Фото "УНІАН-Релігії"
У Києві відкрився Центр гуманітарної допомоги Української Православної Церкви.
Про це під час прес-конференції в УНІАН повідомив голова Синодального відділу із соціально-гуманітарних питань УПЦ протоієрей Владислав Діханов.
Він зазначив, що у зв’язку з подіями в країні безліч переселенців потребують допомоги.
«Були створені центри соціальної адаптації. Склад гуманітарної допомоги, який спершу просто надавав людям допомогу продуктами харчування, засобами особистої гігієни, - він зараз також трансформувався і переростає у Центр гуманітарної допомоги», - сказав протоієрей В.Діханов.
Крім того, зауважив він, є і проекти духовно-психологічної підтримки.
«Церква не поділяє людей ні за політичною, ні за національною ознакою, і на сьогоднішній день є тією сполучною ланкою, яка здатна відновити, вилікувати це суспільство», - відзначив протоієрей.
Він зауважив, що людям психологічно та духовно важко було «увійти в ситуацію війни», відповідно, вийти з цього стану також буде не просто. «Для цього і створюються центри соціальної адаптації, гуманітарної допомоги», - сказав Діханов.
Голова Синодального відділу УПЦ також відзначив, що наразі потік переселенців зменшився, проте від цього їхніх проблем менше не стало.
«Багато людей повернулися назад. Але це, частіше за все, люди працездатного віку, які готові себе забезпечити, - вони поверталися до своїх будинків, вони хотіли там бути. А тут залишилися максимально соціально незахищені люди: літні люди, інваліди, матері з дітьми, - їх дуже багато. Гуманітарна допомога, волонтерські збори зменшилися в рази, а проблема залишилася», - сказав церковний cпікер.
У свою чергу, координатор Центру гуманітарної допомоги УПЦ Анна Клименко зазначила, що центр був створений Церквою для підтримки переселенців, які опинилися у Києві.
«Починався він як склад, де були продукти, медикаменти, памперси», - сказала вона і додала, що спершу до центру приходили по 5 осіб, а зараз центр відвідує до 100 осіб на день.
Клименко зауважила, що в центрі на території Києво-Печерської лаври (корпус 70-А) люди отримують моральну, духовну, психологічну підтримку, також переселенцям допомогають у пошуку роботи. «Центр гуманітарної допомоги надає в цілому комплексну підтримку людям», - відзначила вона.
Координатор Центру гуманітарної допомоги УПЦ додала, що хоча центр і починався з цільової групи переселенців, але зараз допомога надається і дружинам солдатів, які знаходяться в АТО, їхнім вдовам, а також самим солдатам, які перебувають на лікуванні.
«Цільова група значно ширша, ніж лише переселенці. Це всі, хто постраждав від військових дій в Україні», - сказала вона.
Також говорячи про потреби переселенців, керівник відділу соціального служіння Харківської єпархії УПЦ протоієрей Євген Ромашин зауважив, що вони надають допомогу усім людям, які цього потребують, не залежно від їхньої позиції чи національності.
«Дуже багато питань виникає. Ми стикаємося, наша Харківська єпархія і область, з тими, хто знаходиться у зоні бойового конфлікту. Вони звертаються до нас», - сказав отець Євген.
Ромашин наголосив на складній ситуації із дитячими будинками, спеціалізованими закладами в зоні конфлікту. Зокрема, у Дружківці під час бойових дій перебувало 200 дітей із ДЦП.
«Хто найбільше страждає? Це незахищені групи, це діти, інваліди», - сказав він.
Координатор роботи з допомоги бездомним ієромонах Мелхиседек (Гордієнко) зазначив, що "бездомна людина веде війну зі смертю кожен день, і кожен день для неї може стати останнім".
«Зараз ми створюємо соціальні патрулі, переймаємо досвід у наших друзів. Тому що тепло наших сердець в холодні зимові вечори набагато дієвіше, ніж булочка, шматочок хліба або 2 гривні, які ми швиденько кинули, пробігли і забули. З людьми треба спілкуватися, знайомитися, дізнаватися, які проблеми їх турбують. І намагатися допомогти», - закликав отець Мелхиседек.
Координатор волонтерського руху «Тільняшки», журналіст телеканалу «1 + 1» Олександр Іваницький закликав не бути байдужими і зробити прості кроки для допомоги нужденним.
«Якщо ми пишемо «Єдина країна» на наших телеекранах, то це означає, що коли людина зі Сходу прийшла до нас, ми повинні їй чимось допомогти. Головне - встати з дивану і почати допомагати людям, які зі Сходу. Тоді ми дійсно відчуємо, що ми «Єдина країна», - підсумував Олександр Іваницький.