Звернення голови Синодального відділу УПЦ по взаємодії зі Збройними Силами та іншими військовими формуваннями України архієпископа Львівського і Галицького Августина з приводу відправлення українських миротворців до Ліберії
Дорогі співвітчизники!
7 грудня цього року з Миколаєва відбув підрозділ українських миротворців до Ліберії. Це спонукає мене, як голову Синодального військового відділу УПЦ, звернутися до командування, військовослужбовців, а також їхніх рідних із пастирським словом.
Шановні командири!
Для такої священної та відповідальної місії Держава завжди обирає кращих своїх синів. Про це ніколи не можна забувати, особливо враховуючи те, що Ліберія характеризується складною ситуацією в плані встановлення миру в її межах, а також можливою загрозою для наших воїнів серйозно захворіти. Ті, що поїхали туди, взяли на себе велику відповідальність. Вони повірили в те, що це потрібно нашій країні і мирним громадянам Ліберії, які потребують захисту.
Тож цінуйте це! Турбуйтеся про наших миротворців зараз, не дочікуючись їхнього повернення, щоб запитати: «Ну, як ви?». Підтримуйте їх у думках і конкретними справами, виявляйте належну увагу рідним і близьким наших миротворців, і, що найголовніше, моліться про них.
Шановні миротворці!
Від імені усіх військових священиків Української Православної Церкви висловлюю вам щиру вдячність за те, що відгукнулися на потребу тих, чиє життя опинилося під смертельною загрозою. Ці люди не є нашими співвітчизниками чи земляками, в них – інша віра та культура, але вони є людьми – найціннішим із того, що створив Бог. І цей скарб нашого світу ви поїхали захищати, ризикуючи собою.
У роки Великої Вітчизняної війни наші діди та прадіди віддавали своє життя не лише за нас із вами, а й за усе людство. Сьогодні, через 65 років, ви з честю продовжуєте їхню справу.
Ми віримо, що результатом цього буде мир і злагода. Добро обов’язково переможе зло. Тож спаси Господи вас, справжні сини української Держави!
Шановні батьки, рідні та близькі миротворців!
Більше десяти років я опікуюся військовослужбовцями і знаю, як важко відпускати синів і чоловіків у зону бойових дій. Вам не треба говорити щось заспокійливе, вас необхідно дієво підтримувати і Церква ніколи не залишалася і не залишиться осторонь. Ми щиро молилися про тих, хто був в Афганістані, молимося про тих, хто там є сьогодні, хто здійснює миротворчу місію в Косові, будемо молитися і про тих, хто вирушив до Ліберії.
Приходьте до храмів, тут вас завжди підтримають і втішать, спілкуйтеся зі священиками, робіть справи милосердя і Господь обов’язково поверне вам рідних живими та здоровими.
Нехай благословення Боже завжди перебуває на всіх вас!
9.12.2009 рік.
† Августин,
архієпископ Львівський і Галицький,
голова Синодального відділу УПЦ
по взаємодії зі Збройними Силами
та іншими військовими формуваннями України
