24 березня після Божественної літургії в московському храмі святителя Миколая на Трьох Горах Костянтину Миронову, керівнику Московсько-Богородського відділу Організації російських юних розвідників, відповідальному за молодіжну роботу в приході згаданого храму, була вручена медаль Руської Православної Церкви преподобного Сергія Радонезького I ступеня. Святіший Патріарх Московський і всієї Русі Кирил нагородив цією медаллю К.Миронова «в увагу до скоєного мужньому вчинку - порятунку потопаючих», повідомляє Синодальний інформаційний відділ Руської Православної Церкви.
Вручаючи нагороду, настоятель храму, голова Відділу Московського Патріархату із взаємин Церкви та суспільства протоієрей Всеволод Чаплін, зокрема, сказав: «Костянтин, якого ми добре знаємо як віруючого, доброго, чуйного на чужу біду і радість людину, займається вихованням дітей та юнацтва в Організації російських юних розвідників, в нашій парафії і на майданчику різних суспільних дискусій. Але у світі, де дуже знецінились слова, найкраще виховання - це виховання вчинком, прикладом. І Костянтин показав, що здатний такий приклад подавати.
Сердечно дякую Святійшого Патріарха за високу оцінку вчинку нашого парафіяльного трудівника. Сподіваюся, що цей приклад і подібні йому, яких в нашому суспільстві немало, але про які дуже рідко говорять, стануть краще відомі і допоможуть живому вихованню молодих людей».
Розповідає дружина Костянтина Миронова Поліна: «У ніч з 17 на 18 грудня минулого року ми з чоловіком стали свідками аварії, що сталася в Москві. Автомобіль з водієм та пасажиром пішов під воду. Водоймище виявився дуже глибоким. Холодна вода, лід, нічний час. Пасажирці вдалося самостійно вибратися з машини і спливти на поверхню, але її подруга залишалася на дні.
У цей пізній час поруч опинилися тільки ми і ще двоє молодих людей, один з яких першим стрибнув у воду. Однак сил у нього не вистачило - з`явилася на поверхні дівчина почала йти під воду разом з ним. У цей момент Костянтин поплив на допомогу в одязі та взутті. Плисти довелося досить довго в брудній крижаній воді. Костянтину вдалося перехопити дівчину і звільнити тонучого молодого чоловіка. Вже на березі усіх повантажили в нашу машину і довезли до найближчого магазину, де в очікуванні карет швидкої допомоги нам довелося самостійно надавати потерпілим першу допомогу.
Найгірше довелося хлопцю, який першим стрибнув у воду - він постійно втрачав свідомість від переохолодження. Костянтин, незважаючи на напад астми, до приїзду швидкої допомоги тримав його на руках, відігріваючи під тепловою гарматою і не даючи відключатися. Швидка їхала дуже довго. Не менше години довелося розтирати і гріти постраждалих.
Окремо варто відзначити самовідданий вчинок Дмитра Козлова, який першим кинувся на допомогу потопаючим. Він першим підоспів до місця аварії і увійшов у воду. Холод і втома не дозволили йому самостійно допомогти потерпілим. Але сміливість його заслуговує не менших похвал і високої оцінки. Слава Богу, тяготи тієї ночі не позначилися на здоров`ї Дмитра, хоча йому довелося провести кілька тижнів у лікарні.
Доля дівчат, які потрапили в аварію, також склалася вдало. Після виписки з лікарні дівчина-водій через короткий час повернулася до нормального життя і вийшла заміж. Її супутниця, знайшла в собі сили виплисти з затонулого автомобіля самостійно, продовжує вчитися і жити повним життям. Але пам`ять про ту ніч залишиться у них надовго. Адже лише Господу Богу відомо, як трапилося так, що люди, які врятували їм життя, виявилися в таку пізню годину в настільки віддаленому районі Москви. Адже всі вони, як з ясувалося пізніше, живуть далеко від місця подій і абсолютно випадково були поруч».
Сам Костянтин так сказав про подію: «Знаєте, коли Дмитро - молодий чоловік, який першим стрибнув у воду рятувати дівчат, - був у лікарні, мені подзвонила його мама. Вона довго дякувала за сина і казала, що це зараз рідкість, щоб хтось допоміг. Мені було прикро це чути. За нас усіх прикро. Поки ми діставали з води дівчат, прибігло багато людей. Частина з них спустилися в воду, щоб допомогти нам вибратися і прийняти тих, хто не міг сам пересуватися. Один, коли стрибав через парапет, мабуть, зламав руку і сильно вибачався, що може допомагати тільки однієї.
Коли відбуваються аварії, подивіться, скільки людей поспішає на допомогу! Нас змушують думати, що ми - суспільство бездушних людей. Нас хочуть представити не просто бездушними, але бездуховними. Росія не така! Господь дав нам сили, яких у нас не було, для порятунку тих,хто гине. Господь дасть сили нашій країні і народу, а ми повинні гідно приймати милості, якими Він нас щедро обдарував».
При врученні медалі отець Всеволод окремо подякував Поліну, Дмитра Козлова і всіх людей, які відгукнулися на заклики про допомогу і допомагали постраждалим вибиратися на берег. Дмитру Козлову було вручено ікона святого страстотерпця царя Миколи.
