З 19 грудня, коли Церква вшановує пам`ять святителя Миколая Мірлікійського, у новозведеному Свято-Миколаївському храмі в Києві (вул. Юрківська), розпочалися регулярні богослужіння. Про це повідомляє «Православіє в Україні».
Дерев`яний храм був зведений цього року поблизу з фундаментами церкви ХІІ ст. Саме тоді, біля підніжжя гори Юрковиця, постав Миколаївський храм. У ХV ст., після землетрусу, приміщення стало аварійним і служби в ньому припинилися. Подоляни розібрали стіни на господарчі потреби, а фундаменти засипались ґрунтом, який наносило від сусідньої гори під час злив. Понад п`ятсот років на цьому місці не звершувалися богослужіння.
На залишки храму випадково натрапили археологи у 1980-х роках, коли тут планувалося будівництво адміністративного будинку.
Новозведений храм - це лише початок відродження древнього святого місця. Найближчим часом запланована розчистка та консервування фундаменту, а потім - відновленням історичної споруди.
Диякон Сергій Баршай
ДОВІДКА. Церкву було споруджено на важливій ділянці перетину доріг, що вели у Вишгородському та Білгородському напрямах.
На підставі будівельно-технічних особливостей церква датована першою чвертю ХІІ ст. Дослідження дозволяють висунути припущення, що храм міг бути присвячений св. Миколаю та споруджений одним із князів родини Святослава Ярославича. Церква була розібрана до рівня, що зберігся, приблизно в ХV ст. Пізніш, з ХV ст., територія використовувалася як кладовище, один із склепів ХVІІ ст. залишено на площі храму.
Церква відкрита у північно-західній частині стародавнього Подолу, відомій за писемними джерелами ХVIII-XIX ст. як «Плоска частина», з південно-східного боку території садиби колишнього Йорданського монастиря.
Церква виявлена розкопками Подільської експедиції Інституту археології НАНУ, під керівництвом к.і.н. М.А. Сагайдака у 2003 році. Колекції зберігаються в фондах, звіти - в архіві Інституту археології НАНУ.
Залишки церкви знаходяться на глибині від 3 до 5 м. Вони являють собою фрагменти архітектурних деталей: фрагменти штукатурки з залишками фресок, фрагменти полив`яних плиток від підлоги, плінфа різних розмірів. Знайдено фрагменти дзвону та чисельні фрагменти кераміки давньоруського часу та ХІV - XІХ століть.
Знахідки пов`язані з могилами ХV - XVII століть представлені натільними хрестиками, монетами. Приблизно в ХV столітті церква була ретельно розібрана до рівня 8-14 ряду кладки, стовпи західної пари - до рівня фундаменту.
При розкопках храму, в товщі ґрунту, над ним та на рівні його стін, інколи пошкоджуючи їх, були виявлені залишки 125 поховань ХV - ХVIIІ ст., деякі з них виконані в склепах із пальчатої цегли «литовки», обпаленої або сирівцю.
У центральній частині між західною парою стовпів знайдено і залишено поховальний склеп ХVІІ ст. змурований із сирцевої цегли.
Цінність пам`ятки полягає у тому, що споруда є однією з найперших, які представляють новий етап розвитку давньоруської архітектури, що прийшов на зміну архітектурним формам ХІ ст., що представлені у Києві такими відомими зразками як Софія Київська або Успенський собор Києво-Печерського монастиря.
