Святі мученики Євтропій, Клеоник і Василіск постраждали в місті Амасії Понтійській (Мала Азія) близько 308 року. Брати Євтропій і Клеоник і племінник святого великомученика Феодора Тирона (пам`ять 17 лютого) Василіск були друзями.
Після мученицької кончини святого Феодора вони перебували в ув`язненні і своєю проповіддю привели до християнської віри багатьох язичників, що були з ними в темниці.
Коли катуючий святого Феодора - Публій безславно загинув, уражений Божим гнівом, правителем Амасії Понтійської був призначений Аскліпіодот, не поступався в жорстокості своєму попередникові.
Дізнавшись, що друзі мученика Феодора Тирона все ще знаходяться у в`язниці, правитель наказав привести їх до себе. Перед новим правителем святі Євтропій, Клеоник і Василіск так само твердо сповідали віру в Христа. Вони були нещадно побиті, так що тіла їх перетворилися на суцільну рану. Під час тортур святий Євтропій голосно молився Спасителю: "Надай, Господи, нам терпіння вчиненого в ранах цих заради вінця мученицького, і прийди на допомогу до нас, якоже до раба Твого Феодора прийшов єси".
У відповідь на благання святого мученикам з`явився Сам Господь з Ангелами і з ними святий великомученик Феодор Тирон, який сказав їм: "Се на допомогу вашу Спаситель Прийди, та відомі будете про вічне життя".
Воїни і багато хто з тих, що стояли поблизу людей також сподобилися бачити Спасителя. Вони стали просити Аскліпіодота припинити тортури. Побачивши, що народ хвилюється і готовий увірувати в істинного Бога, правитель наказав відвести мучеників. Потім правитель запросив святого Євтропія до себе на обід і запропонував йому публічно принести жертви поганським богам, а в душі залишатися християнином.
Але Євтропій відкинув цю пропозицію.
Наступного дня мучеників привели в язичницький храм, щоб насильно змусити їх принести жертви. Тоді Євтропій став просити Спасителя: "Господи, буди з нами, а все язичницьке біснування вигуби. Даждь, та на місці цьому християни Безкровні Жертви принесуть Тобі, Істинному Богу". Тільки прозвучало останнє слово молитви, як почався землетрус, стали валитися стіни храму, а з ними розбилося і зображення богині Артеміди. Всі кинулися з храму, щоб не загинути серед руїн. Серед шуму землетрусу пролунав глас: "Молитва ваша почута, і на цьому місці буде будинок для молитви християн".
Коли скінчився землетрус, ледве схаменувшись від страху правитель Аскліпіодот велів вкопати в землю високі дерев`яні кілки, прив`язати до них мучеників і поливати киплячою смолою. Святі стали молитися Богу, а Євтропій вигукнув, звертаючись до мучителів: "Та зверне Господь справу вашу проти вас!" І смола стала обтікати тіла мучеників, як вода мармур, і обпалювати мучителів. Люди, що це бачили, перелякалися, а правитель з закам`янілістю наказав рвати тіла святих залізними гаками та класти на їхні рани гірчицю, змішану з сіллю і оцтом. Святі і ці муки перенесли з дивовижною твердістю.
Останню ніч перед стратою мученики провели в молитві, і знову Господь з`явився їм і укріплював їх.
Вранці, 3 березня (за старим стилем), святі Євтропій і Клеонік були розіп`яті, а Василіск залишений в ув`язненні.
22 травня в місті Команів стратили святого Василіска. Йому віттяли голову, а тіло кинули в річку. Проте християни знайшли його останки і поховали їх на зораному полі. Пізніше в Романах була споруджена церква в ім`я святого Василіска.
За матеріалами сайту patriarchia.ru.
