У Слов'янську 29 червня був обстріляний Олександро-Невський кафедральний собор. Бойові дії почалися під час літургії. Подробиці повідомляє благочинний Олександро-Невського округу Слов'янська, настоятель собору протоієрей Микола Фоменко.
- Обстріл почався о 10 годині ранку, під час літургії. Люди як раз заспівали «Отче наш», коли був перший залп з гори Карачун. Потім було ще кілька залпів, і один із снарядів потрапив в хлібний кіоск «Паляниця», що знаходиться в декількох метрах від храму. Його розірвало, все, що залишилося, - згоріло. Продавець, почувши перший залп, вибігла - це її і врятувало.
У цей час на території храму знаходилося багато людей - до тисячі. У храмі було багато віруючих, які прийшли на службу, а у дворі зібралися ті, хто очікував видачі гуманітарної допомоги. Після початку обстрілу всі кинулися в храм. Собор був переповнений народом, люди стояли на колінах, молилися Богу зі сльозами. Від вибухової хвилі з купольної частини впало і розбилося кілька вітражних стекол, людей це спонукало на ще більш посилену молитву. Залпи тривали близько півгодини. Також був обстріляний мікрорайон Артема і центральний ринок.
По закінченні були чутні відповідні залпи з міста. Їх було кілька. Власне ж обстріл проводився у нас.
На території собору ніхто не постраждав, храм теж цілий. Від уламків зруйнованого магазину людей врятувало те, що вони сховалися в храмі. А в районі Артема загинули люди, мирні жителі, двох сьогодні вже поховали - отець Тихон їх відспівав. Морг у нас не працює, так як у місті немає світла, і тому люди змушені у таку теплу погоду ховати близьких відразу ж. Одній жінці, яку ховали, практично відірвало голову. Це дуже страшно...
Коли в перший раз вдарило, я як раз тримав у руках Тіло Христове. Це такий напружений стан - тримаєш Причастя, і раптом таке. Людина не звикне до такого ніколи, але зауважу: у нас реакція якось згасла вже. Це вже не страх, а якесь обурення, дуже гнітюче діє на душу.
З початком пострілів ми службу не зупинили. Під час інтенсивного обстрілу ми, священнослужителі, причащалися у вівтарі. Поспішили причаститися і причастити людей, тому що багато готувалися до причастя. Хор співав зі сльозами на очах. Люди стояли на колінах і молилися теж зі сльозами. І до кінця служби все затихло.
Потім ми вийшли і стали роздавати гуманітарну допомогу. Я попросив, щоб люди не стояли на вулиці багато, так як помітив, що велике скупчення людей приваблює постріли. Адже стріляють по місцях, де багато народу: сьогодні це були наш храм, центральний ринок, в мікрорайоні Артема теж є ринок «Лісовий» - якраз туди сьогодні були попадання. І в дев'ятиповерховий будинок потрапили - загинули люди, і навіть, здається, дитина.
Складно зрозуміти, як можуть жителі однієї країни так чинити. Навіть фашисти не стріляли по своїх. А тут... Чим вони сподіваються виправдатися перед Богом? Не можу уявити.
