2 жовтня 2011 року, після закінчення Божественної літургії у Свято-Троїцькому соборі Вознесенського Банченського монастиря, Святіший Патріарх Московський і всієї Русі Кирил освятив будинок дітей-інвалідів при обителі. Потім Святіший Владика звернувся до присутніх зі словом.
Я хотів би сердечно подякувати Вам, Ваше Високопреосвященство, владико митрополите Онуфрію, отцю Лонгіну, Михайлу Миколайовичу, голові адміністрації Чернівецької області, Дмитру Васильовичу Фірташу, Юрію Анатолійовичу Бойку і всім тим, чиїми силами й коштами було створено цей чудовий будинок для дітей-інвалідів в огорожі Свято-Вознесенської обителі.
Будинок прекрасний, якщо на нього дивишся збоку, і ще прекрасніший, коли входиш усередину. Але головною красою цього будинку є діти-інваліди. Інвалідність є певним відхиленням від норми, яке ми сприймаємо як нещастя. Але ніхто не знає по-справжньому, що це таке. Ніхто не знає сенсу несення дітьми й дорослими цього особливого Божого хреста. Тільки Господь знає сенс того, що відбувається. Для нас, людей фізично здорових, очевидно тільки, що інваліди потребують нашої допомоги. Але дуже велике питання, хто кому більше потрібен — ми інвалідам чи інваліди нам? Тому що, дивлячись на обмеженість людських можливостей, не може залишатися байдужою навіть найбільш нечула людина. Можливо, для того щоб суспільство наше не втрачало людського обличчя, Господь являє нам Свої рани — в особі людей, позбавлених тих можливостей, які маємо ми. Зрілість суспільства, рівень його моральності багато в чому визначається здатністю допомагати інвалідам — підтримувати їх із дитинства і до самої смерті. І я радію усім серцем, що тут, в огорожі святої обителі, прийнято цей чудовий жереб, що дарується Самим Богом — піклуватися про дітей-інвалідів, хто так потрібен роду людському, щоб рід людський не втрачав свого людського обличчя. Сподіваюся, що в цих чудових стінах діти виховуватимуться духовно здоровими, естетично піднесеними, бо краса, яка нас оточує, формує і наш внутрішній світ.
Не повинно бути неподобства там, де діти. Звичайно, це стосується не тільки будинку для дітей-інвалідів. Це стосується і наших домівок, наших квартир, наших присадибних ділянок — того, як ми підтримуємо чи руйнуємо цю Божу красу. Від зовнішньої краси залежить і внутрішній стан людини — невипадково так чудово сказав Достоєвський: «Краса врятує світ». Дай Боже, щоб пліч-о-пліч із Церквою українська держава створювала цю красу — зовнішню красу людського життя.
Я хотів би покликати благословення Боже на всіх тих, хто потрудився у створенні і підтримці цього будинку. Особливо хотів би подякувати отцю Лонгіну і висловити йому свою вдячність, а також побажати успіхів у вихованні тих молодих і світлих душ, які Господь вручив йому і братії святої обителі. Нехай береже вас всіх Господь.
Прес-служба Патріарха Московського і всієї Русі
