Управляющий делами Украинской Православной Церкви митрополит Бориспольский и Броварской Антоний (Паканич)
Ніяке зло, ніякий наклеп не може протистояти любові Божій. Тому кожен із нас повинен зрощувати в своєму серці квіти любові та викорінювати терени злоби...
Наклеп — перший гріх в історії людства
Найпершим гріхом, про який розповідається на перших сторінках Біблії, є саме гріх наклепу. Щоправда, це не найперший гріх, який вчинили люди. Адам і Єва згрішили непослухом Богу, але до цього їх привів наклеп зі сторони диявола на Бога.
«І сказав змій до жінки: чи насправді сказав Бог: не їжте з усякого дерева в раю?» (Бут. 3. 1). Ні, книга Буття свідчить, що Бог так не сказав. Насправді Бог сказав Адаму: «Із кожного дерева в раю ти можеш їсти, а з дерева пізнання добра і зла не їж від нього…» (Бут. 2. 16-17).
Таким чином, вже на початку людської історії ми бачимо від диявола свідоме викривлення правди, яка називається наклепом.
Слово «диявол» перекладається з грецької мови як «наклепник; той, хто зводить наклеп». Саме таку найпершу і найголовнішу назву отримав ворог нашого спасіння, який має й інші імена, але це – найголовніше, адже воно показує його суть.
Наклепник пакостить самому собі
Святитель Іоанн Златоуст, який особисто дуже сильно постраждав від наклепів, радить тим, хто почув неперевірену інформацію чи чутки, які знеславлюють ближнього, чинити так: «Ніколи не приймай наклепів на ближнього свого, але зупиняй наклепника такими словами: Залиш, брат, я кожен день грішу ще більш важкими гріхами, як же нам осуджувати інших?»
А святитель Василій Великий відзначає: «Трьом людям пакостить наклепник: тому, на кого зводить наклеп, тому, хто слухає, і самому собі».
Наклеп для нас — милість Божа
Терпіти наклепи, безумовно, важко. Однак за терпіння наклепів багато святих отців обіцяють винагороду. «Пам’ятай, що той, хто чує про себе наклепи, не лише не терпить шкоди, але ще й отримає найбільшу нагороду». Той же святий говорить далі: «Якщо тобі докоряють справедливо – виправляйся, якщо несправедливо — радій».
Згідно з вченням святих отців, тим, хто зі смиренням, терпінням і християнською мужністю переносить наклепи, прощаються інші гріхи. Св. Феофан Затворник, наприклад, вважає наклеп відкупительними ліками: «Звели наклеп на вас…. хоча ви не винні? Потрібно благодушно терпіти. І це піде замість єпитимій за те, в чому ви самі вважаєте себе винними. Тому наклеп для вас – милість Божа».
Господь може все перетворити на благо. Навіть наклепи
Людині, яка переживає наклепи, подвижники радять молитися, в тому числі й за ту людину, яка намагається знеславити її. «По мірі того, як будеш молитися за наклепника, Бог буде відкривати тим, хто спокусився, істину про тебе», — навчає преподобний Максим Сповідник.
У Святому Письмі багато прикладів того, як Господь перетворює наклепи на благо і користь. Наприклад, старозавітний Йосиф, зберігаючи свою ціломудреність, із-за жіночого наклепу попав у темницю, але згодом Господь втішив і возвеличив його так, що той спас всю країну від голоду (Бут. 39 і 41).
Лише два випадки, коли можна говорити погане
Разом із тим, нам самим потрібно берегтися, щоб ненароком не звести наклепу чи не знеславити нашого ближнього.
Святитель Василій Великий вважає, що «є лише два випадки, коли дозволяється говорити про когось погане (але правду!): коли необхідно порадитись з іншими, досвідченими в цьому, як виправити людину, що згрішила, і коли потрібно застерегти інших (не говорячи багато), які, по незнанню, можуть часто бути спільниками поганої людини, вважаючи її доброю… Хто без такої необхідності говорить щось про іншого з наміром очорнити його, той – наклепник, навіть якби й говорив правду».
…У наклепників і свічки гаснуть
Люди, які зводять наклепи на ближніх, не мають благословення Божого. «Господь від них і молитви не приймає, і свічки їхні гаснуть, і приношення їхні не приймаються, і гнів Божий почиває на них, як і говорить Давид: знищить Господь всі уста улесливі, і язик, що багато говорить (Пс. 11. 4)», — навчав святитель Іоанн Златоуст.
А преподобний Ісайя не радить наклепами спасати себе від бід та людської злоби: «Всякий нещасний достойний милості, коли оплакує свої біди. Але якщо він почне зводити наклепи на інших і шкодити їм, то пропаде жалість до його бід; він вже не визнається достойним жалю, а ненависті, як такий, що зловжив своєю бідою втручанням у чужі справи. Тому зерна цієї страсті потрібно винищувати на початку, поки вони не проросли і не зробились незнищенними, і не породили небезпеки для того, хто принесений у жертву цій страсті».
Бог нічим так не ображається, як злобою
Щоб зменшити пагубний вплив брехні та наклепів у нашому світі кожен з нас повинен зрощувати в своєму серці квіти любові та викорінювати терени злоби.
За словами прав. Іоанна Кронштадтського, Бог нічим так не прославляється, як любов’ю всетерплячою, і нічим так не ображається, як злобою, якою б вона не прикривалася благовидністю.
Ніяке зло, ніякий наклеп не може протистояти любові Божій. І, напевно, немає в світі більш піднесених слів про любов, ніж ті, що сказав апостол Павло у своєму першому посланні до Коринфян: «Любов довготерпить, любов милосердствує, не заздрить, любов не вихваляється, не пишається, не безчинствує, не шукає свого, не гнівається, не мислить зла, не радіє з неправди, але тішиться правдою, усе покриває, всьому вірить, всього сподівається, все переносить. Любов ніколи не перестає» (1 Кор. 13; 4-8).
