Виступ Патріарха Кирила на засіданні Вищої Церковної Ради 12 квітня

15:23, 15 квітня 2013
Православ`я
18 0

12 квітня 2013 року в залі Вищої Церковної Ради кафедрального соборного Храму Христа Спасителя відбулося засідання Вищої Церковної Ради Руської Православної Церкви, яке очолив Святіший Патріарх Московський і всієї Русі Кирил.

Предстоятель Руської Церкви звернувся до присутніх із вступним словом.

Вітаю всіх членів Вищої Церковної Ради, особливо отця Сергія Привалова, нового керівника Відділу із взаємодії зі Збройними силами та правоохоронними установами. Бажаємо Вам, отче Сергію, продовжити все те, що розпочав Ваш попередник отець Димитрій, який тут присутній вже як керівник Патріаршої комісії з питань сім`ї. Допомоги Вам Божої і міцності сил. Дуже багато чого потрібно зробити, продовжити, розвинути, щоб наша робота зі Збройними силами була ефективною, а ефективність роботи має тільки один показник — зміцнення віри й моральної основи в житті військовослужбовців. Допомагай Вам Господь.

Хотів би сказати кілька слів на початку нашого засідання. Минулого разу ми обрали головною темою сьогоднішньої зустрічі тему інформаційної діяльності Руської Православної Церкви, і я хотів би сказати кілька слів саме щодо цього питання.

Ми, звичайно, знаємо, що живемо в особливий час — в умовах суспільства, що іменується інформаційним. Потоки даних з різних джерел претендують на те, щоб впливати на прийняття рішень, — саме цим обумовлена турбуленція, присутня в інформаційному просторі. Інформаційний простір — це завжди перетин інтересів, це завжди прагнення вплинути на іншого, сформувати його позицію так, щоб вона була прийнятною для групи впливу. Із цим і пов`язане певне напруження, яке кожен із нас відчуває, доторкаючись до сучасного інформаційного простору.

Церква не є винятком — звичайно, є кола, що намагаються впливати на рішення, які ми приймаємо, намагаються скоректувати наш світогляд, намагаються спрямувати наші зусилля в напрямку, який відповідав би інтересам цих кіл. У цьому немає нічого дивного — за таким законом сьогодні працює всесвітній інформаційний простір. Але в таких умовах Церква не може собі дозволити ігнорувати всі ці фактори, пов`язані з інформаційним впливом на Церкву як інституцію і на кожну віруючу людину.

Церковний корабель має впевнено долати хвилі інформаційного моря і спрямовувати свій шлях згідно з правильними координатами. Так само як для корабля важливо вміти розрізняти створові знаки, щоб правильно пройти фарватер, так і для нас з вами — для Церкви, народу Божого — важливо вміти розрізняти створові знаки в інформаційному просторі і не втратити ту систему координат, за допомогою якої тільки й можливо провести церковний корабель дуже складним фарватером, в умовах впливу потужних інформаційних хвиль.

Я попросив би сьогодні Володимира Романовича Легойду навести нам деякі міркування, які могли б лягти в основу дискусії. Випереджаючи її, хочу сказати, що єдиний інформаційний простір Церкви — це наша спільна зона відповідальності, це предмет турботи не лише окремих центральних церковних структур, але й кожної єпархії. Кожен архієрей повинен усвідомити свою особисту відповідальність за цю область. Необачність, проявлена в будь-якій єпархії, здатна призвести до наслідків такого масштабу, що шкоди буде завдано всьому церковному організмові. Тому тут вкрай затребувані професіоналізм та усвідомлення небезпеки непродуманих кроків і дій.

Думка Священноначалія, церковної Повноти, що виражається через документи і заяви офіційних осіб Церкви, має бути відомою на рівні кожної єпархії, кожної парафії і кожного парафіянина. От наше завдання. Усе, про що ми будемо говорити, має бути спрямоване на це. Усе, що відбувається в Церкві, особливо те, що стосується прийняття важливих, доленосних рішень, має доходити до свідомості кожної віруючої людини. А це означає, що необхідно активне залучення відповідальних осіб на всіх рівнях церковного життя.

Відзначу принциповий момент. Ми повинні не тільки відповідати на виклики у сфері медіа, адже люди Церкви роблять безліч добрих справ за велінням серця, через любов до ближніх. Проте коли ми говоримо про свої власні справи й досягнення, потрібно завжди зберігати міру, адже тріумфалізм не тільки духовно шкідливий для того, хто в нього впадає, але й небезпечний, оскільки створює помилкову, надмірно оптимістичну картину життя Церкви. Внаслідок цього цілком розумні дії, які здійснюють ті чи інші священнослужителі, ті чи інші церковні організації, часом викликають абсолютно неадекватну реакцію з боку суспільства, але говорити про те, що це на 100% продиктовано чиїмось злим умислом і ми тут ні до чого, — невірно.

Тому, формуючи власний інформаційний порядок денний і розповідаючи про те, що ми здійснюємо сьогодні, ми маємо дотримуватися певної скромності й певного балансу. Не інформувати теж не можна — ми повинні це робити, але з обачністю і, я б сказав, зі скромністю. Тоді інформація може досягати тих цілей, яких ми хотіли б досягти: щоб пом`якшити людські серця, щоб люди творили більше добра, правди, милості, щоб змінилися на краще суспільні відносини, щоб знизився рівень конфронтації в суспільстві, підвищилася моральна відповідальність людей за свої власні вчинки.

Думка Церкви є затребуваною в інформаційному суспільстві. Ми покликані працювати в цьому середовищі так, щоб усі, хто цікавиться церковним життям, «бачили ваші добрі справи і прославляли Отця вашого Небесного» (Мф. 5:16).

Вважаю, що не слід змішувати церковну місію в інформаційному просторі з миттєвою реакцією на малозначні приводи, до якої дуже часто підштовхує нас світ, що живе в режимі «твіттера». На щось треба реагувати негайно, але потрібно діяти обачно. Вважаю, що Патріарх повинен реагувати тільки на те, що дійсно стосується спасіння людей. Тому мій масштаб реакції на події — дещо інший, ніж, припустимо, у керівників синодальних установ. Їм, можливо, потрібно реагувати на більш конкретні приводи і більш оперативно, — але, знову-таки, дотримуючись відповідних пропорцій і витримки.

Нам не слід говорити мовою «твіттера», коли йдеться про спасіння людської душі. Навіть живучи в умовах постійного інформаційного шуму, Церква покликана бути вірною своїй меті піклування про душі людей. І ця найголовніша мета ніколи не повинна вислизати з уваги, ніколи не повинна ховатися за іншими цілями, які природно виникають з історичного контексту, з подій, які нас з вами оточують.

Ми повинні розуміти, що інформаційний простір для нас — це, насамперед, простір благовістя. Усе, що ми робимо в цьому середовищі, має бути спрямованим до єдиної мети — до спасіння людей, а це накладає відповідальність і на вибір мови, і на вибір співрозмовників, і на вибір тем.

Тому ми маємо про що поговорити, і я хотів би всіх вас закликати до активного обговорення цієї теми, — щоб зростаючі можливості Церкви в інформаційному просторі повною мірою служили сьогодні її спасенній місії. Дякую вам.

Прес-служба Патріарха Московського і всієї Русі

Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter