19 квітня, під час чергового засідання, Священний Синод УПЦ ухвалив благословити встановлення дня пам’яті священномученика Костянтина (Дьякова), митрополита Київського і Галицького (+1937) у день його мученицької кончини – 28 жовтня / 10 листопада (старий / новий стиль). Про це повідомляє Інформаційно-просвітницький віддлі УПЦ.
Відповідний рапорт на розгляд Синоду подав митрополит Херсонський і Таврійський Іоанн, голова Синодальної Комісії по канонізації святих.
Нагадаємо, 19 жовтня 1993 року рішенням Священного Синоду Української Православної Церкви (Журнал №18) священномученик Костянтин (Дьяков), митрополит Київський і Галицький був причислений до лику святих місцевошанованих новомучеників Слобідського краю.
Рішенням Священного Синоду від 10 лютого 2011 року (Журнал №1) священномученик Костянтин (Дьяков), митрополит Київський і Галицький включений до Собору Київських святих.
*** Митрополит Костянтин (у миру – Дьяков Костянтин Григорович) народився 21 травня 1871 року в селі Стара Водолага, Валківського повіту, Харківської губернії. У 1891 році, після закінчення Харківської духовної семінарії, був хіротонісаний у диякона та ієрея. Впродовж більше 30 років служив у різних храмах Харкова, в тому числі Благовіщенському соборі. Овдовів. У 1923 був заарештований і без пред’явлення звинувачення три місяці утримувався в харківській в’язниці. 8 вересня 1924 прийняв постриг з ім’ям Костянтин і був возведений у сан архімандрита, після чого 21 вересня був хіротонісаний у єпископа Сумського, вікарія Харківської єпархії, з тимчасовим управлінням Харківською єпархією. Хіротонію очолював також майбутній священномученик Святіший Патріарх Тихон.
Єпископ Костянтин відкинув незаконно утворену 22 грудня 1925 року Тимчасову Вищу Церковну Раду та у березня 1926 року разом з іншими архієреями підписав лист на підтримку митрополита Сергія і засудження послідовників розколу. Того ж року був знову заарештований і два місяці утримувався в Харківській в’язниці.
1927 року єпископ Костянтин був обраний членом Тимчасового Патріаршого Синоду за заступника Патріаршого Місцеблюстителя митрополита Сергія (Страгородського). У 1927 році 12 листопада владика Костянтин отримав сан архієпископа і був призначений керуючим Харківською єпархією. У 1929 році він – тимчасовий керуючий Дніпропетровською і Феодосійської єпархіями.
У 1935 р. рішенням Священного Синоду Руської Православної Церкви був призначений митрополитом Київським і Екзархом України. До 1936 року він жив в Харкові, а потім переїхав до Києва.
16 вересня 1937 року тяжко хворий архіпастир був заарештований і доставлений до Київсько-Лукіановської в’язниці. 29 жовтня 1937 року за вироком «трійки» він був розстріляний і кинутий в яр з іншими жертвами репресій. Його тіло було дивовижно збережено. Один з віруючих візників підібрав його тіло, огорнув шинеллю і вивіз з яру. Духовні чада митрополита знайшли архієрейський одяг, одягли в них тіло священномученика й поховали святителя на Києво-Лукіанському кладовищі.