Православна Церква сьогодні відзначає пам`ять преподобного Сави Сторожевського.
Преподобний Сава Сторожевський, Звенигородський чудотворець, дуже молодим прийшов в обитель преподобного Сергія Радонезького і прийняв від нього постриг у чернецтво. Він був одним із перших учнів і сподвижників преподобного Сергія. Під керівництвом наставника преподобний Сава навчився послуху, смиренню, зберіганню помислів, стриманості і цнотливості. Преподобний любив безмовність, тому уникав розмов із людьми. Святий харчувався тільки рослинною їжею, носив грубий одяг, спав на підлозі. Подвижницьке життя преподобного Сави здобуло йому загальну любов; він був поставлений на пресвітера і призначений преподобним Сергієм духівником братії.
З благословення преподобного Сергія чернець Сава став ігуменом обителі Успіння Божої Матері. Її влаштував на річці Дубенці великий князь Московський благовірний Димитрій Донський в подяку за перемогу над Мамаєм. У 1392 році, коли наступник преподобного Сергія – ігумен Никон – залишив управління монастирем і зачинився у своїй келії, братія Троїцького монастиря ублагала преподобного Саву повернутися до їхньої обителі й прийняти ігуменський жезл. Протягом шести років преподобний Сава, вдаючися до молитовної допомоги преподобного Сергія, пас доручене йому стадо. За прикладом преподобного Сергія святий Сава під час ігуменства молитвою вивів джерело води за північною стіною монастиря.
Князь Юрій Дмитрович Звенигородський, хрещений син преподобного Сергія, обрав преподобного Саву своїм духівником. На його прохання преподобний заснував біля Звенигорода нову обитель. Але, прагнучи до самоти, преподобний Сава пішов на пустельне місце – гору Сторожевську. Там він збудував дерев`яний храм на честь Різдва Пресвятої Богородиці та малу келію для себе. Чутки про чернечі подвиги привернули до нього багатьох шукачів самоти і безмовного життя. У 1399 році преподобний заснував на Сторожевській горі монастир і з батьківською любов`ю приймав усіх шукачів порятунку, навчав їх іночеській покорі й смиренності. Преподобний Сава, незважаючи на похилі роки, багато потрудився при влаштуванні обителі. Подаючи приклад ченцям, він виконував усі необхідні роботи, застерігаючи всіх від неробства. Преподобний викопав собі печеру за версту від монастиря, в якій подовгу зі сльозами молився і віддавався Богомислію.
За високе добродійне життя Господу завгодно було прославити преподобного даром прозорливості. Перед походом князя Звенигородського Юрія Дмитровича на війну, святий старець, помолившись, благословив його і передбачив йому перемогу і благополучне повернення.
Помер святий в глибокій старості 3 грудня 1406 року. У грамоті 1539 року преподобний Сава називається чудотворцем. У середині XVI ст. було складено опис чудес. Від мощей преподобного зцілялися хворі і виганялися біси з одержимих.
