У Собор новомучеників і сповідників Руської Церкви рішенням Священного Синоду включені троє святих, постраждалих за віру в ХХ столітті - священик Олександр Адріанов, протоієрей Миколай Чернишов та його дочка Варвара.
Відповідне рішення прийнято 7 березня на засіданні Священного Синоду РПЦ, який відбувся у Даниловому монастирі в Москві, і опубліковано в Журналі №6, повідомляє patriarchia.ru.
Священик Олександр Адріанов, настоятель Трьохсвятительського храму Нижньо-Туринського заводу Єкатеринбурзької єпархії, був єдиним, хто продовжував служіння на парафії у 1918 році, коли Середній Урал перебував під владою більшовиків, і в зв'язку з убивствами кількох священнослужителів більшість, які залишилися, покинули місця свого служіння. Отець Олександр був арештований просто у храмі під час святкового богослужіння і відвезений на станцію Послу, яка знаходилася недалеко від Нижньо-Туринського заводу.12 (25) листопада 1918 року отець Олександр був розстріляний.
За свідченням Шипицина, колишнього червоноармійця, учасника розстрілу, «коли Туринського попа Адріанова вели на розстріл, він твердив: «Господи помилуй, Господи помилуй мене грішного!», неголосно, так напівпошепки». Тіло отця Олександра було знайдено через п'ять днів, злегка присипане снігом, зі схрещеними на грудях руками.
Протоієрей Миколай Чернишов з 1914 року і до своєї загибелі був благочинним Воткинської і Галевськой волостей на території сучасної Удмуртії. Рано овдовівши, він жив з молодшою донькою Варварою, яка закінчила гімназію і Вищі жіночі курси в Казані. Варвара Миколаївна свідомо не виходила заміж, залишившись біля свого батька.
Після придушення повстання місто зайняли сили Червоної армії. Через деякий час у міському соборі був проведений антирелігійний диспут, на якому на захист віри виступив протоієрей Миколай. Наступного дня священнослужителя заарештували. Народ згодом згадував, що, коли стали заарештовувати отця Миколу, його дочка Варвара кинулася до батька і міцно обхопила його, так що її ніхто не зміг відірвати - ні червоноармійці, ні сам священик. Так їх разом і повели. У в'язниці вони просиділи до 2 січня 1919 року.
За спогадами свідків, отець Миколай просив принести йому одяг (ймовірно - єпітрахиль) для здійснення богослужінь в ув'язненні і особливо для сповіді заарештованих.Протоієрей Миколай Чернишов та його дочка Варвара були розстріляні 2 січня 1919 року. Відомо, що перед розстрілом на вимогу зняти хрест він їм відповів: «Ось помру - тоді і знімете».
Поховані вони були на Нагірному цвинтарі поруч із Преображенським собором. Місце їх поховання шановане народом. Є випадки чудесної допомоги за молитвами до протоієрея Миколая зцілення від недуги пияцтва.