16 грудня Блаженніший Митрополит Володимир звершив на будівельному майданчику подячний молебень з приводу облаштування останньої палі в фундамент Свято-Воскресенського Кафедрального собору. Після богослужіння про майбутню святиню журналістам розповів ключар майбутнього собору протоієрей Георгій Коваленко, прес-секретар Предстоятеля УПЦ, голова Синодального інформаційно-просвітницького відділу УПЦ. Розповідаючи про зведення головного храму Церкви, він зазначив, що «тут місце історичне – неподалік протікає річка Либідь, є також невеличке озерце Глінка, а колись тут ще й були володіння Лаври».
«Ми не будуємо храми до чергового з’їзду партії, ми будуємо навіки – для Бога»
– Наскільки держава допомагає фінансувати собор?
– На сьогодні жодних державних бюджетних коштів на будівництво собору не виділялось і не використовувалось. Все, що зроблено за цей рік, а це декілька мільйонів гривень, це все – добровільні пожертви, зібрані нашими парафіями, монастирями, приватними особами чи підприємствами, й перераховані на рахунок кафедрального собору.
– А що Ви скажете стосовно виділення 11 мільйонів гривень з міського бюджету?
– Ми раді вітати, що міська Рада Києва прийняла рішення про виділення 11 мільйонів гривень. Але, наскільки мені відомо, ці кошти виділяються на реконструкцію тепломереж та каналізації мікрорайону, прилеглого до нашого будівництва. Так, на ці мережі буде й навантаження кафедрального собору. Але це навантаження і стадіону, який будується, й інших будівель, які зводитимуться довкола. Тобто місто вкладає кошти в інфраструктуру, у власні мережі. Жодної бюджетної копійки не йде на бетон, метал чи інші будівельні матеріали.
Більш того, міська влада не тільки виділила кошти на реконструкцію своїх теплових та каналізаційних мереж, але й сама буде ці кошти використовувати й контролювати, тобто в реалізації згаданих проектів працюватимуть відповідні бюджетні установи.
– Як Ви ставитесь до ініціативи двох депутатів зменшити податки тим людям, які будуть жертвувати на собор?
– Можливе рішення про пільги жертвувателям собору говорить про те, що цей собор має загальнодержавне, загальнонаціональне значення. Адже це буде не просто найбільший храм, це буде сучасний Духовно-просвітницький центр, якого потребують Церква і суспільство. І, фактично, Церква будує, як може. Якщо ж до цього долучається держава, надає пільги людям, значить, і для держави це також важливо. Маємо приклади в інших країнах: коли будуються найбільші храми найбільшої Церкви в державі, то держава якимось чином також до цього долучається. Хай не виділенням коштів чи не власне будівництвом, а пільгами для тих, хто вкладає в цю добру справу свої кошти.
– Чи не призведе це до якихось махінацій? Є думка, що ці кошти підприємці нібито пожертвують, а насправді це буде тільки шляхом позбавитися податків…
– Наскільки я розумію, звільняються від податків не всі кошти підприємців, а лише ті, які жертвуються на собор, тільки ця частина коштів не оподатковується. Бо яка ситуація зараз склалася в нашій країні? Якщо людина дає на добру справу певну суму, то ця сума ще має оподатковуватися, людина має платити податки зі своєї пожертви. Питання не в тому, що хтось взагалі звільнюється від податків – від податків звільнюється тільки сума пожертви.
– Чи є аналог такого проекту в світі? Чому саме такий проект обрано?
– Для нас було головне не зовнішнє, а внутрішнє. Ми хочемо збудувати Софію Київську ХХІ сторіччя. Зводимо сучасний Духовно-просвітницький центр з усією інфраструктурою, якої потребує церковне служіння сьогодні. Це – зали, музеї, гімназія, інформаційні і благодійні центри. Тобто це велика інфраструктура.
Церква майже 100 років прожила в підпіллі, і сьогодні ми не можемо жити за законами XIX сторіччя. До того ж Церкві повернули храми, але не повернули майни та інфраструктури, яка в неї була. А служіння Церкви вимагає не тільки богослужіння, а й служіння людям. Тому ми будуємо храм і центр, в яких будуть звершуватися і богослужіння, і служіння ближньому.
– Правда, що собор матиме три вівтарі?
– Вівтарів може бути багато – згідно потреб собору. Для нас важливим є те, що тут буде головний вівтар на честь Воскресіння Христового, і весь собор присвячений Воскресінню Христовому. У цьому соборі ми зможемо зібрати стільки людей, скільки сьогодні збирає площа перед Успенським собором в Києво-Печерській Лаврі.
– А чому обрали саме цю назву – на честь Воскресіння Христового?
– Вважаю це символічним, адже ми будуємо собор на честь Воскресіння після майже смерті Церкви. Церкву намагалися знищити, Церкву намагалися згубити, розстріляти, але Церква постала, Церква воскресла. І це, я думаю, дуже доречно, що ми зводимо саме Воскресенський собор після десятиліть гонінь на віру, на Церкву, на Бога.
– Спорудженням храму займатимуться українські майстри?
– Звичайно. Ми все будуємо українцями і за рахунок українців. Тобто у нас немає закордонних пожертв. Мабуть храм буде з мозаїками, а не з розписом, хоча це справа ще й далека…
– Коли плануєте закінчити будівництво і скільки вже коштів витратили?
– Завершення будівництва собору залежить від кількості пожертв, які ми будемо збирати. Тобто у нас немає сталого чи прогнозованого фінансування. Скільки нам Бог дасть – за стільки й збудуємо. Бо Церква нікуди не поспішає: ми не будуємо храми до чергового з’їзду партії, ми будуємо навіки – для Бога. Хоча у нас є певна дата: ми б хотіли завершити собор у 2015 році й відсвяткувати в ньому 80-ту річницю нашого Предстоятеля – Блаженнішого Митрополита Володимира, настоятеля цього кафедрального собору.
– Скільки взагалі потрібно коштів на будівництво собору?
– Сказати, скільки потрібно коштів, неможливо, бо ж церковні споруди будуються церковним методом: у когось просимо бетон, у когось – метал, ще в когось – кошти. На кожній складовій намагаємось зекономити. Тому одні цифри можуть бути на папері, інші – в реальності. Думаю, що якраз на соборі будуть реальні кошти, на які можна збудувати такий храм. Ми бережемо кожну копійку, адже бюджет собору складається з пожертв людей.
– Дякуємо, отець Георгій, допомоги Божої Вам у цій великій справі!
