«Минулого року ми відзначили 20 років нинішнього статусу Української Православної Церкви і наше 75-річчя, — зазначив Архіпастир. — Наступного року будемо відзначати 20-річчя Харківського Собору та наше обрання на Кафедру Київських Митрополитів, яка наступного року також відзначатиме ювілей – 1150-річчя. Цього року вся країна готується до святкування 20 років Незалежності, а ми 9 липня будемо відзначати 45-річчя служіння в архієрейському сані.Ось і подумалося, якщо все одно зберуться на ювілей і архієреї, і намісники монастирів, і духовенство, і миряни, то чи не спробувати поєднати святкування з корисною для Церкви справою».З іншого боку, як відзначив Предстоятель, коли перед Церквою не стоїть необхідність робити вибір богословський або адміністративний, Собори або взагалі не скликаються, або скликаються тільки тоді, коли узгоджені всі питання і треба підвести підсумки за певний період церковного життя.
Напередодні проведення другого за останні 20 років Собору Української Православної Церкви громадськість — як церковну, так і світську — сколихнули чутки та прогнози щодо «справжньої мети» скликання Собору та майбутніх «епохальних» рішень, що на ньому мають прийнятися.
Зі спростуванням про неможливість обійняти посаду місцеблюстителя при нинішньому Предстоятелеві УПЦ наприкінці минулого тижня виступив секретар Предстоятеля архієпископ Переяслав-Хмельницький і Вишневський Олександр (Драбинко).
Згодом на офіційному сайті УПЦ було надруковано інтерв’ю з Блаженнішим Митрополитом Володимиром.
У зв’язку з тим, що скликання Собору Української Православної Церкви викликало жваве обговорення не тільки серед церковного народу, але й у світських ЗМІ, що почали поширюватися чутки, Предстоятелеві УПЦ було поставлено низку відповідних запитань.
Зокрема Блаженніший Митрополит Володимир відповів на питання, що спонукало його прийняти рішення про скликання Собору Української Православної Церкви.
«Минулого року ми відзначили 20 років нинішнього статусу Української Православної Церкви і наше 75-річчя, — зазначив Архіпастир. — Наступного року будемо відзначати 20-річчя Харківського Собору та наше обрання на Кафедру Київських Митрополитів, яка наступного року також відзначатиме ювілей – 1150-річчя. Цього року вся країна готується до святкування 20 років Незалежності, а ми 9 липня будемо відзначати 45-річчя служіння в архієрейському сані.
Ось і подумалося, якщо все одно зберуться на ювілей і архієреї, і намісники монастирів, і духовенство, і миряни, то чи не спробувати поєднати святкування з корисною для Церкви справою».
Так, за словами Його Блаженства, з’явилася ідея проведення Ювілейного Собору УПЦ.
З іншого боку, як відзначив Предстоятель, коли перед Церквою не стоїть необхідність робити вибір богословський або адміністративний, Собори або взагалі не скликаються, або скликаються тільки тоді, коли узгоджені всі питання і треба підвести підсумки за певний період церковного життя.
«Гадаю, що 20 років УПЦ і майже 20 років з 45-ти літ нашого служіння Українській Церкві, — це час, щоб підбити певні підсумки», — сказав він.
Метою проведення Собору, за словами Блаженнішого Митрополита Володимира, є «ухвалити сотні рішень і звернень», прийняті з часу останнього Собору — 1992 року. «Усе це потребує рецепції з боку всієї Повноти Української Православної Церкви», — зазначив Архіпастир.
Собор заслухає доповідь Предстоятеля і має соборним розумом і авторитетом підтвердити всі ті рішення, що ухвалювалися Священним Синодом та Архієрейськими Соборами УПЦ протягом звітного періоду. Також, згідно зі Статутом про управління УПЦ, після затвердження Собором єпископів необхідних змін і доповнень, Статут має бути ухвалений Собором УПЦ.
Щодо можливого «церковного перевороту», про який написали численні світські ЗМІ, то Предстоятель зазначив, що в Церкві такого «не може бути».
«У Церкві не може бути «перевороту» чи «перерозподілу влади», бо це не церковна термінологія і не церковні методи, — сказав зокрема Блаженніший Митрополит Володимир. — Це політична риторика. А політиці немає місця в церковній огорожі. Про це ми говорили неодноразово. І свої слова підтвердили діями, коли засудили так зване «політичне православ’я». Політика розділяє, а Церква має об’єднувати».
Як наголосив Архіпастир, у Церкві панує «влада любові і добровільного послуху». Для того, щоб служити Богові непотрібні «додаткові повноваження». І якщо Церква створює якісь структури чи поставляє когось на особливе служіння, вона це робить для блага всієї Церкви, для блага віруючих.