"Гріх має бути названий гріхом, блюзнірство - блюзнірством, брехня - брехнею, а зовсім не якимись там пустощами..."
«Церква дедалі активніше заявляє себе як серйозна громадська сила, і багатьом це не подобається. Ті ж, кому це не подобається особливо сильно, докладають чимало зусиль, щоб представити Церкву в чорному світлі», - зазначає в інтерв`ю голова Синодального інформаційного відділу РПЦ Московського Патріархату Володимир Легойда.
Протягом останнього місяця особлива увага суспільства та ЗМІ приділяється церковній темі. Чому ці обговорення проходять так критично-скандально?
Церква, безумовно, відіграє сьогодні важливу роль в житті людей і в їх особистому шляху до Бога. Сьогодні, хоч би як хто з цим сперечався, але дедалі більше і більше людей приходять в храм. Воцерковлена людина, як правило, намагається не просто більше молитися і частіше бувати на богослужіннях - вона намагається змінити все своє життя, вибудувати його відповідно до заповідей Христових. І в якийсь момент розуміє, що віра визначає її вчинки і в громадському полі... Таким чином, Церква активніше заявляє себе як серйозна громадська сила, і багатьом це не подобається.
Ті ж, кому це не подобається особливо сильно, докладають чимало зусиль, щоб представити Церкву в чорному світлі. На жаль, сьогодні нам доводиться спостерігати чимало публічних кампаній, спрямованих на дискредитацію Церкви. Їх ініціатори намагаються дискредитувати і Патріарха, і багатьох архієреїв, і священиків, і віруючих мирян, представити їх «монстрами».
Звичайно, було б простіше і зручніше вважати все це порожньою балаканиною, нісенітницею, від якої слід просто на просто відмахнутися. Але, на жаль, подібні нечистоплотні інформаційні технології досить-таки ефективні. Уривки правди переплітаються з дезінформацією, домислами, плітками і широко розповсюджуються по різних медіаканалах, формуючи у суспільства помилкове уявлення про Церкву і про її участь в непорядних ситуаціях, в які її насправді намагаються втягнути. Тому залишити без уваги якісь відверто вульгарні, але резонансні теми, дуже міцно пов`язані у свідомості суспільства з Церквою, на жаль, не представляється можливим.
Але ж люди, що звинувачують тих чи інших церковних діячів, стверджують, що оперують фактами, хіба ні? Подивіться, як суспільство активно намагається проаналізувати витівку в Храмі Христа Спасителя; нещодавно з`явилися публікації про «квартиру патріарха»...
Я думаю, що Церкву намагаються втягнути в дискусію, яка, скажімо прямо, не перебуває в її компетенції. Приміром, робляться спроби будь-що домогтися офіційної думки Церкви з приводу міри покарання для обвинувачуваних до винесення вердикту державними органами. Але, даруйте, як можна вимагати від Церкви виконати роль судді в обхід правоохоронної системи? Якщо люди порушили закон, то тільки суд може визначити міру покарання.
Що стосується позиції Церкви щодо конкретного випадку - блюзнірської витівки в Храмі Христа Спасителя, - адже вона вже не раз висловлювалася. Вона очевидна: гріх повинен бути названий гріхом, блюзнірство - блюзнірством, брехня - брехнею, а зовсім не якимись там пустощами. Разом з тим, безумовно, Церква підносить молитви про грішників і сподівається на покаяння, виправлення, зміну сердець тих, хто провинився. Але про інцидент в Храмі Христа Спасителя Церква вже висловилася, тепер повинен висловитися суд.
