15 вересня Патріарх Московський і всієї Русі Кирил звершив молебень в Благовіщенському кафедральному соборі Біробіджана (Росія). Після закінчення богослужіння Предстоятель РПЦ звернувся до віруючих зі словом.
"...Мені доводилося зустрічатися з людьми, які дивувалися: як же так, до храму ходжу, до чудотворних образів прикладаюся, свічки купую, а нічого в моєму житті не відбувається. Так і не буде відбуватися, тому що храм — це не місце відправлення культу, як вважали в радянські часи. Храм — це місце палкої молитви до Бога, а молитва — це справа важка.
Іноді молоді послушники в монастирях говорять ігумену: направ мене на будь-який послух, бо молитися важче, ніж руками працювати. Молитва вимагає концентрації всіх внутрішніх сил. Звертаючись до Бога, треба не просто повторювати чиїсь слова, — Його треба просити усією силою своєї душі, і тоді молитва творить чудеса. А якби цього не було, то ніякі храми не були б потрібні: ніхто б до них не ходив, ніхто б до неба свій погляд не звертав, ніхто б не молився.
Ну, хто буде просити людину, заздалегідь знаючи, що вона не відповість на твоє прохання? Від такої людини відвертаються і йдуть. А от до неба, до Бога ми звертаємося тисячоліттями, і чинимо так саме тому, що знаємо: Господь нам відповідає.
Він відповідає не в громі, не в блискавці, не в негайних чудесах, — Бог завжди діє так, щоб не порушити нашої свободи. Він не перетворює нас на механізми, які перебувають у Нього в руках, на якісь гвинтики, які Він тільки відкручує або закручує, — ми самі робимо все за своєю волею, за своїм розумінням, але Бог робить чудо, вплітаючи Свою волю і енергію в нашу дію. Так і відбувається диво з'єднання людського й божественного, і в якусь мить ми розуміємо: так, нам не просто пощастило, — Сам Господь був разом з нами. Бог відповідає на наші молитви, і Бог відповідає на наші труди.
Господь ніколи не допомагатиме ледареві. Скільки б студент або школяр, який не хоче вчитися, не просив у Бога допомоги для благополучного складання іспитів, нічого не вийде. Господь не потурає нашим слабостям, нашім лінощам, нашій нездатності до самоорганізації. Але коли ми по-людськи працюємо і намагаємося робити те, що можемо робити, тоді у відповідь на нашу молитву Господь і допомагає.
І багато хто говорить: не знаю, як це вийшло, — просто дивом. Іноді ми вживаємо це слово майже як повсякденне, як певне вираження подиву перед тим, що трапилося, але насправді ж так і відбувається. Господь поруч — Своєю силою, Своєю божественною енергією Він запліднює весь космос, Він зберігає весь всесвіт у чудовому порядку, Він зберігає нашу тендітну Землю, Він оберігає кожну людину настільки, наскільки сама людина бажає Бога пустити в своє серце...
Якщо ми духовне будемо поєднувати з матеріальним, то ми ніколи не перетворимося на споживачів людських благ, безрідних, якими так легко керувати, які перестають розрізняти добро й зло, які прагнуть лише насичувати себе й споживати якомога більше. Не дай Боже, щоб зростання матеріальних благ спровокувало подібне тваринне ставлення до самого себе і до навколишнього світу. Тоді людство не матиме життєвої перспективи, а для того, щоб ця перспектива була, будемо сполучати духовне з матеріальним: віру зі знанням і працею, молитву із зусиллями, — тоді й Господь допомагатиме нам..."
За матеріалами прес-служби Патріарха Московського і всієї Русі
Повністю слово Патріарха можна прочитати тут
