Через сорок днів після Великодня християни святкують Вознесіння Господа Бога і Спаса нашого Ісуса Христа. Залишивши світ тим, хто на землі, Він пішов і сів праворуч Отця, як єдиносущний Йому і Духу. Після цього, «видима, земна присутність Христа поступається місцем Його невидимому перебуванні в Церкві... і через дію Святого Духа Його невидиму присутність зберігається в таїнствах Церкви».
Ця велика подія стосується всіх, тому що, вознесшись, Розп'ятий і Воскреслий Христос завершив наше Спокутування увійшовши в небесне святилище (см.Евр. 9).
Тому, радість великого свята Воскресіння Христового не припиняється, але відновлюється з новою силою благодаті Святого Духа, обіцяного Божим Сином і посланого нам від Бога Отця.
На честь великого свята в Успенській Києво-Печерській лаврі була звершена Божественна літургія у найдавнішому храмі, побудованому ще в XII столітті. У надбрамній церкві в ім'я Святої Живоначальної Трійці богослужіння очолив помічник лаврського економа протоієрей Георгій.
Пізню Божественну літургію в Успенському соборі очолив Високопреосвященний намісник лаври митрополит Павел у співслужінні єпископа Іларія та єпископа Климента. Після читання Євангелія, Владика Павел виголосив святкове слово.
