Предстоятель УПЦ розповів про значення Києво-Печерської лаври в духовності українського народу / foma.in.ua
Бог не в силі, а в правді, бо ми віримо, що Господь збереже і чистоту нашої віри, і канонічність нашої Лаври, і канонічність нашої Церкви.
Про це сказав Предстоятель УПЦ під час брифінгу з нагоди 30-річчя відродження чернечого життя у Свято-Успенській Києво-Печерській Лаврі, що відбувся 22 липня у рамках відкриття виставки «Хресний шлях Лаври».
- Києво-Печерська Лавра - серце Православ’я в Україні. Яке значення для Української Православної Церкви і всієї країни мало відродження обителі 30 років тому? Можна сказати, що саме з відкриттям Лаври почалося відродження Православ’я на території України?
- Дійсно, свята Києво-Печерська Лавра є серцем України. Але й не тільки нашої держави, а і всіх держав, де живуть народи, які вийшли з купелі Хрещення на берегах Дніпра.
І свята Києво-Печерська Лавра є першим монастирем древньої Русі, де була запалена лампада молитви. Цю лампаду запалив засновник обителі преподобний Антоній Печерський, який поклав початок свого чернечого життя на Святій Горі Афон, а звідти приніс і афонський статут, і афонську чернечу культуру, і дух Святої Гори. І відтоді Лавра є духовним серцем для нашого народу.
І ми радіємо, що Господь дав перетерпіти ті випробування, які були в радянський період, коли Церкву гнали, коли закривали монастирі… Лавра теж була закрита. Але Бог змилувався над нами і знову подарував нам цю святиню. Вона була знову відкрита, і в ній знову засвітилася лампада молитви. І ми сьогодні святкуємо 30-річчя з дня відкриття святої Лаври, з дня, коли в ній знову зібралися ченці і продовжили добрий подвиг молитви за свій народ і свою землю. І цей подвиг ми здійснюємо до сьогоднішнього дня.
- Історія Лаври показує, що Церква Христова була гнана. Але навіть такі тоталітарні держави, як СРСР і фашистська Німеччина, виявилися не в силах загасити іскру православної віри. Чого це може навчити тих, хто сьогодні робить замах на головну святиню?
- Коли Іісус Христос жив на землі, серед людей, одні любили Його, а інші ненавиділи, гнали і переслідували. Господь сказав: «Якщо світ вас ненавидить, знайте, що Мене раніше, ніж вас, він зненавидів… Якщо Мене гнали, будуть гнати і вас, Мене ненавидять, будуть ненавидіти і вас» (Ін. 15:18, 20). І це збувається протягом всієї священної історії нашої Церкви. І сьогодення не є чимось винятковим, сьогодні також є люди, які люблять Лавру, Церкву, істину, а є ті, хто не люблять і хочуть все переробити на свій лад.
Але Бог не в силі, а в правді. Тому ми віримо, що Господь збереже і чистоту нашої віри, і канонічність нашої Лаври, і канонічність нашої Церкви і допоможе всім нам йти шляхом, який веде людину до вічного спасіння.
- У всі часи Лавра була духовним авторитетом, і в 1990-ті, коли в нашій Церкві стався розкол, багато людей в розгубленості звернули увагу саме на Лавру: як вчинить братія, яку займе позицію? Яке значення обителі зараз, в наш час?
- Я думаю, що дійсно в 1990-ті роки багато віруючих, які отримали свободу від атеїстичного гноблення, думаючи, як вчинити, дивилися на Лавру як на орієнтир. Їм пропонувалося безліч шляхів розвитку життя, в тому числі духовного, і Лавра була для них зразком у тому, як потрібно себе вести у земному житті, що має бути на першому місці, а що на другому. На першому місці має бути Бог, а все інше - на другому.
І сьогодні, думаю, Лавра також є світочем, який показує людям, як потрібно правильно будувати своє земне життя, як побудувати його так, щоб воно була початком вічного життя, яке Господь приготував для людини на Небі.
- Який з аспектів сучасного служіння Лаври Ви б виділили особливо - молитовний, просвітницький, соціальний?..
- Найбільш великий подвиг - молитовний. Його ніхто не бачить, крім Бога, але він найбільший і найнеобхідніший для людства. Соціальне служіння - це добре, але молитва набагато вище. В Лаврі, звичайно, ми здійснюємо і соціальне служіння, але ми покликані молитися Богу за себе і за весь людський рід - це покликання ченця, який він повинен виконувати. Якщо чернець молиться за всіх, він - монах. Якщо не молиться, а просто метушиться - це не чернець. У нас - ченці. Вони моляться, люблять Бога, свою Батьківщину - Україну, і всіх людей.
За матеріалами сайту "Фома в Україні"