Про традиції святкування Богоявлення на Святих горах розповів архієпископ Арсеній (Яковенко).
«ПРИ ОСТАННЬОМУ ЗАНУРЕННІ ХРЕСТА, ВИПУСКАЮТЬ У НЕБО ГОЛУБІВ - СИМВОЛ СВЯТОГО ДУХА»
Владика Арсеній, у святкових заходах з нагоди Хрещення Господня в Святогорську завжди відчувалася особлива урочистість - багатолюдна Хресна хода після Божественної літургії, Велике освячення води з купаннями в Сіверському Донці-Йордані і феєрверк на світанку... На це свято у Святогорській Лаврі збираються тисячі паломників з України та Росії. Стільки радості і такого розмаху святкування мені не доводилося бачити ніде. Розкажіть про традиції святкування у Святогорській лаврі.
Святі гори з XIV століття своєю благодаттю приваблюють безліч прочан. До традиції святкування Хрещення Господнього ми нічого нового від себе не додали - так Богоявлення традиційно святкувалося на Святій Русі.
Після Божественної Літургії ми виходимо Хресною ходою на Йордань - так в давнину називалися ополонки, вирубані в кризі на річках. Здійснюється Велике освячення води.
При останньому зануренні Хреста випускають голубів - символ Святого Духа, який зійшов при хрещенні на Спасителя.
Традиційно, на світанку, святковий салют - так було і в давнину.
«ГАРМАТНИЙ ЗАЛП СПОВІЩАВ СВІТОВІ, ПРО ТЕ, ЩО ОСВЯТИЛОСЯ ВОДНЕ ЄСТВО»
У сільській церкві, на моїй батьківщині, коли йшли на Йордань і священик занурював у воду Хрест, за розповідями моєї покійної бабусі, стріляли з рушниць. Феєрверків і салютів тоді не було.
З традицій святкування Водохреща у Московському Кремлі, ми знаємо, що під час занурення Хреста, давали гарматні залпи, сповіщаючи всьому світові, про те, що освятилося водне єство, являлася благодать дії Святого Духа по всьому Всесвіту.
У двунадесяті свята з давніх-давен особливо красиві церковні богослужіння. У той же час, у святах завжди брала участь і світська спільнота, формуючи світські традиції. Як відомо, у давнину, у вербну Неділю навколо Московського Кремля Патріарх прямував на ослі, якого Цар вів за вуздечку...
Це традиції, які Церква не відкидала, бо вони наповнені добром і радістю. Ми повторюємо те, що залишено нам у спадок нашими багатими православними традиціями, церковним богослужбовим статутом.
Сьогодні людей приваблює краса лаврського богослужіння, краса природи, хода на Йордан - до річки Сіверський Донець. Можливість зануритися в ополонку для когось теж є привабливим моментом. Тому народ сюди і прагне. А тому, як в стихирі співається: "Днесь благодать Святаго Духа нас собра".
Люди не сплять всю ніч, і Господь, за їхню дитячу віру, повідомляє їм благодать Святого Духа. Вони по-дитячому, душею, відчувають благодать святого свята.
ВЕЛИКЕ ОСВЯЧЕННЯ ВОДИ, ЗА ЧИНОМ, ТАКЕ Ж, ЯК І В НАДВЕЧІР’Я
Чи є різниця між Водохресною водою, освяченою увечері 18 січня, і Богоявленською водою, освяченою 19 січня?
Різниці абсолютно ніякої немає, її скоріше створив народний поголос. У Писанні сказано: «... і бисть вечір, і бисть ранок, день єдиний (Бут. 1, 1-5)».
Святкове богослужіння починається зі Всенощного бдіння напередодні свята - це становить єдине торжество святкового дня Хрещення.
Після закінчення Божественної літургії починається Велике освячення води, яке за чином точно ж таке, як і в Надвечір’я.
У церковному розумінні вода, освячена в Надвечір’я і в день самого Богоявлення за силою благодаті, за освятною силою рівні.
Народна традиція внесла цей поділ - водою, освяченою в Надвечір’я освячували поля, двори, окропляли худобу. А вже в саме свято Хрещення цією водою окроплювали житло і цю воду зберігали протягом року. Але це всього лише народна традиція.
«ХВОРОБ ПІСЛЯ ЗАНУРЕННЯ НЕ БУЛО. АЛЕ ВИПРОБОВУВАТИ БОГА НЕ СЛІД»
Чи відомі Вам чудеса зцілення після занурення в Водохресну купіль?
Часто буває, коли хворі люди, з підвищеною температурою, йдуть на богослужіння, пам`ятаючи, що Хрещення - велике свято, і потім, сподіваючись на милість Божу, занурюються в ополонку - захворювання минає.
Випадків хвороби після занурення, я точно знаю, - жодного не було.
Але спокушати Бога не потрібно. Занурюватися треба з особливою вірою, з особливим благоговінням. І це не означає, що Бог повинен бути Золотою рибкою і виконати бажання - подати зцілення як тільки людина захоче. Хто знає, можливо, похворіти людині корисно.
Тому, сподіватися на те, що занурившись, відразу прийде зцілення - це теж потрібен подвиг віри і смирення. Господь знає, кому подавати зцілення, а кому корисно трохи похворіти - для користі душі трохи покарати тіло.
«МОРОЗ БУВАЄ ЗА 20 ГРАДУСІВ, А ВОНИ КРИЧАТЬ: «ЩЕ, БАТЮШКА, ОКРОПІТЬ, ЩЕ... »
Багато хто вважає, що в день Хрещення, освячення води - головна церковна подія, забуваючи, що це свято має й другу назву - Богоявлення. Що побажаєте українцям у це свято?
Приходячи до храмів і на джерела за святою водою, потрібно пам`ятати, що в цей день освячується не тільки вода. Освячується і людина, хоча б з того розуміння, що на 80% ми складаємося з води. Але найголовніше не це. Освячується не тільки водна складова, а й духовна. Ви подивіться на людей, які приходять на свято Хрещення Господнього: мороз буває за 20 градусів, а вони кричать: «Ще, батюшка, окропіть, ще...»
Люди такі радісні, як діти. Коли кропиш, дивишся на їхні обличчя, стоять - начальник, пенсіонер, діти, студенти ... Люди різного віку, різного соціального стану.
Але у всіх однаково світяться очі, у всіх посмішка на обличчі: «Ще б покропили, ще б бризнули ...»
Влітку окроплення - це задоволення, а взимку від окроплення фізичного задоволення мало. Але є бажання, прагнення ... Це говорить про те, що тут присутній Бог. Бог торкається кожної людини, змінюючи не тільки фізичну природу, а й духовну. Він робить з кожної людини дитину з одним прагненням - ще раз доторкнутися Бога, побути поруч з ним. Хоча б в окропленні святою водою, через яке крапельки благодаті Божої торкаються нас.
Я хотів би побажати людям, щоб вони в це свято освячували не лише зовнішнє, а й не забували про своє внутрішнє, про душу - про сповідь і причастя. І, звичайно ж, дієва свята вода, яку Господь дає нам як один із засобів для збереження душі від гріха.
Для нашого настрою і почуттів, які повинні прагнути до Бога, до чистоти душевної і блаженної нескінченної вічності в перебуванні разом з Богом. Бути віруючими не обрядово - але внутрішньо, з особливим змістом розуміючи суть цього свята, і беручи участь в цьому святі і тілесно, і душевно, і духовно.
Розмовляла Анна Горпинченко, «УНІАН-Релігії»
Фото автора і «Донбасс Православный».