Його Блаженства Блаженнішого Мефодія Митрополита Київського і Всієї України Предстоятеля Української Автокефальної Православної Церкви священству, чернецтву і всім вірним Української Автокефальної Православної Церкви. Христос Рождається! Преосвященні владики, всечесні отці, возлюблені у Христі Ісусі брати та сестри!
Більше двох тисяч років минуло з тої дивної ночі, коли поблизу Вифлеему, у невеличкій печері сталася найважливіша подія та найбільше диво історії людства — Син Божий став Сином Людським, Бог став людиною. Божественне Слово прибралося у шати людської природи.
«Різдво Твоє, Христе Боже наш, осяяло світ світлом розуму, бо ті що служили зіркам, зіркою вчилися поклонятися Тобі, Сонцю правди, і Тебе знати з висоти Сходу: Господи, слава Тобі». Для сучасного вуха ці рядки можуть прозвучати дещо несподівано, адже ми звикли протиставляти розум і віру. Утім, для церковної свідомості у виразі «світло розуму» немає жодного протиріччя. Адже для людей стародавнього світу розум був вищою частиною душі — її оком, тим органом, за допомогою якого людина може спілкуватися з Богом: пізнавати та бачити Бога. Тому в деяких сучасних перекладах «світло розуму» перекладається як «світло Богопізнання».
Саме Різдво Христове й відкрило людству можливість безпосереднього Богопізнання. Звісно, й до народження Богонемовля Христа осереддям людського життя був релігійний досвід. Однак, до приходу у світ Спасителя цей досвід був неповним. Людство ніби блукало у пітьмі, ведене лише надією на порятунок та живучи надією на Бога невідомого, Який врешті має відкритися людині та спасти її від страждань. Грецькі філософи скептично дивилися на людину, вважаючи її істотою слабкою і жалюгідною. «Що є істина?» — ці слова Пилата є ніби підсумком античної мудрості, яка прагнула, але не могла збагнути Бога. Але ось прийшов у світ Христос, народився Месія — і розум людський осяяло світло. Незбагнений та невидний Бог відкрився у Сині Божому.
Ми так звикли до благ, які дарував нам Господь, що часто забуваємо про значення перевороту що стався в людській свідомості. Але уявімо собі на хвилину сліпого, якому повернули зір. Яку радість, яке щастя має він відчувати! Так само і Різдво, зціливши пошкоджене гріхопадінням око душі, повернуло людині зір. Волхви, навчені зіркою, як співається у кондаку, прийшли поклонитися Сонцю правди, аби пізнати Господа з висоти Сходу.Тому Різдво від початку пронизане радістю. Цієї радості століттями чекав Ізраїль, але її ж чекали і язичники. «Філософія, — казав один з вчителів Церкви Климент Олександрійський, — була таким точно дітоводителем еллінів до Христа, яким був закон для іудеїв».
Звичайно, Ізраїль мав тверду обітницю про Христа, язичники ж плекали, як ми говорили вже, лише невиразну надію на порятунок. Але тим сильнішою була радість і благоговіння останніх. Тим більшою радістю було для них світло Різдва. Волхви принесли з собою дари, котрі на тодішньому Сході належали лише царям: золото, ладан і смирну. Людська язичницька мудрість смиренно схилилася перед Богонемовлям, і це було початком прозріння і спасіння язичників.
Сонце правди осяяло людство з маленької печери поблизу Вифлеему. І це світло Богопізнання сяє й донині, даючи кожному з нас реальну можливість залучитися до Божої благодаті. Виповнимо ж своє життя Цим дивним Живим Світлом. Дамо ж Богонемовляті Христу місце у своєму серці. Ви повн имо ж його благодаттю Святого Духа.
Вітаючи усіх вас у цю спасительну осяйну ніч зі світлим днем Різдва Христового, від щирого серця зичу усім спасіння та довгих літ життя. Нехай виповнить Богонемовля Христос наше життя світлом Богопізнання та Істини. Нехай жодна християнська душа не лишиться сьогодні без повноти радості. Нехай благодать народженого нині Богонемовля Христа рясно покриє нашу святу землю, зміцнюючи та об’єднуючи у єдиній Помісній Церкві благочестивий український народ.
Христос Рождається! Славімо Його!
Божою милістю + Мефодій,
Митрополит Київський і всієї України,
Предстоятель Української Автокефальної Православної Церкви
