1 жовтня Святіший Патріарх Московський і всієї Русі Кирил звершив всенічне бдіння у Свято-Духовому кафедральному соборі м. Чернівці. Після закінчення богослужіння Предстоятель Руської Церкви звернувся до присутніх із Первосвятительським словом.
Ваше Високопреосвященство, владико митрополите Онуфрію! Ваші Високопреосвященства і Преосвященства! Дорогі отці, браття й сестри!
З великою радістю я вступив на землю Буковини, куди здавна прагнула моя душа, щоб помолитися разом із благочестивим народом, який живе на цій землі і зберігає віру православну як великий скарб свого життя.
Сьогодні за богослужінням ми чули чудове євангельське оповідання про те, як Господь після Воскресіння явився двом учням по дорозі в Еммаус (Лк. 24:12-35). Лука і Клеопа не побачили у своєму Супутникові Вчителя і Господа. Але коли, увійшовши під покров будинку, Господь переломив і благословив хліб і дав їм Святіше Таїнство Євхаристії, тоді відкрилися їхні очі.
Ця євангельська розповідь допомагає нам зрозуміти, що людина здатна побачити Бога у своєму житті, відчути Його присутність поруч із собою не силою свого розуму, не рівнем своєї освіти, не своїм суспільним становищем або матеріальним достатком, а лише силою Божественної благодаті. Тільки благодать Божа допомагає нам називати Господа Ісуса Христа Спасителем і вірити в те, що через Його пришестя Бог спас рід людський. Цю віру в Христа Спасителя, Сина Божого і Сина Людського, Церква зберігає протягом 2000 років. Саме ця віра стає основою такого життя, яке будується з Божої волі, за Божими заповідями. Історія Церкви тут, на Буковині, ще і ще раз допомагає нам зрозуміти, що означає сила благодаті Божої, що діє в серцях людських.
Через які тільки історичні перипетії не проходила Буковина! Яким тільки князівствам та імперіям вона не належала! Скільки крові пролилося на цій благодатній землі! Скільки посягань було, в тому числі на душі віруючих людей! Але ж політичні системи і людські встановлення приходять і йдуть геть, а віра в Бога, Церква Христова продовжують своє паломництво на шляхах людської історії, привертаючи до себе все нові й нові душі людей і даруючи їм силу Божественної благодаті. Саме тому й зберігся народ Буковини — не тому, що він мав багато зброї або багато грошей, не тому, що він був сильнішим за інші народи, але тому, що він зберігав як зіницю ока віру православну, бо через Церкву Православну черпав щедру Божественну благодать і, зміцнюючись у вірі, зберігав самого себе.
Ось і сьогодні, незважаючи на численні спокуси, які ворог роду людського обрушує на свідомість, на душу віруючої людини, незважаючи на численні зваби, віра православна дбайливо зберігається в серцях мешканців Буковини. Я хотів би низько вклонитися всім вам за зберігання цієї віри, за любов до Господа, за терпіння й мужність, за радість, якою ви наповнюєте храми православні, за зберігання єдності нашої віри й чистоти церковного життя.
У цей день, перебуваючи в кафедральному соборі, я хотів би особливо подякувати вашому правлячому архіпастиреві владиці митрополиту Онуфрію, який щирою молитвою, любов`ю до Господа і до пастви своєї, твердим стоянням в істинах Православ`я не просто зберіг паству Буковини, а й багаторазово примножив кількість парафій і духовенства. І сьогодні ми бачимо квітучу єпархію, яка зростала, незважаючи на дуже несприятливі зовнішні умови життя. Я хотів би, владико, висловлюючи Вам щиру подяку за Ваші архіпастирські труди, покликати на Вас, на духовенство Чернівецької та Буковинської єпархії, на благочестивий народ Боже благословення. Нехай сила благодаті, яка живе в Церкві, нехай сила благодаті, яка дає людям можливість бачити Божу присутність у своєму житті, зміцнює всіх вас у вірності Церкві Православній, непорушному зберіганні чистоти віри, у непорушному зберіганні єдності нашої Церкви — мучениці й сповідниці, яка пронесла через горнило найтяжчих гонінь та випробувань віру православну, зміцнюючи в ній свій народ.
Я хотів би від усього серця побажати вам, мої дорогі брати й сестри, миру душевного, любові до ближніх і до дальніх, здатності підтримувати добрі відносини з тими, хто вас оточує. Адже саме на цій внутрішній добрій прихильності до ближніх і грунтується справжня здатність людей зберігати, в тому числі, і єдність своєї Вітчизни, долати всілякі розділення та влаштовувати життя на краще.
На згадку про перебування в кафедральному Свято-Духівському соборі міста Чернівці я хотів би піднести Казанську ікону Божої Матері з пам`ятним написом про те, що вона є даром Патріарха цьому кафедральному соборові. А кожному з вас хотів би передати іконочку із зображенням святого Іоанна Сочавського, ім`я якого дбайливо зберігається на буковинській землі. На звороті цієї іконочки Патріарше благословення. Я попросив би духовенство відразу після служби роздати тим, хто побажає прийняти Патріарше благословення, цей святий образ. Віднесіть його до своїх домівок, звертайтеся до святого Іоанна Сочавського з молитвою і згадуйте у своїй молитві вашого Патріарха, який потребує підтримки Церкви — і єпископату, і духовенства, і народу Божого, — щоб всі ми разом, об`єднані любов`ю, об`єднані щирою вірою, могли зберігати найзаповітніше, що маємо, — істину, яку Сам Господь через святих апостолів вручив Своїй Церкві.
Нехай благословення Боже і благодать Духа Святого молитвами святих, особливо шанованих у нашій Церкві і тут, на буковинській землі, у тому числі святого Іоанна Сочавського, зміцнює кожного з нас на шляхах нашого життя. Амінь.
