«Людина, що живе тішенням своєї плоті, ніколи не буває щасливою», - сказав патріарх Московський і всієї Русі Кирил у своєму пастирському слові після Божественної літургії в храмі Успіння Пресвятої Богородиці в Троїце-Ликовому (Росія). Про це УНІАН-Релігії повідомили у прес-службі патріарха.
Зокрема патріарх Кирил підкреслив, що «найчастіше метушня, прагнення до насолод, прагнення до багатства пригнічують будь-яку здатність людини розвивати прийняте ним Боже слово». При цьому Святіший нагадав пастві притчу про насіння та сіяча.
«Головне в цій притчі не слово, а грунт… Бог дає нам Своє слово, але кожен сприймає це слово згідно зі своїми внутрішніми особливостями, схильностями та уподобаннями…І багатьом ще потрібно пройти тернистими шляхами життя, набити гулі, отримати рани, щоб врешті-решт зрозуміти, що те слово, яке колись торкнулося їх розуму й серця, і несло в собі таємницю людського щастя», - сказав патріарх Кирил.
На думку Святішого, особливо небезпечні насолоди, до яких прагне людина.
«Святі отці - всі вони говорять про одне - про небезпеку насолод. Це може здивувати сучасну людину, але зміст святоотцівського свідчення в тому, що насолоди не є синонімом щастя. Людина, що насолоджується, необов`язково буде щасливою - скоріше людина, що живе тішенням своєї плоті, ніколи не буває щасливою», - зазначив патріарх Кирил.
«Про це чудово говорить Іоанн Златоуст - про те, що в такої людини з`являється страх втратити джерело насолоди. У неї з`являються різні передсуди, зокрема такий поширений, як страх смерті, адже нічого, крім насолоди, така людина за мету життя не бачить і для неї повною катастрофою, кінцем всього є смерть. Господь, пояснюючи притчу, говорить про те, що терни — це і є суєта житейська, прагнення до багатства й до насолоди», - нагадав предстоятель РПЦ.
«Усі ці чудові божественні слова допомагають кожному з нас відповісти на питання: «А де я в цьому переліку: я той, хто при дорозі, той, хто на камені, той, хто в тернах, чи той, хто на сприятливому грунті?» Мабуть, на це питання немає однозначної відповіді, тому що в кожен момент життя ми буваємо і в одному, і в іншому, і в третьому, і в четвертому стані. І сенс притчі полягає в тому, щоб розбудити нашу совість, розбудити нашу свідомість, змусити нас таким чином жити, сприймати слово Боже, працювати й молитися, щоб, незважаючи на слабкості природи своєї, бути здатними відкрити душу назустріч слову Божому і явити в собі грунт, удобрений для сприйняття Божественної мудрості», - підсумував патріарх.
