіл III (27-29 березня 2011 року та 26-28 квітня 2012 року). У листопаді 2012 року, коли Єрусалимська Православна Церква перебувала у важкому матеріальному становищі, Українська Православна Церква надала їй посильну братську матеріальну допомогу.
З 25 по 30 липня 2011 року гостем Української Православної Церкви був Святіший і Блаженніший Патріарх-Католикос всієї Грузії Ілія II.
У липні 2012 року на урочистості з нагоди 20-річчя Харківського Собору до Києва прибули представники тринадцяти Помісних Православних Церков.
З 8 травня по 7 червня 2011 року в Україні перебувала чесна глава святої великомучениці Анастасії Узорішительниці; з 7 листопада по 10 грудня 2011 року — десниця святого великомученика Димитрія Солунського, з 19 вересня по 27 листопада 2012 року — ікона плащаниці Пресвятої Богородиці, з 20 жовтня по 5 листопада 2012 року — чесна глава святого великомученика й цілителя Пантелеімона.
21 жовтня 2012 року в Києві при храмі святителя Михаїла, першого митрополита Київського, було відкрито подвір`я Афонського Свято-Пантелеімонівського монастиря.
Зв`язки з Помісними Православними Церквами розвиваються і в галузі богословської науки й освіти. Так, 25 жовтня 2011 року було підписано договір про співпрацю між Київською духовною академією та Православним богословським факультетом Бухарестського університету. Зараз ведуться переговори про підписання аналогічних угод із провідними богословськими вузами інших Помісних Церков.
Усе це ясно свідчить про те, що Помісні Православні Церкви надають Українській Православній Церкві братську духовну підтримку, визнаючи її єдиною канонічною Православною Церквою на території сучасної України.
Статистичні дані
У період з 2011 до початку 2013 року в Українській Православній Церкві було відкрито шість нових єпархій: Балтська, Вознесенська, Ізюмська, Могилів-Подільська, Ровеньківська і Феодосіївська. Було звершено 14 єпископських хіротоній. Чотири єпископи були почислені на спочинок. Померли два архіпастирі нашої Церкви. 15 вересня 2011 року на 91-му році життя відійшов у вічність найстарший ієрарх Української Православної Церкви Високопреосвященніший Никодим, митрополит Харківський і Богодухівський, який п`ятдесят років прослужив Церкві в архієрейському сані. 18 лютого 2011 року помер Преосвященний єпископ Кременчуцький і Лубенський Тихон.
Таким чином, до теперішнього часу Українська Православна Церква складається з 51 єпархії, в яких здійснюють служіння 51 правлячий і 22 вікарних архієреї, 10 архіпастирів перебувають на спочинку. Загальна кількість парафій на кінець 2012 року становила 11 393, священнослужителів — 10 963, з них 10 187 священиків і 776 дияконів. На території України діє 219 монастирів, в яких несуть послух 1320 ченців і 2312 черниць. Кількість ченців у священному сані — 937.
У структурі Навчального комітету при Священному Синоді Української Православної Церкви діє 18 навчальних закладів: 1 духовна академія, 1 богословська академія (в Ужгороді), 1 богословський університет (у Луганську), 1 богословський інститут (у Чернівцях), 7 духовних семінарій, 8 духовних училищ. Крім того, при Одеській, Почаївській і Полтавській духовних семінаріях діють регентські та іконописні відділення. Усього в цих навчальних закладах навчається 3363 студенти (з них 1584 особи на стаціонарі і 1779 — на заочній формі навчання). Крім того, рішенням Священного Синоду від 20 грудня 2012 року до структури Навчального комітету було включено кафедру богослов`я Інституту управління Класичного приватного університету міста Запоріжжя.
На кінець листопада 2012 року за даними Синодального інформаційно-просвітницького відділу в Українській Православній Церкві діяло 532 медіапроекти, з них: інтернет-сайтів — 349, газет — 82, журналів — 40, радіопрограм — 18, телепрограм — 40, інформаційних листків — 3.
Нагородна система Української Православної Церкви містить 19 орденів, 2 медалі, 1 знак відмінності та Благословенну грамоту Предстоятеля.
Церква й Українська держава
Українська Православна Церква, наполягаючи на суворому дотриманні конституційного принципу відділення релігійних організацій від держави, у той же час виступає за конструктивну взаємодію державних та церковних установ у різних сферах суспільного життя. Офіційні представники нашої Церкви регулярно зустрічаються з першими особами держави, доводячи до їх відома позицію Церкви щодо актуальних питань суспільного життя. У Верховній Раді України діє Представництво Української Православної Церкви, яке має статус Синодальної установи.
