Святий початку християнської ери
29 жовтня православні святкують пам’ять одного з визначних святих початку християнської ери, мученика Лонгина Сотника.
В ніч з 11 на 12 березня 1938 року німецькі війська, заздалегідь зосереджені на кордоні, згідно із планом «Отто» увійшли на територію Австрії. Так відбувся аншлюс – захоплення Гітлером напередодні початку Другої Світової в цілому лояльної до Німеччини Австрії.
Тоді мало хто міг собі уявити, що однією з таємних цілей Гітлера був музей у Хофбурзі. З’явившись там особисто, фюрер підійде до одного з експонатів і нервово зірвавши рукавичку, тремтячою рукою доторкнеться до стародавнього наконечника від спису. Спис Долі – так називав його Гітлер, вважаючи артефактом, що подарує йому владу над світом.
Спис Лонгина Сотника – під такою назвою увійшов він в християнську свідомість, назавжди закарбувавшись, як знаряддя Страстей Христових. Копіє – так цей спис віддзеркалився у Православні Літургіці, адже саме зменшеною подобою цього списа православний священик виймає частку з Агнця – Богослужбового хліба, який під час Літургії стає Тілом Христовим…
Лонгин Сотник – один з перших святих Християнства
Він – один з не багатьох, про кого розповідають нам Євангелісти – Матфей, Марк та більш детально – Іоанн. І водночас відомості про нього досить скупі – нам достеменно не відомо навіть його справжнє ім’я, адже ймення «Лонгин» – від латинського терміну «Спис» – лише вказувало на вправне володіння цією зброєю, та на те, що доля поєднала в єдине ціле життя римського центуріона і спис, яким, за свідченням Іоанна Богослова, було пробито серце Господа Іісуса Христа на Голгофському пагорбі.
Дивовижно, але цей удар списом став надзвичайно важливим свідченням: по-перше, про те, що Христос дійсно помер на Голгофі – не впав у якийсь містичний транс, як вчать деякі любителі східних релігій, а саме перетнув межу людського існування, увірвавшись в царину смерті, аби зруйнувати її всеосяжну владу. По-друге, сама рана Христа стала свідченням: нанесена з правого боку, вона не вписувалася у стереотип звичайної людської поведінки, адже зазвичай удар в серце мусить бути нанесений з лівого боку. І тим не менше, Плащаниця, а разом з нею – найдревніші зображення Розп’яття, залишили свідоцтво удару саме з правого боку. І саме так мусив вдарити списом вишколений римський легіонер, який на рівні підсвідомості звик наносити супротивнику смертельний удар в серце саме з правого боку, зазвичай не захищеного залізним щитом. Вже потім, через дві тисячі років, експерти російського ФСБ підтвердять: саме кров і вода мусили витекти з рани за подібних обставин смерті і нанесення удару. Але хіба міг знати про це апостол Іоанн, коли побачив і записав: «…і витекли кров і вода; і той, що бачив, засвідчив, і свідчення його правдиве…»?
«Воістину Чоловік Цей був Син Божий…»
Спостерігаючи смерть Спасителя, центуріон Гай Кассій Лонгин, явив справжнє диво: військовий, для котрого проливати кров і скорочувати людське життя було все одно, що для іншого робити щоденну рутинну роботу; римський легіонер, для якого релігія ненависних євреїв не мала ніякої цінності, несподівано вигукнув слова: «Воістину Чоловік Цей був Син Божий…» Таким чином Лонгин, який фактично отримав хрещення Кров’ю і водою з рани на тілі Господа, став першим з язичників, хто сповідав його Христом і Богом!
Свідчення святого Лонгина Сотника і по сьогодні приводить до Христа людські душі
А далі була нічна варта біля Гробової печери, біля якої несли варту римські легіонери. Лонгин не міг не бути там – і не лише за наказом прокуратора Понтія Пілата, а й за покликом власного серця… Те, що сталося третьої ночі, відкрило Лонгину духовні очі та надало подальшому існуванню справжнього змісту – він відмовився мовчати про те, свідком чого став тієї ночі – Воскресіння Христового. Ані підкуп та погрози юдейських старійшин, ані накази Понтія Пілата – ніщо не могло затулити вуста, які проповідували від повноти серця. Все його попереднє життя – з його нагородами, кар’єрою, сподіваннями в особистому житті – усе здавалося надто незначним поруч із усвідомленням про те, що Розіп’ятий – Воскрес, і подарував надію на життя Вічне усім, в тому числі – і йому!
За переданням, Лонгин попрямував до рідної Каппадокії, і не було людини, котра б не увірувала, почувши слова його проповіді. Припинити її можливо було лише за єдиної умови – голову центуріона було відтято мечем вбивці. Тим не менше, свідчення святого Лонгина Сотника і по сьогодні приводить до Христа людські душі, а священик у вівтарі, тримаючи в руці Копіє – символ того самого списа римського центуріона, промовляє: «На спогад про Господа, Бога та Спаса нашого, Іісуса Христа…»
«Православіє в Україні»