Православні християни сьогодні відзначають день пам`яті преподобного Алексія Голосіївського.
Як повідомив УНІАН намісник Свято-Покровського Голосіївського чоловічого монастиря Києва (Голосіївська пустинь) архімандрит Ісаакій (Андроник), цього дня обитель відзначає престольне свято, очікується велика кількість прочан з Києва та інших міст України.
«Преподобний Алексій відійшов до Господа 11 березня 1917 року. Його поховали біля східної стіни храму на честь ікони Божої Матері «Живоносне Джерело». З перших днів його могила почала шануватися віруючими людьми. Вона уціліла і в роки гонінь на церкву. І коли матінка Аліпія (особливо шанобливий подвижник Голосієво - УНІАН) приймала тут людей, вона відправляла їх на могилу до преподобного Алексія як до святого. Не зважаючи на те, що він тоді ще не був канонізований, вона говорила: «Йдіть на кладовище, там лежить святий», - зазначив отець Ісаакій.
Преподобний Алексій Голосіївський народився 14 квітня 1840 року, в перший день Великодня, в багатодітній дворянській родині. Хлопчик народився німим.
З сім`єю дружив Київський митрополит Філарет (Амфітеатров).
На Великдень 1853 року він благословив матір прийти з сином на вечірню службу до його домової церкви. На третє вітання владики «Христос воскрес!» дитина відповіла: «Воістину воскрес!».
Після зцілення хлопчика віддали на виховання до Києво-Печерської Лаври. До цього часу він залишився сиротою. Всі турботи про його виховання владика Філарет узяв на себе. Послушник здобув чудову духовну і світську освіту. Його духівник преподобний Парфеній Київський навчав отрока молитві і привчав до некористолюбства.
У 1872 році Володимира постригли в чернецтво з ім`ям Алексій.
У Києво-Печерській Лаврі отець Алексій прожив понад 38 років, але змушений був її покинути.
У Голосіївській пустині преподобний Алексій прожив в самоті понад 20 років, несучи послух духівника і ключаря. У пустині настав розквіт його діяльності як старця. Господь удостоїв його дару прозорливості. Після сповіді у батюшки люди перероджувалися, знаходили сенс життя. Серед духовних чад старця були Київські митрополити і намісники монастирів, ченці і миряни, дворяни та інтелігенти, студенти і селяни.
У 1896 році відбулося відкриття мощів і прославляння святителя Феодосія Чернігівського. Голосіївський духівник був запрошений для участі в урочистостях як людина, досвідчена в поводженні з мощами. Після переоблачення мощів святителя Феодосія отець Алексій удостоївся бачення угідника Божого, який заповідав йому поминати своїх батьків. Коли ж старий заперечив: «Святитель! Ти ж сам прославлений!», святий Феодосій відповів: «Поминай на проскомідії, вона вища за мою молитву!»
Преподобний Алексій здійснював проскомідію кілька годин, щоб мати можливість вийняти частинки за всіх своїх духовних чад, добродійників і за тих людей, які просили його святих молитов.
Преподобний Алексій приймав людей навіть, будучи хворим. Він говорив: «Я б міг піти від цієї суєти в богадільню і там абсолютно заспокоїтися, але не можу я покинути стражденних, які приходять до мене по допомогу».
За день до кончини отець роздав майно духовним чадам і відійшов до Господа.
Алексій Голосіївський був прославлений в лику святих в 1993 році, тоді ж відбулося набуття його мощей, які нині доступні для поклоніння у Голосіївському монастирі.
