Многие новоначальные христианки мечтают стать матушками. Чтобы приблизить осуществление цели – штурмуют регентские и иконописные классы, посещают богослужения в семинарских храмах… Сами семинаристы таких «охотниц» называют «хабээмками». Расшифровка аббревиатуры неологизма: «хочу быть матушкой». По признанию знакомых священников ― явление не ново. Приводят примеры так называемых «рынков» невест. Оказывается, «потенциальные» матушки всегда селились и обитали в окрестностях Троице-Сергиевой Лавры и других духовных центров, где есть семинарии.
Тема, в самом деле, острая и популярная. На запрос в Яндексе: «Как стать матушкой?» ― имеем более миллиона ответов. Желание само по себе прекрасное. Но, прежде всего, к этому нужно иметь призвание. А это не от нас, это дается свыше… От нашего же своеволия – одни грехи. Недостаток духовного и житейского опыта у девчонок, плюс духовная незрелость, некомпетентность, отсутствие изначально христианского воспитания их родителей приводят к ложным стереотипам, иллюзиям, а в конечном итоге ― изломанные судьбы.
Быть настоящей матушкой – это крестоношение
Это те духовные ступени, по которым поднимаешься, терпя скорби и ведя непрестанную борьбу. Или же – падаешь… Но только падение тут чревато… Поскольку за пастырем идет паства. А вести нужно в рай. Спасать души, ведь именно в этом состоит миссия священства. Матушка при этом – верная помощница и опора. Каждой ли девице это под силу? Псалмопевец Давид задавался вопросом: «Праведник едва спасается, где обрящуся аз?»
Схиепископ Алипий (Погребняк) имеет немалый опыт духовного руководства. Его комментарии на этот счет: «Супружеская жизнь, тем более священника – не простая. Кто не знает этого – считает, что они материально обеспечены. А это далеко не всегда… Это – подвиг! Потому, что уходим из светского общества. Вступаем в другое ― духовное общество. Только если человек верующий, который с верой пришел, будет духовно удовлетворен, получив духовное…
А часто бывает по-другому. Некоторые мои однокурсники по семинарии, по академии женились, смотрели на внешнюю красоту девушки, не на глубину. Вступили в брак, а потом начинается такая раздвоенность. Батюшка – в храм, а матушка в театр. А как же детей воспитывать?»
А какая самая главная заповедь в супружестве?
Схиепископ Алипий: «Жена должна быть единомысленна с мужем. Научиться терпеть недостатки друг друга. Нос не вешать! На Бога уповать, в этом ― Божья благодать».
Идеалом супружеских отношений христианской семьи можно считать семью Царственных Страстотерпцев Государя Императора Николая Александровича и Государыни Императрицы Александры Феодоровны Романовых. В дневнике Государыни читаем:
«Хорошая жена ― это благословение Небес, лучший дар для мужа, его ангел и источник неисчислимых благ: ее голос для него – сладчайшая музыка, ее улыбка освящает ему день, ее поцелуй – страж его верности, ее руки ― бальзам его здоровья и всей его жизни, ее трудолюбие ― залог его благосостояния, ее экономность ― его самый надежный управляющий, ее губы ― лучший его советчик, ее грудь ― самая мягкая подушка, на которой забываются все заботы, а ее молитвы ― его адвокат перед Господом».
Запись в дневнике сделана в 1899 году, но не потеряла актуальности, это незыблемые истины. Очень жаль, что этому не учат ни в семье, ни в школе.
Недавно я услышала проповедь, которая совершенно потрясла меня… Она была сказана на свадьбе в напутствие молодым. В контексте общих поздравлений проповедь была заметно затянута, но настолько богодухновенна! Теперь совершенно ясно, что Сам Господь говорил нам устами пастыря. Это было первого февраля 2010 года, а восьмого февраля человек, сказавший проповедь, отошел в жизнь вечную.
Да запечатлеет каждый в сердце своем…
«Почалося нове життя нової сім’ї. І в сьогоднішній день хочу вам побажати, щоб ви були в дійсності винуватцями цього свята, створивши нову сім’ю, нову маленьку Церкву. Щоб ви були гідні звання християнської сім’ї!
Ваша сім’я – незвичайна. Василь, мабуть, від народження призваний Богом на служіння Церкві Христовій. Тому що народився у родині священиків, у такій боголюбивій родині, де пам’ятаю ще дід, а ваш прадід, довгі роки служив при храмі пономарем. Потім отець Василь народився, став священиком. Все це проходило на наших очах. Все це ми переживали разом. Потім народився ти, і сьогодні сидиш за весільним столом, маючи за плечима науку в стінах духовної школи. І не простої, а яка була заснована саме на такому святому місці, на Почаївській горі. Сама Божа Матір освятила це місце Своєю стопою. А ти, як суха губка, вбирав знання Боготворінь святих отців. Ці знання ти повинен потім сіяти у тих серцях, які ввірить тобі Господь твоєму духовному керівництву. Думаю, недалекий той час, коли Господь покличе тебе до святого престолу, де ти, обійшовши його навкруги тричі, получиш благодать, котра лікує всі наші немочі духовні та тілесні, і восповнює усі наші недоліки. Як колись вона створила великими громогласними проповідниками святих Апостолів, до того звичайних рибалок. І вони своїми проповідями привели багато людей, значно примножуючи Церкву, яку створив Сам Господь наш Ісус Христос.
