2 травня 2013 року, у четвер Страсної седмиці, Святіший Патріарх Московський і всієї Русі Кирил звершив Божественну літургію святителя Василія Великого в кафедральному соборному Храмі Христа Спасителя.
Після закінчення богослужіння Предстоятель Руської Церкви звернувся до віруючих із Первосвятительським словом.
Ваші Високопреосвященства й Преосвященства! Дорогі отці, брати й сестри!
Усіх вас вітаю й поздоровляю з Великим четвергом, днем, який прирівнюється до дванадесятих свят, тому що цього дня ми святкуємо велику подію в історії роду людського — встановлення Таїнства Святої Євхаристії, Таїнства Причастя. Чому ж ця подія є великою? А тому, що саме через Таїнство Тіла й Крові Христової все те, що Господь зробив заради нашого спасіння, — і Різдво Своє, і життя, сповнене скорбот, і проповідь, і страждання, і хрест, і Воскресіння, і сходження на небеса, і друге пришестя — через Таїнство Святої Євхаристії актуалізується, стає реальністю для кожної віруючої людини, кожного члена Церкви. Ми є не просто глядачами під час Святої Літургії, ми не просто спостерігаємо ззовні красивий обряд — ми є співучасниками Тайної Вечері й Жертви Господньої, подібно учням оточуючи трапезу Господню.
І все те, що я зараз сказав, не є лише красивою метафорою, — це таємнича реальність, яка силою Святого Духа діє в Церкві, запліднюючи весь рід людський. Ми згадуємо те, що Господь звершив заради нашого спасіння, але згадуємо не так, як події зі свого власного життя, — спираючись на силу пам`яті; не так, як події з історії, — читаючи книги. Ми згадуємо про Тайну Вечерю силою Святого Духа, Який робить нас співучасниками тих самих подій.
От чому пришестя у світ Спасителя і все те, що Він зробив заради спасіння роду людського, не завершилося з Його вознесінням, але продовжується в Таїнстві Святої Церкви. Силою Святого Духа оживають події новозавітної історії, силою Святого Духа ми реально беремо співучасть у них.
Тайна Вечеря супроводжувалася ще однією подією — Господь умив ноги Своїм учням. Зазвичай, коли пани лежали при столі (а саме так у давнину на Сході куштували їжу), слуги омивали їхні руки й ноги — то був обов`язок слуг. Господь був головою на тій самій Пасхальній вечері, яку в Сіонській світлиці здійснювали апостоли, Він займав найважливіше місце в центрі столу, Він був господарем трапези, Він виголошував необхідні благословення, що годилися згідно з тодішнім статутом пасхальних трапез, і Йому ніяк не слід було мити ноги співтрапезникам. Але Він бере воду, вливає її в умивальницю і умиває ноги учням, а потім, роз`яснюючи Свій несподіваний вчинок, пояснює, що це було зроблено спеціально для того, щоб учні наслідували Його приклад. Звичайно, Господь мав на увазі не просто наслідування в даному конкретному випадку — щоб завжди на Пасхальній трапезі предстоятель умивав ноги; але, в більш глибокому розумінні, щоб ми, що прийняли на себе зобов`язання бути Його учнями, пам`ятали, що наше головне завдання — служити іншим людям. І образ Христа, що умиває ноги учням, допомагає нам з вами зрозуміти весь зміст християнської віри, згідно з якою людина покликана не підносити себе, не панувати над іншими, але служити в міру своїх талантів і згідно з тим становищем, яке Бог їй визначив.
У Великий четвер звершується Божественна літургія Василія Великого, на якій ми особливо згадуємо події Тайної Вечері. Саме в цей день заготовлюються Святі Дари на весь рік для хворих, немічних людей, які не можуть відвідати в недільний день храм і до кого приходить священик для причастя на дому. Саме в цей день ми здійснюємо чин омовіння ніг, коли предстоятель богослужіння умиває ноги священнослужителям на згадку про те, як Господь умив ноги Своїм учням.
Великий четвер сповнений багатьох великих змістів, які допомагають нам збагнути найголовніше в християнському житті — служіння Богові й ближнім, насичення себе благодаттю через Таїнство Святої Євхаристії, в якому ми отримуємо відпущення гріхів і знаходимо запоруку життя вічного. Будемо ж будувати своє життя в мирі, намагатися служити іншим людям добрим словом, доброю справою, майном своїм, порадою, а найголовніше — з добрим, відкритим серцем іти назустріч тим, хто нас оточує, у тому числі тим, хто вважає нас своїми ворогами. Будемо також пам`ятати, що спасіння неможливо здобути силою людською, навіть через щонайвищу чесноту, бо людину спасає не справа, яку вона здійснює, але благодать Божа, що її супроводжують людські справи. А тому якомога частіше будемо вдаватися до Святої Євхаристії, вкушати Тіла й Крові Христової, сповідувати свої гріхи і, спираючись на цю велику духовну силу, творити добро ближнім і дальнім, затверджуючи у світі цьому великі істини, які проголосив Христос і які Він затвердив смертю і Воскресінням Своїм. Амінь.
Прес-служба Патріарха Московського і всієї Русі
