Через півстоліття після кривавих "чисток" радянська влада почала офіційно реабілітувати розстріляних. Так, після перегляду справи ієродиякона Феофіла, у квітні 1989 року з нього нарешті зняли тавро «контрреволюціонера». Детальніше у матеріалі "УНІАН-Релігії".
За два десятиліття від початку кривавої Жовтневої революції тільки в Києві було розстріляно, за деякими даними, 8 тис священнослужителів. Довгі роки радянська влада ретельно приховували сліди своїх злочинів перед народом, і тільки після зняття грифу секретності стали доступні деякі списки жертв безбожного режиму. Так на момент відкриття справи розстріляного у 1938 році ченця Києво-Печерської лаври Феодора Івановича Юзвюка у протоколах не було вказано його чернече ім'я, тому Церква прославила його по імені, вказаному у слідчій справі...
Майбутній преподобномученик Феодор Іванович Юзвюк народився 16 травня 1876 року в селі Новоберезівка (за іншими даними — с. Корительськ) Бельського повіту Гродненської губернії.
У Києво-Печерській лаврі перебував на послуху маляра з жовтня 1907 року.
Чернечий постриг прийняв 4 квітня 1918 року.
18 жовтня 1923 року в церкві св. Іоанна Златоуста при Київському релігійно-просвітницькому товаристві був висвячений у сан ієродиякона.
Після закриття лаври ієродиякон Феофіл переїжджає у Бучу під Києвом. Щоб заробити на прожиття, виконує найбруднішу роботу.
У 1930-х роках він переїздить до Черкас. Тут йому вдалося влаштуватися на тиху роботу сторожа, яка дає можливість ченцеві проводити час у молитві.
Отець Феофіл веде самий непримітний спосіб життя, проте, як і всі священнослужителі і ченці, знаходиться на обліку у відділі НКВС.
28 грудня 1937 року до отця Феофіла прийшли люди у формі. Черкаським районним відділенням НКВС він був заарештований і направлений у черкаську в'язницю, де утримувався під вартою.
У слідчій справі ієромонаха збереглася лише мізерна інформація. Так, відомо, що монах був звинувачений за ст. 54-10 Кримінального кодексу УРСР «за антирадянську пропаганду і агітацію». Ця стаття у Кримінальному Кодексі передбачала міру покарання від шести місяців позбавлення волі – до розстрілу. Однак для священнослужителів у тридцяті роки практично завжди обирали вищу міру покарання.
Вже на наступний день після арешту рішенням «трійки» при Київському обласному управлінні НКВС Української Республіки від 29 грудня 1937 р. ієромонах Феофіл (у слідчій справі записаний під прізвищем Юзвик) засуджений до розстрілу.
Вирок приведений у виконання в київській в'язниці через два тижні - 14 січня 1938 р.
Через півстоліття після кривавих чисток» радянська влада почала офіційно реабілітувати розстріляних. Так, після перегляду справи ієродиякона Феофіла, 27 квітня 1989 року з нього зняли тавро «контрреволюціонера».
Рішенням Священного Синоду Української Православної Церкви від 28 жовтня 1997 року ієродиякон був зарахований до лику місцевошанованих святих у складі Собору святих новомучеників Черкаських.
А на Ювілейному Архієрейському Соборі Руської Православної Церкви в серпні 2000 року був внесений у Собор новомучеників і сповідників Руської Церкви, постраждалих за віру, для загальноцерковного шанування.
"УНІАН-Релігії" з використанням матеріалів, наданих Києво-Печерською Лаврою.