В Успенському соборі міста Володимира (Росія) 7 вересня Патріарх Московський і всієї Русі Кирил очолив урочистості з нагоди 800-річчя Володимирської єпархії.
По закінченні літургії Предстоятель Руської Православної Церкви звернувся до віруючих із Першосвятительським словом.
"...Не так багато єпархій пережили понад 500 років своєї історії. Володимирська єпархія існує 800 років. Це величезний термін, це ювілей, сповнений великого сенсу. Досить уявити, що сталося за ці 800 років, щоб зрозуміти, яка ж сила нашої віри...
Здавалося б, що може встояти у цій страшній м'ясорубці сторіч, майже тисячі років? Ми можемо з упевненістю сказати: єдине, що збереглося, — це наша віра. Іноді нам говорять: а чому потрібно бути обов'язково православним, яка різниця, адже можна бути кимось ще? І ми відповідаємо: це справа твоєї совісті, але якщо ти, народжений у православній країні, від православних батьків, раптом приймаєш рішення не вірити або вірити інакше, то ти розриваєш зв'язок століть, ти випадаєш з великої традиції, яка силою духу пережила найстрашніші історичні катаклізми.
Ось чому, коли виникають труднощі в країні, так зміцнюється віра людей. Я згадую післявоєнний Ленінград. На все місто, тоді двомільйонне, — всього 15 храмів. Але які тисячні натовпи стояли навколо кожного храму! Як ви сьогодні зібралися, так збирався в післявоєнному Ленінграді народ на великі свята навколо кожного храму. Чому? А тому що війну пережили, бо на власному досвіді випробували силу й значення віри для збереження не тільки свого життя, а й для збереження країни, народу, його культури, його духовного стрижня.
Сьогодні за Літургією читався невеликий уривок з листа, який апостол Павел направив мешканцям Коринфа (1 Кор. 16: 13-24)... Звертаючись до коринфян, апостол говорить, щоб вони пильнували, щоб засновували своє життя на камені віри, щоб були сильні та відважні і щоб все між ними відбувалося з любов'ю. Дві пропозиції, які містять в собі великий маніфест життя.
«Пильнуйте!» А що означає «пильнувати»? А це означає не втрачати контролю над самим собою і над навколишньою дійсністю. Якщо під час війни не пильнують ті, кому належить, то ворог непомітно підкрадеться і розіб'є полки. Але якщо і в мирний час ми не пильнуємо, якщо ми самозаспокоєні, якщо ми втрачаємо увагу до навколишнього світу, то ми можемо все зруйнувати своїми руками, ми можемо провалити справу свого життя, ми можемо дійсно зруйнувати країну. Адже ми й були дуже близькі до того, щоб це зробити, — тільки тому, що перестали пильнувати, втратили критичний, мудрий, сповнений сенсу погляд.
Ну, а що відбувається, коли ми перестаємо контролювати себе, свою поведінку, своє ставлення до інших людей? З нами може статися все, що завгодно; оком не встигнемо змигнути, як слабкості й пороки починають руйнувати нашу внутрішню суть. Людина деградує, бо зникло внутрішнє пильнування, почуття контролю над самим собою.
І невипадково апостол Павел говорить «пильнуйте», а потім «стійте у вірі», — бо якщо людина не пильнує, якщо вона не контролює себе, якщо вона не вміє критично оцінити, що навколо відбувається, то їй не зберегти віри. Віра перетвориться на звичай, на малозначний ритуал, вона перестане запліднювати думки і бути світоглядною основою, а тоді вже ніякої віри і не залишиться.
Але і одне пильнування без віри є немислимим. Адже віра — це точка відліку, це система цінностей. Сьогодні, щоб зруйнувати моральне начало життя, наші національні культурні підвалини, дехто нам говорить: потрібно, починаючи з дитинства, руйнувати табу, потрібно, щоб не було ніяких комплексів, потрібно розкріпачити людину, — немов забуваючи про те, що в людині присутній не тільки ангел, але й бісеня. Якщо ми розкріпачуємо себе, свої інстинкти, якщо знімаємо обмеження, відмовляємося від пильнування, то можемо загинути.
Віра є системою відліку, системою цінностей, яка допомагає людині, що пильнує, налагодити своє внутрішнє життя, яка дає потужну мотивацію до зміцнення, розвитку і морального вдосконалення суспільного життя. Без віри не може відбутися людське суспільство. І сьогодні, коли нові й нові виклики кидаються тим, хто вірить, ми говоримо: погляньте на нашу історію! Хіба можна бути невіруючою людиною в місті Володимирі, де все дійшло до нас тільки тому, що ми зберігали пильнування й систему цінностей? Віра допомогла нам зберегти і національну самосвідомість, і своє патріотичне почуття, і саме життя.
Нарешті, ми чули такі важливі слова: «Будьте мужніми, твердими». І пильнування легко втратити, і віру розтоптати, якщо немає внутрішньої твердості, якщо немає мужності й здатності чинити опір і спокусам в особистому житті, і тій безлічі спокус, яким піддається життя народу ззовні і зсередини.
Але життя наше було б дуже суворим, якби в ньому було місце тільки твердості й мужності. Тому апостол Павел і завершує це звернення до коринфян словами: «все у вас нехай буде з любов'ю». Робіть все з любов'ю, будьте мужніми, твердими, пильнуйте, віру зберігайте, а один до одного ставтеся з любов'ю. Багато хто не розуміє, що таке любити людей. Але якщо на найближчих тепла не вистачає — на чоловіка, на дружину, на дітей, на батьків, — як можна людей любити? І відповідь дуже проста: любов — це та сила, в якій потрібно зростати.
Як спортсмен не може утримати перемоги, якщо він не тренується, не зростає фізично, так і в любові зростати неможливо, якщо людина не тренує себе в цій любові. І цим тренуванням є доброта. Ми повинні навчитися по-доброму ставитися один до одного. Не треба мати зла в серці, навіть якщо ви не згодні один з одним. Не зліться, не стискайте зуби, не бажайте зла іншій людині. Це і є початок любові, і якщо людина зростає в доброті, якщо вона не може пройти повз нещастя іншого, якщо вона готова допомогти хоча б чимось: увагою, часом, турботою, копієчкою, розділенням якихось скорбот, — то з цього починається любов, і тоді твердість і мужність перестають бути жорсткою і небезпечною силою, вони гуманізуються, вони наповнюються Божественним світлом, і життя стає щасливим..."
Повний текст проповіді можна прочитати тут
Прес-служба Патріарха Московського і всієї Русі