Головною подією в політичному житті України за минулий період стали вибори до Верховної Ради України, що відбулися 28 жовтня 2012 року. У зв`язку з підготовкою до виборів Священний Синод Української Православної Церкви прийняв спеціальне звернення до православних віруючих України (від 25 серпня 2012 року). У цьому документі Синод закликав усіх вірних чад нашої Церкви прийти на виборчі дільниці та зробити відповідальний вибір. Разом із тим Священний Синод нагадав єпископату і духовенству про неприпустимість політичної агітації з церковного амвона і закликав не допускати політизації церковного життя.
У 2012 році особливого громадського резонансу набули деякі закони, прийняті Верховною Радою України. Про них було докладно сказано в доповіді Святішого Патріарха Московського і всієї Русі Кирила.
Церковне життя в Україні в 2011 — на початку 2013 рр.
За два роки, що минули з часу проведення останнього Архієрейського Собору Руської Православної Церкви, в Україні було проведено один Собор Української Православної Церкви за участю єпископату, духовенства й мирян (8 липня 2011 року), один Собор єпископів Української Православної Церкви (8 липня 2011 року) і дванадцять засідань Священного Синоду Української Православної Церкви.
На цей час в Українській Православній Церкві діє 29 Синодальних установ. У 2011 році було створено Координаційну раду керівників Синодальних установ. Річні звіти про діяльність Синодальних установ публікуються на офіційному сайті Української Православної Церкви. Тут ми відзначимо лише деякі результати їх роботи.
У 2012 році було здійснено реорганізацію Київської Митрополії як центрального органу управління Української Православної Церкви. У структурі Митрополії тепер діють адміністративний апарат, виконавчий секретаріат, інформаційно-аналітична служба, прес-служба, юридична служба, фінансово-господарська служба, відділ кадрів та референтура. У жовтні 2012 року було проведено реорганізацію благочинь міста Києва. Сьогодні у Київській Митрополії щоденно (крім святкових, суботніх і недільних днів) вікарні єпископи ведуть прийом громадян.
За минулі два роки за поданням Синодальної комісії з канонізації святих Священний Синод Української Православної Церкви причислив до лику святих 13 подвижників благочестя:
- священносповідника Антонія (Абашидзе),
- преподобного Воніфатія Київського (Феофанівського),
- преподобного Феофана Рихлівського,
- священномученика Сергія Чорнобильського,
- преподобну Смарагду Ніжинську,
- преподобносповідницю Софію (Гриньову),
- священносповідника Феодосія, Олександра, Філософа й Митрофана Запорізьких,
- преподобного Ілію Макіївського,
- священномученика Адріана Вожакова,
- священномученика Димитрія Сурмелі.
Усього за період з 1993 року по теперішній час в Українській Православній Церкві було звершено канонізації 267 святих.
Протягом 2011-2012 років були проведені IX і Х Міжнародні фестивалі православного кіно «Покров», а також IV, V і VI фестивалі православних засобів масової інформації. Традиційно в передноворічні дні в центрі Києва проводяться благодійні ярмарки.
Видавничий відділ Української Православної Церкви протягом 2011-2012 років випустив у світ 26 видань. Серед них особливо слід відзначити богослужбове Євангеліє українською мовою, українське видання Православного катехізису, підготовлене на основі трудів святителя Філарета (Дроздова), низку українських перекладів пам`яток стародавньої церковної писемності. Крім того, Видавничий відділ постійно здійснює експертизу книг, підготовлених до друку православними видавництвами України. За минулий період було проведено експертизу понад 50 таких видань. У 2012 році Видавничий відділ разом із Київською духовною академією розпочав серію ювілейних видань до 400-річчя Київських духовних шкіл. Святкування цього ювілею намічено на 2015 рік.
Навчальний комітет при Священному Синоді Української Православної Церкви нині продовжує вивчення питання про можливість отримання духовними навчальними закладами України державної ліцензії та акредитації на провадження педагогічної діяльності за напрямком «Православне богослов`я». Методична рада Навчального комітету працює над удосконаленням навчальних програм і співвіднесенням їх з нормативними вимогами Міністерства освіти й науки, молоді та спорту України. У 2012 році випускникам всіх духовних семінарій Української Православної Церкви почали видавати дипломи бакалавра православного богослов`я єдиного зразка.
