Православна Церква сьогодні відзначає пам`ять святителя Димитрія Ростовського.
Святитель Димитрій, митрополит Ростовський (в миру Данило Савич Туптало), народився в грудні 1651 року в містечку Макарово, неподалік від Києва, в благочестивій родині і виріс глибоко віруючим християнином. У 1662 році, незабаром після переїзду батьків у Київ, Данило був відданий в Києво-Могилянську колегію, де вперше розкрилися дарування і неабиякі здібності талановитого юнака. Він успішно вивчив грецьку і латинську мови і ряд класичних наук.
9 липня 1668 Данило прийняв чернецтво з іменем Димитрій, на честь великомученика Димитрія Солунського. До весни 1675 він проходив чернечий послух в Київському Кириловому монастирі, де почалася його літературна та проповідницька діяльність. Чернігівський архієпископ Лазар (Баранович) висвятив Димитрія 23 травня 1675 в ієромонаха.
Протягом декількох років ієромонах Димитрій подвизався, проповідуючи Слово Боже, в різних монастирях і храмах України, Литви та Білорусі. Деякий час він був ігуменом Максимовської обителі, а потім Батуринського Микільського монастиря, звідки в 1684 році був викликаний в Києво-Печерську Лавру.
Настоятель Лаври архімандрит Варлаам (Ясинський), знаючи високий духовний настрій свого колишнього учня, його освіченість, схильність до наукової праці, а також безсумнівне літературне дарування, доручив ієромонаху Димитрію складання Житій святих на весь рік. З того часу все подальше життя святителя Димитрія було присвячене виконанню цієї подвижницької, грандіозної за своїми масштабами праці.
Робота вимагала величезного напруження сил, потрібно було зібрати і проаналізувати безліч розрізнених джерел і викласти їх мовою, гідною високого предмета викладу і одночасно доступною усім віруючим. Божественна допомога не залишала святителя впродовж його двадцятирічної праці. За свідченням преподобного, душа його наповнилася образами святих, які зміцнювали його дух і тіло, вселяли віру в благополучне завершення його благородної праці.
Одночасно з цим преподобний Димитрій був настоятелем декількох монастирів (по черзі).
Праці подвижника звернули на себе увагу патріарха Адріана. У 1701 році указом Петра I архімандрит Димитрій був викликаний до Москви, де 23 березня в Успенському соборі Кремля був хіротонісаний на Сибірську митрополичу кафедру в місто Тобольськ. Але через деякий час через важливість наукової праці та слабкого здоров`я святитель отримав нове призначення в Ростов-Ярославський, куди прибув 1 березня 1702 року в якості митрополита Ростовського.
Як і раніше, він продовжував невтомно піклуватися про зміцнення єдності Руської Православної Церкви, ослабленої старообрядницьких розколом.
У його натхненних працях і проповідях багато поколінь російських богословів черпають духовні сили для творчості і молитви. Для всіх православних християн він залишається прикладом аскетичності, безсрібності. За його кончину, що послідувала 28 жовтня 1709, у нього не знайшли ніякого майна, крім книг і рукописів.
Причислення святителя Димитрія, митрополита Ростовського до лику святих відбулося 22 квітня 1757 року.
