30 квітня 2013 року, у вівторок Страсної седмиці, Святіший Патріарх Московський і всієї Русі Кирил звершив Літургію Передосвячених Дарів у Високо-Петровському ставропігійному монастирі м. Москви. Після закінчення богослужіння Предстоятель Руської Церкви звернувся до віруючих із словами проповіді.
Ваші Високопреосвященство і Преосвященство! Ваше Високопреподобіє, отче ігумене! Дорогі отці, браття й сестри!
Я тішуся з того, що на Страсній седмиці, напередодні Святої Пасхи, мав можливість разом із вами звершити Літургію Передосвячених Дарів у прославленій — не тільки в минулому, але й нині славній — Високопетровській обителі, одному з перших монастирів нашого Першопрестольного града, безпосередньо пов`язаному з ім`ям святителя Петра, митрополита Київського, Московського і всієї Русі, того самого, який переніс Першопрестольну кафедру з Володимира до Москви, поклавши тим самим початок становленню Північної Русі зі столицею в граді Москві.
Сьогодні особливий день, вівторок Страсної седмиці, коли ми згадуємо вислови й проповіді Спасителя, які Він виголосив перед початком Своїх страждань, які були сповнені особливої сили й глибокого змісту (Мф. 24:36-26:2). Сьогоднішній день присвячений спогаду про ті слова Спасителя, які свідчать нам про кончину світу, про кончину історії, про Страшний суд, і слова ці нікого не можуть залишити байдужими. І якщо підбити підсумок всьому тому, що ми сьогодні почули в Євангелії, то його можна виразити одним словом, що також міститься в сьогоднішньому читанні: «не спіть!» Не спіть, бо не знаєте ні дня, ні години, коли ваш Господь прийде, говорить нам слово Боже.
Що ж означає «не спати»? Сон має величезне значення для підтримки фізичних сил, але з огляду на особливості людської психіки цей відпочинок настає тоді, коли людина перериває зв`язок із навколишнім світом, коли вона впадає в безпам`ятство. Сон — це і є розрив зв`язку з реальністю. У сні людина не стикається з тим, що її оточує. Вона може опосередковано, через сновидіння начебто зберігати цей зв`язок зі світом, але це не реальний зв`язок, це сон, це лише відображення в нашій пам`яті і в нашій свідомості того, що, можливо, відбувалося або ще може з нами статися. Людина, що спить, не має зв`язку з навколишнім світом, вона йде від цього світу.
У якому ж значенні Господь вживає слово «не спіть» у сьогоднішньому євангельському читанні? Тільки в одному значенні: якщо під час сну ми втрачаємо зв`язок із навколишнім світом, то в духовному житті ми ніколи не повинні втрачати зв`язку з Богом. «Не спіть» — це попередження про те, щоб ми не впадали в духовну сплячку, щоб не припинявся наш живий зв`язок із Господом, щоб ми завжди відчували Його присутність у нашому житті. А розпізнається ця присутність через молитву й через життя згідно з Божими заповідями. Якщо ж ми впадаємо в духовний сон, то нам важко мати постійний зв`язок з Богом.
Є ще одна аналогія між сном фізичним і сном духовним. Іноді нам не спиться ночами, особливо людям похилого віку і тим, хто відчуває особливі психологічні навантаження. Ми не можемо заснути, і тоді ми вживаємо снодійні засоби, які штучно вводять нас у стан сну, щоб психіка прийшла в норму, нерви прийшли в нормальний, урівноважений стан, настільки необхідний для нашої життєдіяльності. А що сказати про духовний сон — той самий, який характеризується розривом нашого зв`язку з Богом? Точно так само існують снодійні засоби, які вводять нас у стан духовного сну. Це безліч спокус, які несе нам світ — той самий, що лежить у злі. Будь-яке відволікання нашої свідомості, нашої думки від Бога, будь-яке порушення нашого внутрішнього молитовного життя — це і є те снодійне, яке подається нам, нерідко через засоби масової інформації, через літературу, кінематограф, через спосіб життя, через моду, через помилкові цінності. Коли ми відвертаємо свій погляд від Бога, ми впадаємо в це духовне безпам`ятство, у духовний сон, і страшно, якщо смерть застане нас у такому стані.
Що ж робити для того, щоб не спати? Потрібно дійсно зміцнювати себе в молитві, потрібно постійно відчувати зв`язок із Господом і жити згідно з Його заповідями, для того щоб ми набирали цей великий духовний потенціал, здатний розрядитися величезною енергією, що вводить нас у Царство Небесне. Образ цієї енергії так чудово явлено в сьогоднішній притчі — як масло, яке мудрі діви влили у свої світильники, а немудрі влити не зуміли, а коли запалили свої світильники, щоб зустріти нареченого, згасли світильники, що не мають масла, що не мають духовної життєвої енергії. Ми покликані акумулювати цю енергію, щоб горіли наші світильники, щоб ми не впадали в сон духовний і зберігали зв`язок із Богом, який лише посилюється й розкривається повною мірою після нашої фізичної кончини.
І, завершуючи сьогоднішнє Євангельське читання дуже простими словами, які зрозумілі кожній людині — і немовляті, і старому, і освіченому, і неосвіченому, — Господь говорить про Страшний Суд, розповідаючи про те, що буде причиною нашого осуду: «бо Я був голодний, і ви не нагодували Мене; прагнув і ви не напоїли Мене; мандрівником Я був і ви не прийняли Мене; нагим був, і ви не одягнули Мене; хворим був, і ви Мене не відвідали; у в`язниці був, і ви не прийшли до Мене». Якщо ми виконуємо цю просту заповідь любові до ближніх, коли скорботи й хвороби інших людей стають нашими скорботами й хворобами, то, живучи згідно з Божою заповіддю, ми накопичуємо ту саму енергію, яка не знищується з нашою смертю, але вводить нас у вічне й Божественне Царство.
Сьогодні Господь вчить нас через Своє слово великих неминущих істин, які визначають повноту життя й вічне спасіння. Збережемо в пам`яті ті слова, які ми почули сьогодні за Божественною літургією, і постараємося ніколи не засипати в нашому духовному житті, але пильнувати, бо не знаємо, ні часу, ні години, коли Господь наш прийде. Амінь.
Прес-служба Патріарха Московського і всієї Русі
