Підсумки ІІІ Покровських міжнародних місіонерсько-просвітницьких читань

21:42, 01 листопада 2010
0 0

ПІДСУМКОВИЙ ДОКУМЕНТ
ІІІ Покровських міжнародних місіонерсько-просвітницьких читань
«Стратегія духовного розвитку України: Єдність духу в союзі миру»

З благословення Предстоятеля Української Православної Церкви Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Володимира, з 26 по 28 жовтня 2010 в м. Києві відбулися ІІІ Покровські міжнародні місіонерсько-просвітницькі читання «Стратегія ду-ховного розвитку України: Єдність духу в союзі миру».
Як і в минулі роки, науково-практичний церковно-світський форум було організо-вано Місіонерським відділом при Священному Синоді Української Православної Церкви разом із Київським національним університетом імені Т. Г. Шевченка, Інститутом про-блем виховання Національної академії педагогічних наук України, Київським міським пе-дагогічним університетом імені Б. Д. Грінченка, Полтавською Місіонерською Духовною Семінарією, Київським релігійно-філософським товариством за участі Всеукраїнського Православного педагогічного товариства та Київських Духовних Академії і Семінарії. Чи-тання відбулися на базі Київського інституту міжнародних відносин Київського націона-льного університету імені Т. Г. Шевченка та Гуманітарного інституту Київського міського педагогічного університету імені Б. Д. Грінченка.
Представницьке зібрання було присвячене 75-річному ювілею Предстоятеля Украї-нської Православної Церкви Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Во-лодимира.
У Читаннях взяли участь близько 800 учасників із усіх областей України, предста-вники Росії, Білорусі, Німеччини, Італії, Грузії. Протягом трьох днів спільно працювали академіки та члени-кореспонденти Національної Академії наук України, Національної Академії педагогічних наук України, Національної Академії медичних наук України, іно-земних академій, викладачі та студенти Духовних шкіл Української Православної Церкви та зарубіжжя, вчителі середніх шкіл, професори, викладачі та студенти світських вищих навчальних закладів, керівники та співробітники Синодальних відділів та комісій, клірики Української Православної Церкви та братерських Православних Церков.
Читання відкрилися спільною молитвою. До організаторів, учасників та гостей фо-руму із Первосвятительськими вітаннями звернулися Святіший Патріарх Московський і всієї Русі Кирил та Блаженніший Митрополит Київський і всієї України Володимир. Ві-тання були виголошені Першим заступником Голови Відділу релігійної освіти і катехиза-ції Руської Православної Церкви, настоятелем Патріаршого подвір’я прп. Сергія Радоне-зького в Крапивниках кандидатом історичних наук протоієреєм Олександром Абрамовим та Високопреосвященнішим Митрофаном, архієпископом Білоцерківським і Богуславсь-ким, Керуючим справами Української Православної Церкви.
Вітальний лист на адресу Читань, який надійшов від Міністра освіти і науки Украї-ни Дмитра Володимировича Табачника, виголосив архієпископ Полтавський і Миргород-ський Филип. До присутніх у залі звернувся зі словами вітання Перший заступник Голови Київської міської державної адміністрації Олександр Павлович Попов. Вітання від Висо-копреосвященнішого митрополита Мінського і Слуцького Філарета зачитав професор Мінської Духовної Академії, Проректор Інституту теології Білоруського державного уні-верситету єпископ Бобруйський і Биховський Серафим. Проректор із навчально-виховної роботи Київського національного університету імені Т. Г. Шевченка професор В. П. Шев-ченко передав присутнім вітання Ректора КНУ академіка Леоніда Васильовича Губерсько-го. До Читань звернувся із вітанням Голова Національної Академії педагогічних наук України Василь Григорович Кремінь; текст вітання виголосив Академік-секретар Відді-лення педагогіки і психології вищої школи Академії педагогічних наук України, дійсний член НАПН України, доктор педагогічних наук, професор Микола Борисович Євтух.