Виклики, що стоять перед Українською Православною Церквою
Одним із головних викликів, що стоять перед нашою Церквою, залишається проблема церковних розколів в Україні. Сьогодні значна частина наших єдиновірців, як і раніше, перебуває поза спілкуванням зі світовим Православ`ям, знаходячись у складі так званих Української православної церкви Київського патріархату (УПЦ КП) та Української автокефальної православної церкви (УАПЦ).
У 2012 році т.зв. УПЦ КП направила офіційні звернення до Предстоятелів Помісних Православних Церков, а також до голів Римсько-Католицької Церкви, Церкви Англії та Української Греко-Католицької Церкви з проханням про визнання дійсності таїнства хрещення, здійсненого в розколі. Помісні Православні Церкви, які протягом усього часу існування церковних розділень в Україні надають послідовну підтримку канонічній Церкві, і цього разу відмовилися від будь-яких контактів з цим розкольницьким угрупованням. Більш того, представники Помісних Церков, які прибули до Києва в липні 2012 року на урочистості з нагоди 20-річчя Харківського Собору, у бесіді з православними журналістами виклали свою позицію щодо таїнств, що здійснюються в розколі, а також розповіли про досвід інших Помісних Церков у зціленні церковних розділень.
Братнє спілкування з представниками Помісних Православних Церков ще раз відкрило перед нами всю складність проблеми розколу і з богословської, і з канонічної, і з пастирської точок зору. Здається, що нам слід враховувати досвід інших Помісних Церков у пошуках шляхів подолання церковних розділень в Україні.
На звернення т.зв. УПЦ КП ніяк не відреагували й лідери інших християнських конфесій. У Києві не було отримано відповідей ні від глави Римсько-Католицької Церкви, ні від глави Церкви Англії. Лише глава Української Греко-Католицької Церкви верховний архієпископ Києво-Галицький Святослав Шевчук направив на адресу т.зв. УПЦ КП офіційний лист, в якому заявив про фактичне визнання таїнства хрещення, яке здійснюється в «УПЦ КП». Таким чином, УГКЦ стала єдиною конфесією, що надала фактичну підтримку українським розкольникам. Тим самим УГКЦ порушила принципи, вироблені в ході як православно-католицького, так і міжхристиянського діалогу в цілому. В рамках цього діалогу сторони зобов`язуються не вступати в офіційні контакти з тими церковними групами, які не мають канонічного визнання. Тому, наприклад, Православна Церква не підтримує контактів з розкольницькими групами всередині Католицької Церкви, сподіваючись на те, що і офіційні представники католицької сторони відмовляться від контактів із групами, які не мають спілкування зі світовим православ`ям.
Ця ситуація змушує нас сказати кілька слів і про міжхристиянську та міжрелігійну взаємодію в сучасній Україні.
Україна — багатоконфесійна держава. Наша Церква послідовно виступає за збереження і зміцнення в Україні міжконфесійного та міжрелігійного миру. Українська Православна Церква входить до Всеукраїнської ради церков і релігійних організацій, яка є представницьким міжконфесійним консультативно-дорадчим органом, що бере участь у розробці проектів нормативних актів із питань церковно-державних відносин. Українська Православна Церква прагне у співпраці з іншими релігійними громадами України виробляти узгоджену позицію щодо актуальних проблем сучасного суспільного життя.
Разом із тим, останніми роками виникали й ускладнення у сфері міжконфесійних відносин. Зокрема, були конфлікти між представниками Української Греко-Католицької Церкви та нашими общинами на території Білоцерківської та Вінницької єпархій. Слід сказати, що сьогодні, на відміну від межі 1980-90-х рр., взаємини між православними й греко-католиками в Україні в цілому є не такими напруженими. Трапляються лише окремі непорозуміння, головною причиною яких, на наш погляд, є спроби Греко-Католицької Церкви створювати й розвивати свої структури в регіонах з переважаючим православним населенням. Слава Богу, сьогодні нам вдалося не допустити порушень громадського порядку та конфронтації на релігійній основі. Однак небезпека виникнення такого протистояння зберігається. Ще раз відзначимо, що Українська Православна Церква наполягає на тому, що в Україні мають послідовно реалізовуватися ті принципи, які були вироблені під час православно-католицького діалогу. Зокрема, Баламандські угоди 1993 року прямо засуджують прозелітизм у взаєминах між православними й католиками. І ми наполягаємо на тому, що цього принципу має дотримуватися і Українська Греко-Католицька Церква.
