Неділя,
20 серпня 2017
Наші спільноти

Як це — зустрітися з Христом?

Слово Патріарха Кирила у Китаї

12 травня 2013, в неділю другу після Пасхи, апостола Фоми, Святіший Патріарх Московський і всієї Русі Кирил звершив Божественну літургію на території Посольства Російської Федерації в Пекіні, де раніше розташовувалася Російська духовна місія в Китаї.

Після богослужіння Предстоятель Руської Церкви звернувся до присутніх із Первосвятительським словом.

Дорогі владики, отці, брати й сестри! Ваше Превосходительство пане После!

Сердечно всіх вітаю з першим воскресінням після Пасхи. Христос Воскрес!

Вітаю з днем пам`яті святого апостола Фоми — того самого Фоми, який не повірив учням, що воскрес Христос Спаситель, і сказав, що не повірить до того часу, поки сам не побачить Воскреслого і своїми пальцями не доторкнеться до Його тіла. Апостол Фома, звичайно, чув про те, що інші апостоли бачили Спасителя, що Його бачили жони-мироносиці, які в перший день тижня прийшли до гробу, щоб помазати тіло Христа, бачили і Його два учні — Лука і Клеопа, які йшли в село Еммаус, і їм зустрівся Христос (Лк. 24:13-31). Про все це, звичайно, Фома знав, але не вірив. Не вірив, тому що вість про Воскресіння була радикально протилежною всьому, що Фома знав про людей, про світ, про самого себе. Ця вість була радикально протилежною всьому його знанню.

Учні Спасителя після Його воскресіння були перелякані, глибоко розчаровані. Для них розп`яття Спасителя було життєвою катастрофою: Усе повалилося в одну мить. І тому вони були пригнічені, ховалися від інших і навіть збиралися за міцно закритими дверима. От і Фома був таким же переляканим і ховався від людей. І повірив він тільки тоді, коли сам побачив Воскреслого, коли зустрівся з Ним віч-на-віч.

Те, що сталося в душі Фоми, сьогодні і впродовж усієї історії відбувається з дуже багатьма людьми. Дуже часто ми читаємо Євангеліє, інші книги, в яких розповідається про Христа, про Його чудеса, про Його життя. Ми дивуємося глибині думок і силі морального послання Євангелія. Але для дуже багатьох це залишається недостатнім свідченням, і, визнаючи цінність християнства у тому числі як етичної системи, люди залишаються невіруючими. Відбувається це, тому що вони не зустрілися з Христом, не побачили Його обличчя, не відчули Його реальної присутності.

А як це — зустрітися з Христом? Це означає в якусь мить свого життя точно зрозуміти й відчути, що на тобі — рука Божа, і те, що сталося з тобою, випадає з життєвої логіки й дає уявлення про інший світ, що ти з цим світом стикнувся. І це відбувається з дуже багатьма людьми на цьому світі, причому незалежно від зовнішніх умов.

Зовнішні умови можуть бути дуже несприятливими до того, щоб повірити в Христа, проте люди, зустрічаючись із Господом, знаходять міцну віру. Релігійне відродження в нашій країні почалося не в 1990-і роки. Воно почалося в страшні роки Великої Вітчизняної війни, коли до Бога звернулися всі — і генерали, і солдати, коли сама наша перемога над ворогом, який багаторазово перевершував нас за силою, багатьом уявлялася як втручання Бога у наше життя. Переповнені храми Руської Православної Церкви у післявоєнні часи були свідками особистої зустрічі з Богом тих, у кого така зустріч відбулася.

У якусь мить життя до нас торкається Господь — торкається не в громі і не в блискавці, а легким подувом вітру (3 Цар. 19:12). Тоді раптом ми знаходимо справжній сенс свого життя й відчуваємо силу благодаті Божої, яка підтримує наші немічні сили. Тоді у нас починає радісно битися серце під час молитви. Тоді ми відчуваємо, що іншими відходимо від святої Чаші, прийнявши Тіло й Кров Спасителя.