На першому пленарному засіданні виступили: Архієпископ Полтавський і Мирго-родський Филип, Голова Місіонерського відділу при Священному Синоді Української Православної Церкви, Ректор Полтавської Місіонерської Духовної Семінарії, доктор бо-гослов’я («Стратегія духовного розвитку України: єдність духу в союзі миру»); Академік Національної Академії Наук України, академік Академії Медичних Наук України, член-кореспондент Російської Академії медичних наук, Заслужений діяч науки, двічі лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки, лауреат премій АМН СРСР, НАМН та НАН України, доктор медичних наук, професор, директор Інституту медицини праці НАМН України, віце-президент НАМН України Юрій Ілліч Кундієв («Біоетика: шлях до більш безпечного майбутнього»); єпископ Макарівський Іларій, Вікарій Київської Митро-полії, Голова відділу релігійної освіти та катехизації при Священному Синоді Української Православної Церкви, доктор богослов’я («Недільні школи як фундамент православного простору України»); Академік-секретар Відділення педагогіки і психології вищої школи Академії педагогічних наук України, дійсний член АПН України, доктор педагогічних на-ук, професор Микола Борисович Євтух («Зміст освіти як чинник духовного розвитку осо-бистості»); протоієрей Олександр Абрамов, кандидат історичних наук, перший заступник голови Відділу релігійної освіти і катехизації Руської Православної Церкви, настоятель Патріаршого подвір’я прп. Сергія Радонезького в Крапивниках (м. Москва, Росія) («Стра-тегії духовної освіти в Руській православній церкві»).
На другому засіданні виголосили доповіді: архідиякон Сергій Косовський, Голова Синодального відділу благодійництва і соціального служіння Української Православної Церкви, кандидат богослов’я, проректор Київських Духовних Академії та Семінарії («Со-ціальне служіння — засіб духовно-морального виховання і соціалізації молоді»); Марина Вікторівна Гриньова, доктор педагогічних наук, професор, заслужений працівник освіти України, завідувач кафедри педагогічної майстерності та менеджменту, декан природни-чого факультету Полтавського державного педагогічного університету ім. В.Г Короленка. («Проект підготовки магістра з напряму «педагогічна освіта» спеціальності «християнська етика» на кафедрі педагогічної майстерності та менеджменту Полтавського національного педагогічного університету»); протоієрей Миколай Макар, настоятель парафії в ім’я свя-тителя Амвросія Медіоланського Руської Православної Церкви (м. Мілан, Італія), Голова Київського релігійно-філософського товариства, доктор канонічного права («Місія Церкви в секулярному суспільстві»); Василина Миколаївна Хайруліна, директор Українського ко-лежу імені В. Сухомлинського, член-кореспондент Академії педагогічних наук України, кандидат педагогічних наук, заслужений працівник освіти («Майбутнє освіти — у духов-ному зростанні»); архімандрит Адам (Ахаладзе), доктор медичних наук, професор Тбілі-ського медичного університету, член Національної комісії з біоетики, глава департаменту охорони здоров’я Грузинської Патріархії, генеральний директор пологового будинку імені праведних Іоакима і Анни, ректор Інституту медицини імені святої цариці Тамари при Грузинській Патріархії, настоятель Іоанно-Богословського храму (м. Тбілісі, Грузія) («Ві-ра і знання: проблеми інтеграції в сучасному світі»); протоієрей Геннадій Батенко, Голова Синодального відділу «Місія «Церква і медицина» («Духовна спадщина М. І. Пирогова, лікаря та педагога (до 200-річчя з дня народження)»).
Другий день роботи Читань було присвячено секційним засіданням за наступними темами: Освіта у ХХІ столітті: спадкоємність традицій і новації, співпраця світської та ду-ховної компоненти (відділ І: Вища школа та загальні питання освіти та ІІ: Загальноосвітня школа; недільні школи); Духовність та мистецтво; Вічні цінності християнства та виклики сучасності; Християнське служіння милосердя та питання біомедичної етики; Церковний погляд на проблеми сім’ї та молоді; Діалог богослов’я та філософії: суперечка і співпраця (Ювілейне засідання релігійно-філософського товариства, присвячене 75-річчю Блажен-нішого Митрополита Володимира).
