П'ятниця,
18 серпня 2017
Наші спільноти

Патріарх Кирил: Життя Церкви і народу неможливо розділити

Слово в день пам`яті свт. Петра

3 січня, у день пам`яті святителя Московського Петра, всієї Росії чудотворця, Святіший Патріарх Московський і всієї Русі Кирил очолив служіння Божественної літургії в Патріаршому Успенському соборі Московського Кремля, де покояться чесні мощі першого Московського святителя. Про це повідомляє офіційний сайт РПЦ. Після закінчення Літургії Святіший Владика звернувся до присутніх із Первосвятительським словом.

Ваші Високопреосвященства і Преосвященства! Дорогі отці, брати й сестри!

Я всіх вас хотів би привітати з першою Патріаршою соборною Літургією в новому 2013 році, яку ми відслужили в Успенському соборі Московського Кремля, біля гробниці з мощами святителя Київського, Московського і всієї Русі Петра.

Святитель Петро заснував собор, в якому ми з вами звершили сьогодні богослужіння. Жив він наприкінці XIII і в XIV столітті. Це були суворі часи. Татаро-монголи розорили Київ, матір міст руських. Великокнязівський двір покинув межі Києва, тому що там неможливо було знаходитися — через руйнування стін на місто постійно нападали кочівники. Щоб зберегти управління Руссю, великий князь переїжджає у Володимир-на-Клязьмі, на північний схід Святої Русі, і сюди ж переїжджають Первосвятителі землі Руської — митрополити Київські.

Ім`я святителя Петра стало відомо ще в далекій Волині — він походив звідти, із західноруських рубежів. Він народився в родині добрих і благочестивих батьків, був отроком надзвичайно благочестивим, рано оволодів грамотою і виявив бажання подвизатися в монастирі. Його чернече життя спочатку протікало в одному з волинських монастирів. Але цього було недостатньо святителю Петру, і він вирушає на річку Рата, там же, на Волині, щоб заснувати особливо сувору чернецьку обитель, і незабаром стає для багатьох духовним авторитетом.

До нього нерідко приїжджає правитель Західноруської землі Юрій Львович, князь Галицький. У той час вся Галичина була православною, ніхто не міг навіть подумати, що колись цей край, один із центрів Святої Русі, перестане бути православним, що і сталося в пізніші часи. І митрополит Київський і всієї Русі Максим, який жив у Володимирі разом із великим князем, відвідуючи святителя Петра в бутність його ще ігуменом обителі на Раті, отримав від нього чудово написаний образ Успіння Пресвятої Богородиці, бо Петро не тільки здобув навички в науках, але й став чудовим іконописцем.

Коли ж святитель Максим помер, великий князь Київський Михаїл, святий Божий чоловік, що жив у той час у Володимирі і що мав також в уділі місто Твер (а тому увійшов в історію як Михайло Тверський), побажав, щоб Київським митрополитом став його однодумець Геронтій. І він виряджає Геронтія до Константинополя, щоб той прийняв від Патріарха Константинопольського посвячення на кафедру святителів всієї Русі. Але одночасно й благочестивий галицький князь Юрій Львович виряджає до Константинополя Петра, ігумена обителі на Раті, і там, у Константинополі, здійснюється дійсно Божественне обрання — Патріарх обирає не посланого великим князем Геронтія, а посланого князем Юрієм майбутнього святителя Петра, і на нього покладається святительське вбрання.

Як святитель Київський і всієї Русі, Петро повертається на Русь і поселяється в Києві. Це було дуже ризиковано, місто регулярно піддавалося розоренню, і митрополит всієї Русі міг загинути. Проте цілий рік святитель Петро жив на історичній кафедрі, але потім, як того вимагала розсудливість, переїхав до міста Володимира-на-Клязьмі під охорону великого князя і тут здійснював своє служіння.

А потім, безперечно з волі Божої і Його промислу, він покидає Володимир, який був на той час столицею Русі, і вирушає до Москви. Князь Іван Данилович Калита, який любив Москву, запропонував йому приїхати до цього міста, і, відгукнувшись на це прохання, святитель Петро прибуває до Москви, де закладає загальноруський кафедральний собор Успіння Пресвятої Богородиці — на тому самому місці, де ми зараз стоїмо. З цього святого храму і почалася нова історія Русі з центром у місті Москві. Святитель Петро не дожив до освячення собору — він незабаром помер і був урочисто похований прямо тут, у споруджуваному храмі. А нині його мощі перебувають разом із нами, освячуючи цей престол Патріархів Московських і всієї Русі.

Волею Божою саме в цьому соборі відбувалися найвизначніші події нашої цивільної та церковної історії. І яка ж нам радість почати в 2013 році урочисті богослужіння саме з Літургії біля мощей святителя Петра, у день його пам`яті, під склепіннями історичного Успенського собору, який і визначив Москві бути столицею!

От як усе в нашій історії взаємопов`язано! Будь-який неупереджений дослідник бачить, яке величезне значення мала Православна Церква не тільки для формування Руської держави на берегах Дніпра, але й для зміцнення тієї ж держави з новою столицею на березі річки Москви, що підготувало визволення нашого народу від 300-річного іноземного панування. Життя Церкви й життя народу так пов`язані, що їх неможливо розділити, з однієї тільки причини, що народ — це і є Церква. Практично так зберігається до цього дня — з тією лише поправкою, що багато членів Церкви, охрестившись, не воцерковилися, не усвідомлюють себе членами Церкви, не знають своєї історії, не живляться від благодатних джерел історичного та духовного відання, а тому стають легкою здобиччю тих, хто хотів би зруйнувати будь-яку історичну пам`ять і віру православну.

Віримо, що молитвами святителя Петра, митрополита Київського, Московського і всієї Русі, буде зберігатися віра православна на Святій Русі, духовно об`єднуючи братські народи Росії, України, Білорусі, багатьох людей, що живуть у Казахстані, Молдові та інших країнах. Віримо, що невипадковим був подвиг наших великих попередників — великих князів, митрополитів, патріархів, царів, тих, хто примножував силу Святої Русі, насамперед звертаючи увагу на духовний стан людей, на їхні ідеали, на те, що повинно бути рушійною силою в житті людини. Дай Боже, щоб милістю Божою, молитвами святителя Петра, молитвами всіх святих, що в землі нашій просіяли, через смиренне служіння Руської Православної Церкви в народі нашому ніколи не припинялася сильна віра й світле моральне почуття, яке підносить людину, роблячи її непереможною. Нехай буде так молитвами святителя й чудотворця Петра, митрополита Київського, Московського і всієї Русі. Амінь.

Зі святом вітаю вас!

Прес-служба Патріарха Московського і всієї Русі

Читайте про найважливіші та найцікавіші події в УНІАН Telegram та Viber
Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
loading...

Чи подобається Вам новий сайт?
Залиште свою думку