Чому я говорю все це тобі, при цьому церковному весільному столі, ти сам все це знаєш. Але більше я звертаюсь до твоєї половинки, з якою ти зв’язав своє життя. Ми бачимо, що вона так само, з такої боголюбивої християнської родини, яка перед Богом теж стоїть на високому місці. Тому що в ній є і священики, і інші люди, які покликані продовжувати діло святих Апостолів.
Я хочу сказати тобі те, що ти повинна пам’ятати
Як Господь дав ім’я Єві, і це означає «життя», так і ти повинна стати матір’ю не тільки вашим дітям, якщо Господь благословить вас ними. А коли Василь стане священиком, ти повинна стати матір’ю і усіх тих дітей, яких Господь ввірить в керівництво твого чоловіка. Ти повинна бути гідною своєму чоловікові, щоб могла зігріти любов’ю не тільки своїх рідних діточок. А це не так легко, тому що рідні діти бувають різні за характером. Є боголюбиві, а інші не такі усердні у християнському житті. Тим більше діти, котрих Господь ввірить вам, вашу паству. Там будуть зовсім різні люди, і до кожного треба знайти свій ключик, своє слово… Не тільки батюшці, але й матушці, тому що не всі питання вирішує священик. Приходять люди з різними потребами, а пастиря, наприклад, немає вдома, тож потрібно, щоб матушка могла сказати 50%, або 70% людині того, що б сказав батюшка.
Тому ти повинна черпати ту духовну мудрість у твоїх батьків – отця Василя, матушки Ольги, також у твоїй родини. Повинна черпати ту духовну мудрість, якої навчить тебе твій супруг, тому що він знає богослов’я та всі інші доручення в ділі спасіння. Пізнаючи духовну науку, ти повинна бути гідною підтримкою, опорою своєму чоловікові в ділі спасіння тих душ, яких ввірить йому Господь. Це не так легко, і ми повинні пам’ятати, що не одна добра справа не здійснюється без труднощів. А тим більше – спасіння душ людських. Тому треба з надією уповати на Бога. Вірити, як колись Господь умудрив звичайних рибалок, зробивши їх гідними сіячами слова Божого, умудрить і вас в ділі служіння Святій Церкві. Але щоб ці благословенні зерна всіялися у наші душі і принесли гідні плоди, ми повинні пам’ятати, що ми на землі ніхто і ніщо, якщо Сам Господь не подасть нам благодатну силу. Ми повинні завжди просити Господа. Ми будемо ставити себе нижче – самими останніми, немічними. Будемо просити Господа: «Я цього не гідний. Ми не гідні цього дару, цієї благодаті, але Ти Сам обрав нас по Своєї милості. Тому дай нам здійснити те, що ми повинні здійснити як християнське подружжя, як пастир та його помічниця. »
Тому, хай Господь в сьогоднішній день, коли ви освятили себе одруженням, дасть вам те бажання, те горіння, стати тими, задля чого Господь призвав вас! Щоб ви несли приклад християнського життя нестяжання земного, і, навпаки, прикладом того – самопожертва, яку ви повинні привітати у своєму житті. І хай ваша сім’я буде завжди, як учить святе Євангеліє: «Шукай, насамперед, царствія Божого і правди Його…». Старайтеся все зробити для людей, все зробити для храму… Все зробити, щоб служба там правилася гарно, благочестиво. Усі матеріальні блага вам подадуться. І не дай Бог, щоб таке було в житті, як часто буває у нашому середовищі – матушка все каже: «Мені те потрібно, мені – це… ». Треба, щоб люби бачили, що ви жертвуєте чимось: своїм часом, зисками… Вони повинні бути духовно задоволеними.
А ваше діло – посвятити себе своїй пастві. І все те, що потрібно для земного життя – приложиться вам. У вас є духовні наставники – пастирі, дивіться на них. Як вони славлять Бога, як вони трудяться... Щоб завжди їх служіння було прикладом для вас, міцною підтримкою, підкріпленням тої доброї волі, яку ви тільки що виказали перед Богом для спільного подружнього життя і для слави Церкви Христової».
Милые юные читательницы, Вы не передумали стать матушками?
Ответьте тогда еще на несколько вопросов. Готовы ли Вы: скитаться с прихода на приход, жить, не имея ни кола, ни двора? Питаться с панихидного стола, а то и вовсе существовать за счет пенсии родителей? А если родители не поймут Вашего жизненного выбора – они будут считать свою дочь ненормальной, между вами испортятся отношения…
Вполне возможно, что самой придется вести хозяйство и поднимать детей. Своего супруга будете видеть всего лишь несколько часов в сутки. А еще, возможно, нужно будет освоить клиросное пение, выучить всю службу. Служить в неотапливаемом храме. Постоянно находиться под зорким наблюдением социума, показывая всегда достойный пример благочестивой жизни. Отречься от себя, забыть «Я»! И не роптать, и не ревновать… Смириться с тем, что в самом-то деле, он и не будет Вашим супругом… Он будет ПАСТЫРЕМ.
И именно к этому должны быть направлены все Ваши усилия.
Ваша задача ― помочь состояться пастырю, созидать его, лелеять, облегчать ему жизнь. Поэтому, если Вы хотите замуж, то Вам нужно поменять ориентир, поскольку это принципиально разные пути. Чтобы стать настоящей матушкой, духовное расположение должно быть ближе к монашескому. Если Вам это чуждо – берегитесь этого, чтобы не было греха. Ведь нет ничего хуже, чем заслонять собою образ Христа.