Відбулося також засідання Круглого столу: Православні освітні проекти та перспе-ктива їхнього розвитку в сучасному світі.
На останньому, третьому пленарному засіданні було ухвалено підсумкові докумен-ти Читань, а також звернення до Святішого Патріарха Московського і всієї Русі Кирила та Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Володимира. Учасникам була пре-зентована збірка наукових праць попередніх, Других Покровських Читань. Доповіді та по-відомлення, виголошені на пленарних та секційних засіданнях, а також тези, надіслані на адресу форуму, складуть збірник наукових праць Третіх Покровських міжнародних місіо-нерсько-просвітницьких Читань.
Учасники та гості форуму констатували важливість позиції Церкви щодо налаго-дження плідних стосунків із державною владою у спільній справі визначення стратегії ду-ховного розвитку України. Висловлено переконання в тому, що Церква і Держава мають спільне бачення стратегії розвитку України. Воно полягає в створенні гармонійного гро-мадянського суспільства, заснованого на розвиткові всебічно розвиненої особистості.
Спільність мети визначає можливість співпраці Церкви і держави у цій царині. Від-значено, що в цій співпраці обидві сторони мають виступати в якості рівноправних парт-нерів. В основі такої співпраці лежить взаємна повага, яка проявляється в повазі як до світськості держави і освіти, так і до позиції та традицій Церкви.
Учасники роботи були одностайні в тому, що гармонійний розвиток суспільства можливий виключно на основі високої і традиційної духовності. Теза матеріалістичної фі-лософії про те, що «буття визначає свідомість» є невірною — вона заперечена всією істо-рією людства. Духовність визначає свідомість людини — а свідомість визначає буття. Ду-ховний розвиток людини спричиняє не тільки зростання її моральності, але й розвиток та удосконалення її свідомості, і зміну матеріального життя на краще
Протягом роботи переконливо доведено, що духовність уможливлює стратегічний вимір розвитку (зокрема, створюючи ґрунт для формування принципів, підставу для реа-лізації цінностей тощо). Розвиток суспільства у будь-якому своєму вимірі зумовлений са-ме наявністю відповідної духовної основи. Духовність створює підґрунтя для будь-яких принципів будь-якого розвитку; за їхньої відсутності розвиток або не відбувається взагалі, або йде у невірному напрямку. Розвиток держави і суспільства, процеси освіти і вихован-ня, мають духовний характер.
Учасники форуму висловили спільну думку, що принцип світськості освіти означає відмову від примусу в питаннях особистого духовного розвитку, а також утримання Дер-жавою від проголошення обов’язкового для вивчення і засвоєння світогляду, який викла-дається в державних закладах освіти, або окремої релігії чи атеїзму як державної ідеології.
На думку організаторів, учасників та гостей Читань світськість держави не є сино-німом нецерковності або атеїстичності. Відділення Церкви від держави не означає усу-нення Церкви від участі у суспільних процесах; натомість, Церква повинна мати можли-вість бути і вислуханою, і почутою.
Принцип відокремлення Церкви від держави не означає відокремлення Церкви від науки і культури. Науковість підходів не означає ні протицерковності їх, ні «голого раціо-налізму». Атеїзм є лише однією з форм світогляду (не обов’язково науковою!) і в цьому контексті для держави має бути в такому ж положенні, як і будь-яка інша система ціннос-тей і вірувань, як і будь-яка інша форма світогляду — в тому числі і релігійна. Атеїзм не може сприйматися як виключно науковий світогляд. Доказами цього є як глибока релігій-ність визначних учених, так і дані науки, які не суперечать вченню Церкви.