Однак, незважаючи на всі ці складнощі, ми віримо, що Господь не залишить нас і Сам відкриє нам шлях і до зцілення церковних розділень в Україні, і до збереження міжконфесійного та міжрелігійного миру.
Ще одним серйозним викликом для Української Православної Церкви є ситуація з пастирським окормленням української діаспори. За даними Міністерства закордонних справ України, на цей час за межами Української держави проживає до 20 мільйонів українців і осіб, які мають українське походження. Країнами далекого зарубіжжя з великою українською присутністю є, насамперед, Канада (1 млн. 200 тис.), Сполучені Штати Америки (за різними оцінками, від 900 тис. до 2 млн.), Бразилія (600 тис.), Аргентина (300-350 тис.). Сьогодні окрім українських емігрантів, які вимушено залишили батьківщину внаслідок військових і політичних потрясінь ХХ ст., дедалі більший відсоток українців у діаспорі становить так звана трудова міграція. З початку 1990-х років у зв`язку з економічними проблемами Україну покинули близько 7 мільйонів наших співвітчизників, більша частина яких сьогодні постійно проживає за кордоном. Потік трудової міграції був спрямований, головним чином, до країн Західної Європи. Помітна кількість українських мігрантів проживає сьогодні в Італії (за різними даними від 200 до 700 тис.), Іспанії (від 100 тис.), Португалії (від 50 тис.), Греції (понад 30 тис.) та інших країнах.
Крім прямого пастирського обов`язку піклуватися про своїх віруючих, для Української Православної Церкви актуальність цього питання викликана також присутністю за кордоном греко-католицьких церковних структур. Нерідко православні українці, опиняючись за кордоном, у прагненні зберегти свою національну й культурну ідентичність починають відвідувати греко-католицькі храми. Також останнім часом спостерігаються спроби українських розкольників (зокрема, «УПЦ КП») організувати свої парафії в діаспорі. Усе це не може не викликати в нас занепокоєності. Ми маємо задуматися над розробкою більш ефективного механізму пастирського окормлення українців у діаспорі.
Перспективи
У нинішньому 2013 році наша Церква святкуватиме 1025-річчя Хрещення Русі. Цей ювілей відзначатиметься в Україні на державному рівні, у зв`язку з чим Президент України дав особливі доручення кільком міністерствам і відомствам. Українська Православна Церква нині розробляє свій план святкових заходів.
У 2013 році все світове Православ`я відзначатиме 1700-річчя видання святим рівноапостольним царем Костянтином Міланського едикту, що дав початок новому етапу в історії Християнської Церкви. Для слов`янських Помісних Православних Церков рік, що настав, буде ознаменований 1150-річчям початку Моравської місії святих братів Кирила й Мефодія.
Усі ці ювілейні дати пов`язані з місіонерським подвигом святих, яких ми називаємо рівноапостольними: імператор Костянтин, святі браття Кирил і Мефодій, великий Київський князь Володимир. Завдяки їх апостольському подвигу Блага Вість була почута багатьма народами, досягнувши і меж нашої Вітчизни. «Віра благодатна розпростерлася по всій землі і досягла нашого народу руського... Євангельське джерело, наповнившись водою і покривши всю землю, розлилося і до меж наших. І от уже з усіма християнами і ми славимо Святу Трійцю», — писав у своєму славнозвісному «Слові про Закон і Благодать» Київський митрополит Іларіон.
Сподіваємося, що ці ювілеї стануть зримим свідченням вічно живої апостольської традиції. Адже й сьогодні Православна Церква несе у світ свідчення про Спасителя нашого Ісуса Христа. Спираючись на Святе Письмо і Святе Передання, ми й сьогодні покликані дати послідовно християнську відповідь на виклики сучасності. Українська Православна Церква прагне донести слово істини до сердець наших співвітчизників, щоб Євангеліє дало в їхніх душах рясний плід.
Віримо, що Господь наш Ісус Христос, Який закликав нас від темряви до світла у водах Київської купелі, надасть нам свою всесильну допомогу, щоб ми були гідними продовжувачами апостольських трудів наших великих попередників.
Ваша Святосте! Ваші Високопреосвященства і Преосвященства! На жаль, через поважні причини я не можу брати безпосередньої участі в роботі Архієрейського Собору. Проте, користуючись нагодою, хочу висловити щиру вдячність і подяку за Ваші молитви про моє здоров`я, які почуті Всемилостивим Богом і дають нам сили продовжувати нести послух Предстоятеля Української Православної Церкви.
Дякую за увагу.