Православна Церква святкує пам`ять святителя Іоанна Златоуста, архієпископа Константинопольського.
Святитель Іоанн Златоуст, архієпископ Константинопольський, один з трьох Вселенських святителів, народився в Антіохії близько 347 року, в родині воєначальника. Його батько помер незабаром після народження сина. Мати святого Іоанна залишившись у двадцять років вдовою, не стала більш виходити заміж і віддала всі сили вихованню сина за правилами християнського благочестя.
Святитель Мелетій, єпископ Антіохійський (пам`ять 12 лютого), котрий полюбив Іоанна, як сина, наставив його у вірі і в 367 році хрестив. Коли померла мати Івана, він прийняв чернецтво, яке називав «істинною філософією».
Чотири роки провів святий в праці пустинного проживання, під керівництвом досвідченого духовного наставника.
У 381 році святий єпископ Мелетій Антіохійський висвятив його на диякона. У 386 році святий Іван був хіротонісаний єпископом Антіохійським Флавіаном у пресвітера. На нього поклали обов`язок проповідувати Слово Боже. Святий Іоанн виявився блискучим проповідником, і за рідкісний дар отримав від пастви найменування «Златоуст». Дванадцять років святий, при натовпу народу, зазвичай двічі на тиждень, а іноді - щодня, проповідував у храмі, глибоко потрясаючи серця слухачів.
Іоанн-пресвітер виконував заповідь піклування про бідних: при ньому Антіохійська Церква годувала кожного дня до 3000 дів і вдовиць, не рахуючи ув`язнених, подорожніх і хворих.
Росла слава святого проповідника, і в 397 році, після переставлення Константинопольського архієпископа Нектарія, наступника святителя Григорія Богослова, він був викликаний з Антіохії для поставлення на Константинопольську кафедру.
Безліч справ чекало рішення святителя, він почав з головного - з духовного вдосконалення священства. І тут кращим прикладом був він сам. Засоби, які призначалися для архієпископа, святий звернув на утримання кількох лікарень і двох готелів для прочан. Архіпастир задовольнявся мізерною їжею, відмовлявся від запрошень на обіди. Багато праць поклав святитель на улаштування благоліпний Богослужіння: склав чин Літургії, ввів антифонний спів за всенічним бдінням, написав кілька молитов чину Єлеопомазання.
Розбещеність столичних звичаїв, особливо імператорського двору, знайшла в особі святителя неприємного викривача. Коли імператриця Євдоксія розпорядилася про конфіскацію останньої власності у вдови і дітей опального вельможі, святий став на їхній захист. Горда імператриця не поступилася і затаїла гнів на архіпастиря. Ненависть Євдоксії до святителя розгорілася з новою силою, коли недоброзичливці сказали їй, ніби святитель у своєму повчанні про суєтних жінок мав на увазі її.
Суд, складений з ієрархів, який Златоуст раніше справедливо докоряв : Феофіла Олександрійського, Северіяна, Гевальского єпископа, незадовго перед тим вигнанв зі столиці за заворушення, і інших - постановив позбавити влади святого Іоанна і за образу імператриці - страти. Імператор замінив страту вигнанням.
У храму юрмився збуджений народ, який вирішив захищати свого пастиря. Святитель, щоб уникнути хвилювань, сам віддав себе в руки влади. Тієї ж ночі в Константинополі стався землетрус. Перелякана Євдоксія просила імператора терміново повернути святого і негайно послала лист вигнаному пастирю, благаючи його повернутися. Але вже через два місяці новий донос пробуджує гнів Євдоксії. У березні 404 року відбувся неправедний Собор, який постановив вигнати святого Іоанна. За видалення його зі столиці, пожежа звернула на попіл храм Святої Софії і будинок сенату. Незабаром пішли спустошливі набіги варварів, а в жовтні 404 року померла Євдоксія. Навіть язичники бачили в цих подіях небесне покарання за неправедне осудження угодника Божого.
Перебуваючи у Вірменії, святитель ще більш намагався зміцнити своїх духовних чад. У численних листах (їх збереглося 245) єпископам Азії, Африки, Європи і особливо своїм друзям у Константинополі святий Іоанн втішав страждаючих, наставляв і підтримував своїх прихильників.
Взимку 406 року святитель Іоанн був хворобою прикутий до ліжка. Але вороги його не заспокоїлися. Зі столиці прийшов наказ перевести святого Іоанна в глухий Пітіус (в Абхазії). Виснажений хворобами святитель у супроводі конвою три місяці в дощ і спеку здійснював свій останній перехід. У Команов сили залишили його. Біля склепу святого Василіска, втішений явищем мученика, причастившись Святих Тайн, вселенський святитель зі словами «Слава Богу за все!» Відійшов до Господа 14 вересня 407 року.
Святі мощі Іоанна Златоуста урочисто були перенесені до Константинополя в 438 році.