Підтверджено принцип розподілу сфери компетенції Церкви і держави. Кожна зі сторін має працювати у взаємно визначених межах своєї компетенції. Співпраця Церкви і держави відбувається на принципах взаємодопомоги у вирішенні спільних питань та не-втручання: Церкви — у справи держави і держави — у справи Церкви. При цьому кожна зі сторін має право висловлювати своє бачення та оцінку певних дій одна одної.
Читання засвідчили необхідність свободи вибору в питаннях духовно-морального розвитку. Проголошено намагання сприяти якнайширшому вивченню в системі факульта-тивних занять на всіх рівнях освіти історії, моралі та культури традиційних для України релігій. Констатовано, що свобода вибору не має порушувати суспільної безпеки та обме-жувати свободу іншої особистості. На спільне переконання учасників Читань, можливість вільного вибору світоглядної позиції має надаватися в усіх напрямках освіти, в тому числі при вивченні природничих наук (зокрема, викладення поряд із теорією еволюції креаціо-ністських поглядів), історії (об’єктивне висвітлення історії Церкви та її впливу на держав-не життя і розвиток суспільства), культури (релігійно-моральний чинник у творах мистец-тва; відбиття в культурі Святого Письма і традиційної православно-християнської духов-ності) тощо.
Висловлено переконання в тому, що освіта є процесом духовним; Освіта має бути перетворена із системи набуття знань та вмінь на виховання і духовне утворення людини, власне — на цілісний розвиток. Церква ж, як носій традиційної духовності, має брати участь не лише у визначенні стратегії розвитку освіти, але й у здійсненні власне освітньо-го процесу (в тому числі у створених нею навчальних закладах усіх типів, форм та рівнів акредитації), а також у формуванні програм та змістового наповнення тих предметів, які викладають питання історії, культури, моральності, особливо ж — релігійні. В черговий раз висловлено прохання до керівництва системи науки і освіти сприяти якнайскорішому створенню державних освітніх стандартів із православної етики, православної теології, а також підтверджено необхідність розпочати підготовку бакалаврів, спеціалістів і магістрів за вказаними напрямками за участі представників Церкви. Бажаним також визнано розро-бити програми курсів перепідготовки вчителів для викладання християнської етики в українській культурі та підвищення їхньої кваліфікації.
Засвідчено, що становлення духовності та менталітету українців та представників інших націй і культур, які спільно мешкають в гостинному українському домі, відбувало-ся за участі і великого впливу Православної моралі та створеної Східним християнством культури. Не ставлячи під сумнів світськість освіти та неклерикальність Держави, Читан-ня відзначають важливу роль Православної духовності в минулому нашої країни, її сього-денні та майбутньому розвитку. Знайомство із Православною етикою в контексті україн-ської культури визнано важливим моментом у повноцінному духовному розвиткові осо-бистості.
Причетність кожної людини до культури своєї країни є необхідною умовою її пов-ноцінного і всебічного розвитку. При повній повазі до різних вірувань, Православ’я ви-знається як чинник, який відіграв особливу роль у історії та культурі української держави, і відіграє величезну роль у духовному розвитку України в майбутньому. Сáме Православ’я створило українську культуру, і як частина культури воно має сприйматися, вивчатися та визнаватися.
Протягом роботи Читань було висловлено одностайне побажання щодо перетво-рення предметів духовно-морального змісту, зокрема «християнської етики в українській культурі» із факультативу на постійний предмет у розкладі загальноосвітніх шкіл. Було б бажаним також, щоб і у системі дошкільного виховання, і у вищій школі було запрова-джено викладання духовно-моральних предметів.
Учасники Читань висловили побажання ґрунтовного ознайомлення широкого педа-гогічного та батьківського загалу із кращими надбаннями вітчизняної педагогіки для ви-користання їх у освітньому процесі. Підтверджено, що розвиток всіх ланок системи освіти неможливий без укоріненості в традиціях.