Ось це і є реальний релігійний досвід — той, який пережив Фома, зустрівшись зі Спасителем. І він сказав вражаючі слова Воскреслому: "Господь мій і Бог мій" (Ін. 20, 28). Він сповідав Христа Воскреслого Богом і своїм Спасителем. Він отримав від цієї зустрічі такий величезний духовний імпульс, таку силу, що встав на шлях проповідування Христа, досягнувши Індії та Китаю.

Фома був першим проповідником про Воскреслого Христа на цій землі; вона бачила того, хто бачив Воскреслого Спасителя, і передання про це донині зберігається в китайській землі.

Понад 300 років тому на цьому самому місці з`явилися російські люди — албазинські козаки, які разом зі своїм священиком були взяті в полон, перевезені в Пекін і поселені на тому місці, на якому ми зараз з вами стоїмо. Ніхто не заважав нашим пращурам продовжувати молитися й сповідувати Господа й Спасителя. Дуже скоро албазинські козаки одружилися з китаянками, їх нащадки з кожним новим поколінням одружувалися з китайцями й китаянками, і сьогодні абазинці — це діти китайського народу, які зберігають у своєму серці православну віру.

Я з абсолютно особливим почуттям вітаю нащадків албазинців і всіх православних китайців, які молилися разом з нами.

На початку XVIII століття тут, на цьому місці, де жили албазинці, була заснована Руська духовна місія в Китаї. І великий Китай знайомився з Росією через Руську Православну Церкву. Ні росіянам, ні китайцям не слід забувати, що перше зіткнення двох народів відбулося на тій землі, на якій ми сьогодні звершили Літургію, через зіткнення китайського народу з представниками Руської Православної Церкви. І протягом усіх наступних років Руська Православна Церква усвідомлювала особливу відповідальність за взаємини двох країн і народів. Можливо, саме тим, що Росія була представлена в Китаї Руською духовною місією, і пояснюється мирна присутність нашої країни на китайській землі — з великою повагою до китайського народу і китайської культури.

Проповідь, яку здійснювала тут Руська духовна місія, була успішною, і в 50-х роках минулого сторіччя два китайці були висвячені в архієрейський сан, багато китайців було висвячено в священнослужителів. А в 1956 році китайське Православ`я було проголошено Китайською Автономною Православною Церквою. Це була особлива дата в історії китайського Православ`я.

Подальша історія була складною і для Росії, і для Китаю. Ми знаємо, що страждала Церква в Росії, страждала вона і в Китаї.
Тепер настали нові часи. Милістю Божою Патріарх Московський мав можливість вступити на китайську землю і тут — у тому місці, де оселилися албазинці, де працювала Руська духовна місія, де нині здійснює свою високу місію російське Посольство, — разом з усіма вами, мої дорогі, звершити Божественну літургію.

Я прибув сюди для того, щоб, насамперед, побачити всіх вас і з вами помолитися. Я також мав зустріч із керівнучасть Руської Православної Церкви в російсько-китайських відносинах сприятиме сердечності цих відносин, щирості й справжній дружбі. Безперечно, цьому сприятиме історичний і нині реальний факт існування Китайської Православної Церкви, яку ми розглядаємо як духовний міст, що з`єднує наші народиицтвом країни, ми обговорювали питання, що стосуються російсько-китайських відносин і життя Китайської Православної Церкви.

Хотів би від усього серця побажати Китаю і китайському народу миру, добробуту й процвітання. Упевнений, що участь Руської Православної Церкви в російсько-китайських відносинах сприятиме сердечності цих відносин, щирості й справжній дружбі. Безперечно, цьому сприятиме історичний і нині реальний факт існування Китайської Православної Церкви, яку ми розглядаємо як духовний міст, що з`єднує наші народи.

Патриархия.ru

Читайте про найважливіші та найцікавіші події в УНІАН Telegram та Viber
Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
loading...

Чи подобається Вам новий сайт?
Залиште свою думку