Що стосується спроби створити сенсацію з історії з «квартирою патріарха» - це, відверто кажучи, один з найстаріших і банальних прийомів церковних опонентів, навіть нудно про нього говорити. Вчора, умовно кажучи, обговорювалися «яхти» і «дачі патріарха», сьогодні кажуть про квартиру, завтра вигадають ще щось... При цьому ініціатори цих «викриттів» відчайдушно намагаються знайти деталі, вигадати «смачні» подробиці, щоб здаватися переконливішими, щоб виставити Предстоятеля нашої Церкви в особливо непривабливому світлі. Це стосується і публікацій про судовий розгляд, в якому Святіший Патріарх не бере участі і не може ніяким чином брати участь. Спроби зв`язати ім`я Предстоятеля Церкви з даною справою - черговий приклад брудних піар-технологій. Самі ініціатори, наскільки я розумію, особливо й не приховують, що вкинули цю тему в інформаційне середовище саме тому, що в правовому полі у них немає підстав для позитивного для них вирішення виниклої проблеми. Повторюю, проблеми, до якої Патріарх не має відношення.
В цьому немає нічого несподіваного - на жаль, подібні інформаційні «вкидання» проти Церкви завжди посилюються в моменти, коли суспільство переживає складні періоди в своєму житті. Але за всім цим не можна побачити нічого, крім нечистоплотних технологій, пов`язаних з прагненням дискредитувати Церкву, не дозволити їй виконувати своє пряме служіння - духовне окормлення віруючих.
Цілий місяць суспільство чекало реакції Патріарха на акцію в Храмі Христа Спасителя. Обговорювало, було в очікуванні, навіть пропонувало поради Святішому, як йому слід відреагувати... У суботу Патріарх Кирил висловився. Чому так довго?
Так, в порадах і порадника відбою не було. Щоправда, мені трохи дивно спостерігати загальне пожвавлення з приводу того, що Патріарх - «ну нарешті, вперше», - згадав у своїй проповіді скандальну групу. По-перше, Святіший неодноразово за останній місяць публічно говорив про моральні проблеми, які виявилися в нашому суспільстві через цей інцидент. Говорив про важливість відділення гріха від грішника - твердого та однозначного неприйняття гріха і співчуття до того, хто оступився. Думаю, нікому не завадить уважніше прислухатися до слова Патріарха. Крім того, нагадаю, що Церква в особі кількох її офіційних представників відреагувала на те, що трапилося в храмі негайно, - і весь цей час активно відгукувалася на те, що відбувається. Патріарх же - не прес-секретар, який зобов`язаний оперативно відгукуватися на будь-які інформаційні хвилювання «по темі». Патріарх - це Предстоятель перед Богом за ввірену йому паству і молитовник про її порятунок.
Давайте запитаємо себе, чим займався Патріарх, архієреї і клірики протягом останніх днів, місяців... Вони здійснювали богослужіння у тих самих святинях, над якими поглумилися феміністки. Незважаючи ні на які провокації, Церква жила і продовжує жити духовним життям, надаючи всім бажаючим можливість для молитви, сповіді, причастя. Чи це не найефективніший захід проти найвульгарніших і непорядних явищ в суспільстві?
Минулої суботи Святійший звершив Божественну літургію в храмі на честь Положення чесної Ризи Господньої в Москві (до слова, блюзнірська акція пройшла якраз в безпосередній близькості від часточки цієї святині, яка з 2007 року перебуває в Храмі Христа Спасителя). І після богослужіння Патріарх закликав присутніх усвідомити історичну значущість і горе, що сталося: «...на місці, де ми стоїмо, благочестиві предки наші, що закладали основу процвітання Росії як великої держави, заклали храм сей тільки заради зустрічі зі святинею. А їхні далекі нащадки в столітті XXI осквернили цю святиню, що знаходиться в Храмі Христа Спасителя...».
До слова, хочу відзначити, як багато православних блогерів, обговорюючи ті чи інші наболілі навколоцерковні теми, час від часу напівіронічно, напівсумно кажуть: «Так, може, це, нарешті, закінчиться, і займемося постом?». Хочу сказати всім, кому все це набридло, і хто стомився від потоку інформаційного бруду: «Чекати необов`язково, приходьте в храм!».