18 травня 2013 року, напередодні неділі 3-ї після Пасхи, святих жон-мироносиць, Предстоятель Руської Церкви звершив всеношну в Свято-Троїцькому кафедральному соборі м. Єкатеринбурга. Після закінчення богослужіння Святіший Патріарх виголосив проповідь.
Ваші Високопреосвященства й Преосвященства! Дорогий владика Кириле! Отці, браття й сестри! Пане губернаторе, шановний Євгене Володимировичу!
Я хотів би вас всіх сердечно привітати у зв`язку з цим недільним вечором. Ми напередодні великого свята — це третя неділя після Пасхи, а кожна неділя протягом Пасхального періоду вважається великим святом.
Неділя ж, яка буде завтра, відзначена багатьма важливими подіями. По-перше, це пам`ять жон-мироносиць і таємних учнів Христових Іосифа й Никодима. Ми знаємо, що Іосиф і Никодим любили Господа, уважно Його слухали, але не могли відкрито сповідувати себе Його учнями. Іосиф був людиною у владі, членом Синедріону — того самого Синедріону, який засудив Спасителя на смерть, і тому відкрите сповідання й визнання Спасителя своїм Учителем означало для нього, можливо, навіть саму смерть. І Никодим, теж людина знатна, приходив до Спасителя таємно, вночі — знову-таки боявся. От ці двоє учнів Спасителя зрештою, після Його смерті, не злякалися: Іосиф пішов до Пілата й попросив тіло Ісуса. Потім поклав Його в новому гробі і обвив, разом з Никодимом, дорогоцінною плащаницею.
Страх був тоді, коли жив Спаситель. Але коли завершилося Його життя, страх пішов. Потрібно було мати велику мужність, щоб іти до вищого правителя й просити тіло Того, Хто був розп`ятий. Але Іосиф зробив цей чудовий вчинок, і ми прославляємо його та іншого таємного учня — Никодима.
В нашій історії ми теж проходили через багато випробувань, через гоніння, коли саме сповідання Господа Вчителем, Спасителем і Богом для багатьох означало кінець кар`єри, а в певні моменти історії — кінець життя. Ми знаємо, що багато людей сповідали Господа таємно. Невідомо, скільки їх було в нашій країні, але їх було дуже й дуже багато, і коли наприкінці 30-х років вирішили провести перепис і задати питання щодо приналежності до тієї чи іншої релігії, більшість назвали себе православними — подібно до того, як Іосиф відкинув страх і визнав себе учнем Розп`ятого Спасителя.
Віра нашого народу, яка довгі десятиліття не могла проявлятися відкрито, яка залишалася в надрах, під спудом, у певний момент часу розцвіла багатим цвітом. І сьогодні ми переживаємо особливий час, коли дедалі більше й більше людей відкрито сповідують себе учнями Господа й Спасителя. Це і люди у владі, подібно Іосифу, і знатні, подібно Никодиму, і люди різних звань і положень. Настав час, як він настав для Іосифа й Никодима, відкрито говорити про свою віру, як настав час для нашого народу відкрито сповідувати свою віру, нікого не соромитися, нікого не боятися. Ми у себе вдома, ми на своїй рідній землі, ми живемо в православній Росії, і тому відкрите сповідання віри є сьогодні нашим обов`язком.
Сповідувати означає насамперед жити згідно з Христовими заповідями. А коли сил не вистачає виконувати ці заповіді, то, принаймні, у нас повинно вистачати сил на сповідання своїх гріхів, на розуміння того, що в житті нашому щось відбувається неправильно. І тоді, коригуючи свій життєвий шлях, свої думки, свої почуття, свої вольові дії, ми дійсно можемо стати учнями Господа й Спасителя.
Завтрашній день відзначений ще однією дуже важливою датою — виповнюється 145 років від дня народження государя імператора Миколая II, який 95 років тому тут, в Єкатеринбурзі, був жорстоко страчений разом з усією своєю сім`єю. Ми будемо згадувати і цю подію, в якомусь сенсі доленосну. Смерть царської сім`ї завершила цілу історію царювання династії Романових, 400-річчя якої також відзначається цього року. Тоді розпочався новий період, і я вже сказав про те, як цей новий період обернувся гоніннями на віру та безліччю таємних учнів Христа Спасителя.
Сьогодні, коли Церква наша й народ наш живуть в умовах повної свободи, коли немає ніяких обмежуючих нас обставин, коли ми дійсно можемо згідно зі своїм вільним і розумним вибором облаштовувати своє життя, ми повинні пам`ятати про уроки минулого, ми повинні прикликати в молитві святих страстотерпців, які життя своє віддали зі смиренням і любов`ю до людей. І віримо, що Господь за молитвами святих Царствених страстотерпців, за молитвами мучеників і сповідників Російських прихилить милість до нас — вільних спадкоємців того минулого, в якому вони жили, і допоможе нам облаштовувати життя особисте, сімейне, суспільне, державне таким чином, щоб великі духовні ідеали, проголошені Спасителем, затверджувалися в нашому народі, дійсно перетворюючи зсередини життя кожного та всю нашу Вітчизну.
Молитвами святих страстотерпців нехай допоможе Господь всім нам іти шляхом, який вінчається Царством Його, Божественним Царством, що настає вже тут, у нашому житті, і повною мірою відкривається нам у вічності.
Христос Воскрес!
Прес-служба Патріарха Московського і всієї Русі
