Протоієрей Володимир Косточка / news.church.ua
Сьогодні, 9 серпня, Церква вшановує великомученика Пантелеімона - небесного покровителя лікарів і хворих. Інтерв’ю благочинного храмів Печерського благочиння міста Києва, настоятеля лікарняного храму на честь святителя Миколая Чудотворця протоієрея Володимира Косточки для Інформаційно-просвітницького відділу УПЦ.
Лікарі і медицина є Богоугодними. Хворому Господь дає зцілення, лікарю відкриває шлях для лікування
— У день пам’яті великомученика і цілителя Пантелеімона в усіх храмах і монастирях УПЦ підноситься молитва за лікарів і хворих. Яким є ставлення Православної Церкви до лікарів та до медицини в цілому?
— Згадаймо, що з цього приводу говорить Святе Писання: «Я Господь, цілитель твій» (Ісх. 15:26) і в підтвердження цих слів: «і сила Господня являлася у зціленні хворих» (Лк. 5,17). Для кожної віруючої людини це значить, що головним лікарем та цілителем, перш за все, є сам Господь наш Іісус Христос. Віруючий у Нього отримує зцілення через прийняття Святих Христових Таїн — через Причастя та сповідь, через Таїнство Соборування, через свої молитви. В усіх цих випадках головними ліками є благодать Божа, яка сходить на хворого. А оскільки через усвідомлення своїх гріхів нам тяжко звертатися відразу до Бога, ми просимо, аби це зробили за нас у своїх молитвах Пресвята Богородиця, святі цілителі — великомученик Пантелеімон, архангел Рафаїл, святий апостол та євангеліст Лука, преподобний Агапіт Печерський, преподобний Іпатій Цілитель та інші. Можна згадати і про чудеса зцілення по молитвах перед чудотворними іконами.
Але, зважаючи на нашу неміч, Святе Писання вказує нам ще один шлях: «і дай місце лікареві, бо і його створив Господь, і нехай не віддаляється він від тебе, бо він потрібен.» (Сир. 38, 12). Та при цьому, що важливо, продовжує: «у якийсь час і в їхніх руках буває успіх; бо і вони моляться Господу, щоб Він допоміг їм подати хворому полегшення і зцілення для продовження життя.» (Сир. 38, 13-14). Висновок, який ми маємо зробити: лікарі і медицина є Богоугодними. І коли і хворий, і лікар звертаються у своїх молитвах до Бога та просять один за одного, то одному Господь дає зцілення, а іншому відкриває правильний шлях лікування та допомоги.
Крім того, Православна Церква знає багато прикладів, коли і священнослужителі до прийняття сану були лікарями – це священномученик Антипа Пергамський, священномученик Харлампій, священномученик Кипріан, святитель Лука Кримський.
Хвороба — епітимія від Бога для очищення від гріхів
— Але ж не завжди хворий одужує.
— На жаль. І тут важливо пам’ятати про Промисел Божий, що заради нашого спасіння діє над кожним із нас. Треба добре усвідомлювати, хвороба — це наслідок гріховного життя й дана для спасіння перш за все душі. Митрополит Володимир (Сабодан, +2014) говорив: «Серед засобів, що сприяють спасінню, найскладнішим для розуміння людини є саме хвороба». Захворювання є шляхом до Бога. Багато хто з нас був свідком випадків, коли лікарі безсило розводили руками й визнавали, що хворий може сподіватися лише на Бога. І можливо, саме за таких безнадійних обставин людина вперше звертається до Господа.
Для іншого хвороба — це епітимія від Бога для очищення від тяжкого гріха. І тут все в Його руках. Лише Господь знає, скільки часу вона триватиме. Та в обох випадках без духовної підтримки людині дуже складно пережити цей тяжкий період свого життя.
Найкращий шлях лікування — мати міру і слідкувати не тільки за тілесним, а й за душевним станом
— Коли саме слід звертатися до лікаря? І на що звертати увагу при лікуванні?
— Коли людина захворіла чи то духовно, чи то тілесно, звертатися по допомогу треба за перших ознак хвороби, як до Лікаря, так до лікарів. Але при цьому не забувати, що останнє слово за Всевишнім, і просити Його про допомогу.
Зараз, наприклад, популярно займатися спортом, дотримуватися правильного харчування, вести, як то кажуть, здоровий спосіб життя. І все це задля того, аби бути абсолютно здоровим і довго жити. Та я пригадую слова одного старця, який говорив: «Краще не лікуватись, а підліковуватись». Про що саме мова. Святий мав на увазі, що все одно рано чи пізно за гріхи наші ми будемо хворіти й прийде час помирати, як би старанно ми не лікувались. І якщо поставити собі за мету зцілення від усіх хвороб, то ніякого життя не вистачить, ні коштів, ні здоров’я, особливо психічного. Можливо, найкращий шлях — у всьому мати міру і встигати слідкувати не лише за тілесними захворюваннями, а й за душевним станом, встигати каятися, виправлятися, радіти та дякувати Богові за цей чудовий дар земного життя.
Свт. Лука Кримський міг стати художником чи юристом, та став, заради людини, «мужицьким лікарем»
— Відомо багато прикладів священнослужителів-медиків. Хто зі святих лікарів найбільш близький для Вас особисто?
— Найбільш близьким, мабуть, є святитель Лука Кримський. Можливо, тому, що він майже наш сучасник. Святитель Лука володів багатьма талантами, що були дані йому від Бога. Він міг стати професійним художником, висококласним затребуваним юристом, але майбутній святитель розумів, що без художників і юристів людство все ж таки зможе вижити, а ось без лікарів кожній окремій людині доведеться дуже важко — і тому приймає рішення стати, за його висловлюванням, «мужицьким лікарем». Він відправляється в епіцентр страждань простих трударів, часто неписьменних і просто жебраків, які могли віддячити своєму благодійнику лише добрим словом і молитвою. За таку самовідданість, любов і співчуття до простих людей Премудрий Господь не залишив Свій «обраний сосуд» під спудом, і до дару цілительства додав ще вищий образ служіння Богові і ближнім – святительство.
І лікарям, і хворим треба, перш за все, дбати про свої душі і дякувати Богу
— Про що варто пам’ятати лікарям і хворим?
— Як говорив згадуваний вже Митрополит Володимир (Сабодан): «Церква ніколи не визнавала тілесне здравіє ідеалом тому, що шанує тіло як храм Духа, більше дбаючи про душу». Тому і лікарям, і хворим однаково треба, перш за все, дбати про свій духовний стан, бо Господь єдиний «очищає всі беззаконня твої, зцілює всі недуги твої» (Пс.102, 3).
Тим, хто хворіє, треба намагатися смиренно нести хрест хвороби і, якби тяжко не було, навчитися дякувати Богові за все, і за хворобу особливо. Святитель Іоанн Златоуст говорить: «Хто навчився дякувати Богові за свої недуги, той недалекий від святості».
А лікарям можу нагадати слова Гіпократа: «Стався до хворого так, як би ти хотів, аби до тебе ставились під час твоєї хвороби. Та насамперед, не нашкодь».
За матеріалами Інформаційно-просвітницького відділу УПЦ.