Звертаючись до всіх небайдужих із закликом докладати зусиль для впровадження духовно-моральних предметів у систему світської освіти, Читання нагадують про потребу чіткого визначення всіх аспектів викладання таких предметів, готовності до відповідей на виклики сучасності, використання найновіших педагогічних технологій та технічних за-собів, але без сліпого копіювання неякісних і малоефективних псевдопедагогічних інно-вацій.
Учасники форуму одностайно вважають, що пріоритет у питаннях виховання і освіти належить сім’ї. Освіта та виховання є невіддільними частинами єдиного процесу цілісного розвитку особистості. Сімейне виховання має пріоритет у вихованні як моралі зокрема, так і світогляду взагалі, у відповідності до традиційних цінностей. Зокрема, саме сім’я має визначати напрямки релігійної освіти, питання напрямку та часу статевого вихо-вання. Права та свободи дитини визначаються в першу чергу її перебуванням у рідній сім’ї та повноцінним родинним вихованням. Висловлено побажання створювати батьків-ські лекторії, які навчали би самих батьків основам духовних знань та моралі; водночас, потрібно не обминати увагою дітей, позбавлених батьківського піклування, сиріт.
Читання засвідчили велику роль священнослужителів у формуванні духовності су-спільства. Учасники форуму звертаються із проханням до православного духовенства, яке має таку можливість, набувати педагогічної освіти і особисто викладати предмети духов-но-морального змісту. Водночас висловлено побажання, щоб до викладання таких пред-метів залучалися найосвіченіші з мирян, які глибоко обізнані у питаннях віри і живуть ак-тивним церковним життям. Бажано також, щоб православні педагоги систематично під-вищували свою кваліфікацію, як через самоосвіту, так і через навчання на богословських курсах та відповідних відділеннях духовних і світських навчальних закладів.
Відзначаючи важливу роль недільних шкіл у відродженні традиційної православної духовності, учасники Читань відзначають, що сьогодні головними завданнями церковної недільної або вечірньої школи є не тільки вивчення окремих моментів Закону Божого, але й набуття дітьми, підлітками та дорослими досвіду церковного общинного життя, живої віри через свідому участь у Таїнствах. Водночас зазначено, що всі програми недільних шкіл мають проходити рецензування на предмет як смислового наповнення, так і методи-чного забезпечення, щоб важливий аспект сучасної катехизаторської роботи відбувався на належному духовному та педагогічному рівні.
Засвідчена потреба у об’єднанні зусиль православних педагогів, учених та практи-ків. Для цього необхідна організація тісного спілкування в регіонах і на загальноукраїнсь-кому рівні, постійно діючі семінари. Потрібно також сприяти спілкуванню православних дітей та молоді із різних шкіл, міст, сіл та регіонів.
Звернуто увагу на потребу у створенні загальноукраїнського православного часо-пису, науково-методичних творчих лабораторій із розробки та експертизи програм, підру-чників та методичних матеріалів для предметів духовно-морального змісту.
Учасники форуму із занепокоєнням сприймають ті факти, коли під маскою духов-них цінностей і навіть цінностей православних насаджуються ідеї та принципи, які до ду-ховності не мають ані найменшого відношення. Тому важливим моментом у формуванні світогляду є правда. Зокрема, Церква має право визначати, чи є та чи інша позиція власне церковною, тобто такою, яка відповідає вченню і традиції Церкви. Одностайно засуджено активізовані останнім часом намагання запровадження у суспільну свідомість та систему освіти псевдоцерковних, псевдоправославних, псевдодуховних цінностей.
Висловлено тверде переконання: поважаючи свободу вибору і принципи вільного розвитку особистості, не можна не визнати шкідливості певних видів ідеології, моралі та духовності. Тому слід намагатися створити ефективні механізми протидії всіляким про-явам фашизму, ксенофобії, екстремізму, пропаганді псевдодуховності та неорелігій де-структивного змісту, сатанізму та окультизму. Читання висловлюють повагу до досвіду країн Європи, в яких духовний та моральний розвиток регулюється в законодавчому по-рядку, із додержанням основних прав і свобод людини та обмеженням нетрадиційних і де-структивних проявів духовності.
