Настоятель храму в ім’я святителя Михаїла, першого митрополита Київського, що на території Київської центральної міської Олександрівської лікарні, протоієрей Роман Барановський розповів про те, як його храм опікується біженцями.
Ще з часів Майдану парафія отця Романа активно допомагала усім, хто звертався, забезпечуючи чи то огляд лікаря, чи то елементарну людську увагу. При храмі діє сестринство в ім’я преподобноучениці Єлизавети. Місія сестер – соціальне служіння: допомога бездомним, хворим, які не можуть оплатити своє лікування.
Але зараз постала нова проблема. З’явилася категорія людей – біженці зі східних областей України. І якщо до подій на київському майдані Незалежності сестринське подвір’я годувало близько 100-150 людей, то тепер ця цифра збільшилася втричі. Нині по допомогу звертається близько 400-500 осіб на день!
За словами отця Романа, для парафії це не тільки соціальний проект, а передусім – катехізаторська робота. Адже всяка справа починається з молитви. Люди перебувають у специфічному психологічному і моральному стані. Їм конче необхідна зона комфорту, де б можна було віднайти спокій, відчути захист і турботу.
«Люди сідають групками по 20-30 осіб, ― розповідає отець Роман, ― читається «Отче наш», у кого немає хрестика, надіваємо хрестики. А також дві-три сестри ведуть із ними розмови, розраджують людей, запрошують прийти до храму. Читають житія святих. Це таке дуже домашнє спілкування. І люди повертаються вже зі своїми друзями».
Такою є робота не лише під час велелюдних свят, чи в суботу-неділю. Кожного дня можна зайти на подвір’я і побачити: сидять бездомні, які там харчуються, і сестри в білому одязі їм прислуговують.
Атмосфера панує така, зізнається отець Роман, що часом хочеться й самому сісти за стіл, поспілкуватися із цими людьми. Бо за кожним із них стоїть карколомна доля, не просто історія життя, а ціла драма.
Вони ― як діти, дуже щиро відгукуються на турботу. Саме про таких сказано у заповідях блаженств: «Блаженні вбогі духом…». Бо ця убогість, простота, смирення виховані в них Богом.
«Коли просиш їх "давайте встанемо і помолимося", ― каже отець Роман,― вони встають на молитву. Без роздратування чи то агресії учаться (і це дорослі люди!), як правильно брати благословення».
Храму постійно допомагають. Сестри звернулися до різних сестринств – Єлизаветинського, Санкт-Петербурзького. І зараз деякі з монахинь перебувають в Єкатеринбурзі, Москві ― збирають допомогу для біженців.
Також парафія сконтактувала з сестрами, що несуть послух читання неусипної Псалтирі на Олександрівському подвор’ї в Єрусалимі. Вони розповідають паломникам з усього світу, як в Україні допомагають нужденним, і як можна до цієї доброї справи долучитися.
Для всіх небайдужих ― контакти і адреса, за якими можуть звернутися всі охочі й підтримати вимушених переселенців з українського сходу:
Київ, вул. Шовковична, 39/1. Центральна міська клінічна лікарня
