Православ`я є сила, міць і коштовність нашої возлюбленої батьківщини
Священномученик митрополит Серафим
Християнський мученик у своєму житті слідує і наслідує Христа і своєю смертю сповідує свою віру... Християнське мучеництво відмінне від проявів людського героїзму і численних прикладів мужнього життя і смерті людей невіруючих. Мученики вмирали за Того, Хто ще раніше помер за кожного з них... Вони жили в реальності свого часу, але жили, не зраджуючи ні собі, ні Христу. У сонмі новомучеників Руської Православної Церкви особливе місце займає священномученик Серафим (Чичагов).
Святитель Серафим, у миру Леонід Михайлович Чичагов, - родовитий аристократ, воїн, нагороджений золотою зброєю; учений, історик, письменник, живописець, музикант; проповідник і чернець; духовний син отця Іоанна Кронштадтського; один із організаторів прославляння Серафима Саровського, він же створив «Літопис Серафимо-Дівєєвського монастиря». У історію ж святості святитель Серафим увійшов, перш за все, як мужній сповідувач, що увінчав своє архіпастирське служіння і свій сповідницький подвиг мученицькою смертю.
Як і для багатьох інших новомучеників Руської Православної Церкви останню межу земного буття святителя Серафима (Чичагова) окреслив 1937 рік, що ознаменував початок масового знищення православних християн. Проте в числі багатьох десятків тисяч мученицьких смертей кончина владики Серафима виявилася сповненою особливої подвижницької величі та гідності. Арештований співробітниками НКВД в листопаді 1937 року, прикований до ліжка 81-річний Владика Серафим (Чичагов), колишній митрополит Ленінградський, видатний церковний діяч і богослов, учасник Помісного Собору 1917-1918 років, був винесений з будинку на ношах і доставлений у Таганську в`язницю в машині «швидкої допомоги», адже було неможливо перевозити його в арештантській машині. Декілька тижнів фізично безпорадний, вмираючий старець з величчю християнського первомученика протистояв новим гонителям Церкви, і так і не визнав жодного із звинувачень, що нав`язувалися йому. У грудні 1937 року Трійка НКВД ухвалили розстріл митрополита Серафима. Через 4 дні з останньою групою засуджених священномученик Серафим був розстріляний.
Незадовго до своєї кончини духовний отець святителя Серафима, святий праведний Іоанн Кронштадтській, востаннє благословляючи свого духовного сина, промовив слово, що зумовило все подальше священномученицьке служіння владики Серафима. «Я можу спокійно померти, знаючи, що ти і преосвященний Гермоген продовжуватимете мою справу, боротиметеся за православ`я, на що я вас благословляю». Обидва святителі повною мірою виконали благословення свого духовного отця, хоча на відміну від святителя Гермогена, що прийняв мученицьку смерть у 1918 році, священномученик Серафим дійшов своєї мученицької кончини 11 грудня 1937 року через 20-річне сповідницьке архіпастирське служіння.