Протягом роботи Читань було чітко визначено, що у ставленні до питань духовнос-ті держава має керуватися принципом балансу дозволів та застережень. Визнаючи наяв-ність принципово небезпечних форм та проявів духовності, слід, окрім загального озна-йомлення із різними духовними традиціями та практиками, по-перше, надавати перевагу саме традиційним із них — як притаманним вітчизняній духовності і властивим її носіям; по-друге, небезпечні прояви духовності можуть і мають бути обмежені — так само, як держава обмежує свободу і прояви діяльності людей, які завдають шкоди здоров’ю та ма-теріальним статкам інших людей
Висловлено занепокоєння сучасним рівнем інформатизації суспільства, який завдає шкоди духовному здоров’ю як окремої особистості, так і суспільства в цілому. Саме через відсутність адекватної оцінки інформації, часто в результаті маніпуляції свідомістю ство-рюється аморфна соціально пасивна особистість, байдужа до високих власне людських проблем. Читання закликають віруючих людей на всіх рівнях суспільства сприяти розпо-всюдженню чесної «людиноутворюючої» інформації, перешкоджати негативному впливо-ві на людей закликів до бездумного споживацтва, безвідповідальності і байдужості.
Учасники Читань звертають увагу громадськості на необхідність гуманітарної ети-чної, наукової та профільної експертизи освітніх, оздоровчих, реабілітаційних програм і систем, які впливають на духовний стан людини. Запровадження програм деструктивного, окультного змісту не тільки завдає шкоди замість користі, але й сприяє заміні явних при-страстей таємними пороками, створюючи хибне враження «зцілення» від недугу душі.
Висловлено підтримку ініціативі про обов’язкову загальну громадянську (соціаль-ну) службу як дієвий захід виховання молоді на традиційних для нашого суспільства заса-дах любові до ближнього і допомоги нужденним, формування високої самосвідомості і почуття відповідальності кожного члена суспільства.
Учасники Читань знову нагадують всім членам суспільства про необхідність що-денного наполегливого прагнення до високих ідеалів християнства. Тільки наявність справжнього високого ідеалу зможе надати людському буттю смисл, а намагання досягти ідеалу перетворить буденність існування на справді людське життя.
Протягом роботи Читань відбулися плідні дискусії з різних питань церковного служіння та державно-церковних стосунків. Незважаючи на різницю поглядів та позицій у деяких питаннях, учасники форуму продемонстрували єдність у принципових питаннях і головних засадах здійснення спасительного церковного служіння в сучасному світі. Вод-ночас Читання показали вміння учасників вести цивілізовану дискусію, метою якої є не ствердження особистих поглядів, але знаходження спільних точок дотику для найбільш повної реалізації потенціалу кожного, найвідданішого служіння ближнім.
Всі без виключення учасники форуму були єдині в розумінні стратегії розвитку України як зростання в першу чергу духовного, основаного на традиційних духовних цін-ностях українського народу, і спрямованого на розвиток найкращих сил і якостей людсь-кого духу, з метою якнайповнішої реалізації людини у її найвищому покликанні, як ство-реної за образом Божим і призначеної до вічності.
Учасники Третіх Покровських міжнародних місіонерсько-просвітницьких читань висловлюють спільне переконання: на фундаменті традиційних православних духовних цінностей, в єдності духу і союзі миру ми можемо збудувати нову країну — спільний дім, в якому кожен зможе вільно вибирати путь розвитку і мати можливість реалізації своїх потенціалів, при цьому благо суспільства і благо кожного окремого члена суспільства бу-дуть взаємно пов’язані та взаємозумовлені. Хай зберігає всіх нас у єдності і однодумності Єдиний Бог!
 

Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter