Вчора, 26 липня 2012 року, Священний Синод РПЦ на своєму засіданні у Святій Києво-Печерській Лаврі розглянув пропозицію Предстоятеля УПЦ Блаженнішого Митрополита Володимира про внесення у загальноцерковний місяцеслов Руської Православної Церкви дня пам’яті віднайдення чесних мощей священномученика Володимира та Собору Київських святих.
Священний Синод РПЦ постановив (журнал № 69) святкувати Собор Київських святих в день пам’яті святого рівноапостольного князя Володимира 28 липня (за новим стилем) та відзначати пам’ять віднайдення мощей священномученика Володимира, митрополита Київського і Галицького, розстріляного більшовиками, 27 червня (за новим стилем).
Нагадаємо, що Священний Синод УПЦ 10 лютого 2011 р. встановив святкування Собору Київських святих на 15/28 липня, в день пам’яті святого рівноапостольного великого князя Володимира (журнал №1).
Ознайомитися з повним списком Собору Київських святих можна тут.
***
«Твій Київ — це небо», — так писав у 17 ст. єпископ Мстиславський Сильвестр (Косов), соратник святителя Петра (Могили) та його майбутній наступник на Київській митрополичій кафедрі. Владика порівнював велику кількість угодників Божих на духовному небосхилі Києва із незліченною кількістю небесних світил.
Усі ми знаємо, що неможливо підрахувати точну кількість зірок. Так само і святі – нам явлено лише деяких із великого сонму угодників, точне число яких знає лише Господь.
Говорячи про Київських святих, одразу спливають у пам’яті преподобні отці Печерські та Зверинецькі, рівноапостольні князь Володимир та княгиня Ольга, святі страстотерпці Борис і Гліб (які, до речі, були першими прославленими на Русі святими).
Собор Печерських святих
Однак серед імен Київських святих можна зустріти і «несподівані» - наприклад, Софроній Іркутський, Іоасаф Білгородський, Мелетій Харківський, Інокентій Херсонський та Феофан Затворник. Усіх їх земна доля привела свого часу до Києва та назавжди пов’язала з ним – в 19 столітті вони викладали в Київській Академії, а тепер гідно прикрашають сонм київських святих.
Усе частіше за останні роки ми стаємо свідками прославлення в лику святих уже майже наших сучасників – подвижників 20 століття.
Дуже шанованим у Києві є преподобний Іона Київський, який і колись був відомий на всю Російську Імперію. До нього з усіх усюд з’їжджалися за порадою, настановою, молитвою. Свято-Троїцькій монастир, який заснував преподобний, уже за його життя називали «Іоновським». Саме там, неподалік від монастиря, отцю Іоні явилася Божа Матір. Зараз мощі преподобного Іони покояться в Троїцькому Іонинському монастирі, який і сьогодні залишається обителлю щирої любові до ближніх.
Не так давно, у 2008р. була прославлена й інша київська свята – тайна подвижниця в миру преподобна Димитра (Єгорова). Народившись у Болгарії, свята Димитра переїхала в кінці 19 століття до Бессарабії, брала участь в обороні Севастополя під час Кримської війни, а, переїхавши до Києва, організувала першу в місті жіночу громаду для вдів та сиріт воїнів, полеглих на війні. У 1901 р. громаду було перетворено на відомий тепер у Києві Свято-Введенський монастир.
Преподобна Анастасія (Романова) – в миру Велика Княгиня Олександра, була дружиною сина Імператора Миколи І. Покинувши світські прийоми і раути, вона присвятила себе справам милосердя. На особисті кошти Олександра Петрівна купила у 1889 р. садибу на Лук’янівці та заснувала на цьому місці Свято-Покровський жіночий монастир. За 5 місяців була збудована Покровська церква, а поряд із нею виросло ціле містечко - безкоштовна лікарня, притулок, амбулаторія та аптека, церковно-приходська школа з гуртожитком. Лікарня щодня приймала по 500 хворих, а за своїми розмірами та оснащеністю не мала рівних в усій імперії. Так, наприклад, при Покровському монастирі був відкритий перший у Східній Європі рентген-кабінет.
Сама ж Велика Княгиня, хоч і була невиліковно хворою, невтомно опікувалася пацієнтами лікарні, не цураючись найчорнішої роботи. Вклонитися преподобній та попросити її святих молитв перед Господом можна в Микільському храмі Покровського монастиря, де зараз зберігаються мощі преподобної.
Серед наших небесних покровителів – і новомученики 20 ст.: митрополит Київський Володимир (Богоявленський), розстріляний більшовиками під стінами Лаври взимку 18-го року, та священномученик Константин – теж Київський митрополит, якого після ув’язнення в Лук’явській тюрмі, розстріляли в страшному 37-му.
Історія гортає сторінки століть давнього Києва одну за одною. Ми мало не щодня змінюємо обличчя столиці. І 28 червня, всередині літа, у нас є чудова можливість трохи призупинитися та згадати наших Київських святих, які, можливо, ходили тими ж вулицями, молилися в тих же храмах, і на власному прикладі довели, що в будь-яких умовах, за будь-яких обставин можна присвятити своє життя Богу.
