3 листопада у Фундаментальній бібліотеці МДУ ім. М.В. Ломоносова відбулося відкриття ІІІ Асамблеї фонду «Руський світ». В урочистій церемонії взяв участь Святіший Патріарх Московський і всієї Русі Кирил, який представив у своєму програмному виступі церковне бачення Руського світу та шляхи його зміцнення і розвитку.

"Шановні учасники і гості асамблеї, дорогі брати і сестри, пані та панове!

Я вітаю всіх вас на ІІІ Асамблеї фонду «Руський світ». Ви приїхали з різних країн, щоб обговорити майбутнє російської культури, майбутнє Руського світу в умовах тих процесів, які відбуваються в світі, що глобалізується.

Відео дня

Дійсно, сьогодні глобалізація, як нині прийнято казати, кидає виклики насамперед концепціям культурно-національної ідентичності. Представники різних культур поставлені перед вибором: примкнути до цих могутніх глобальних проектів і розчинитися в них або ж самим бути самостійними суб’єктами у формуванні світового устрою. Чи може Руський світ забезпечити для себе роль значущого гравця на світовій арені — сьогодні і в майбутньому? Приклад того, що треба робити для цього, дають наші предки.

Завтра ми будемо святкувати День народної єдності. Так от, в далекому 1612 році, після декількох років державних негараздів та смути, наші предки змогли об’єднати сили і відстояти незалежність Вітчизни, свою самобутність, якщо хочете, свою цивілізацію. Саме таким шляхом вони зберегли високі життєві ідеали. І сьогодні перед нами стоїть не менш доленосне завдання — усім разом необхідно зберегти Руський світ, розсіяний по різних куточках планети, щоб не втратити цінності та спосіб життя, якими дорожили наші предки і орієнтуючись на котрі вони створювали, в тому числі, і велику Росію.

У зв’язку з цим необхідно чітко розуміти, що являє собою сьогодні Руський світ. Мені здається, що якщо ми будемо вважати його єдиним центром тільки Російську Федерацію в сучасних кордонах, то тим самим ми погрішимо проти історичної правди і штучно відсічемо від себе багато мільйонів людей, які усвідомлюють свою відповідальність за долю Руського світу і вважають його створення головною справою свого життя.

Ядром Руського світу сьогодні є Росія, Україна, Білорусія; і святий преподобний Лаврентій Чернігівський висловив цю ідею відомою фразою: «Росія, Україна, Білорусь — це і є свята Русь». Саме це розуміння Руського світу закладено в сучасній самоназві нашої Церкви. Церква називається Руською не за етнічною ознакою. Це найменування вказує на те, що Руська Православна Церква виконує пастирську місію серед народів, що приймають російську духовну і культурну традицію як основу своєї національної ідентичності або, принаймні, як її істотну частину. Ось чому в цьому сенсі ми і Молдову вважаємо частиною цього Руського світу. У той самий час Руська Церква є найбільшою багатонаціональною православною громадою в світі і прагне розвивати свій багатонаціональний характер.

На минулому Помісному Соборі нашої Церкви приємно було чути, як його діячі та учасники спілкувалися між собою японською, німецькою, англійською, французькою, українською, молдавською мовами. В якості Предстоятеля Церкви, крім деяких єпархій Росії, мені вже довелося відвідати країни, які є становим хребтом історичної Русі, - я був в Україні і Білорусії і хотів би коротко поділитися своїми враженнями від візиту, особливо в Україну. Багато хто лякав і мене, і нашу громадськість тим, що ця поїздка буде супроводжуватися провокаціями, масовими виступами націоналістичних сил, протидією деяких представників владних кіл. Проте ця подія ще раз показала, що, незважаючи на державні розділення, на певні неузгодження в політиці, ми духовно, ще раз хочу підкреслити, ми духовно продовжуємо залишатися одним народом, і в більшості – чадами Руської Православної Церкви.

Мої слова не означають, що Руська Церква ставить під сумнів нині існуючі державні кордони. Звичайно, не можна не визнати, що ці кордони, принаймні на сьогоднішній день, при нинішньому характері всіх цих пограничних ситуацій створюють зайві перешкоди між народами Руського світу. Нерідко телебачення доносить до нас сумні картини того, що відбувається, в тому числі на російсько-українському кордоні, а інколи навіть на російсько-білоруському кордоні, незважаючи на те, що формально кордону начебто не існує. Я впевнений, що ці труднощі, які існують або які виникають, послаблюють роль кожної із держав і їх роль у міжнародному житті. У той самий час наявність суверенітету може допомогти нам більш відповідально підходити до збереження власної самобутності та будувати нові форми cпівжиття на основі рівноправності та взаємної поваги.

Сучасним європейським країнам суверенітет не заважає будувати найтісніші відносини між собою, будучи членами Європейського Союзу. У країн же історичної Русі є більш вагомі підстави для розвитку інтеграційних процесів — вони належать до одного унікального цивілізаційного простору, в рамках якого накопичилися цінності, знання та досвід, які допомагали нашим народам завжди займати гідне місце в людській родині.

Як можна визначити цей спільний цивілізаційний простір Руського світу, незважаючи на те, що у нього відсутні сьогодні спільні політичні інститути? В основі Руського світу лежить православна віра, яку ми отримали в спільній Київській купелі хрещення. Завдяки історичному вибору святого князя Володимира наші предки приєдналися до сім’ї християнських народів і стали творити могутню єдину Русь. Численні святі — ієрархи, князі, бояри, священики, ченці, простолюдини — учили наш народ любити Бога і ближнього, боятися гріха і пороку, жадати добра, святості та правди. Тобто мова йде про формування глибинних, базисних духовних цінностей, які стали реальністю в історичному житті нашого народу. Незважаючи на різні перипетії, ці цінності були незмінними орієнтирами для національного життя на всі часи, тому народ наш і став називатися народом-богоносцем. Не тому, що весь народ був святий — грішників у нас було не менш, ніж в інших країнах, — а саме через цю ціннісну орієнтації нашої історії. Саме тому і земля наша стала називатися Святою Руссю.

Для руської людини немислимо протиставляти «українського» рівноапостольного князя Володимира «російському» преподобному Сергію Радонезькому («російському» я, звичайно, маю на увазі в лапках), «російського» благовірного князя Олександра Невського «білоруській» преподобній Євфросинії Полоцькій, «молдавського» преподобного Паїсія Величковського «російському» святителю Ігнатію (Брянчанинову). Це виглядає просто як анекдот, як жарт. Все це святі Руської землі, тому ми повинні зберегти єдність Руської Церкви, шанувати загальних святих, відвідувати святі місця Руського світу. Можу особисто свідчити про те, наскільки міцно скріплює руську єдність паломництво по святих місцях Русі. Під час моїх поїздок до Білорусії і України мене вразила величезна кількість людей, які приходили на богослужіння — десятки тисяч людей бажали помолитися разом зі своїм Патріархом.

Важливо й надалі розвивати паломництво віруючих із різних кінців Руського світу до спільних святинь. Для цього потрібно відкривати паломницькі центри та служби, складати маршрути, робити гарне інформаційне забезпечення, готувати спеціалістів у цій сфері.

Велику роль у підтримці віри відіграє православне суспільство. Сьогодні по всій Русі відновлюються і будуються нові храми, відкриваються та засновуються монастирі. Для своїх чад, які з різних причин і в різний час опинилися за кордоном, наша Церква відкриває парафії в багатьох країнах світу. Сьогодні кількість таких приходів продовжує рости, їх кількість наближається до 600. Розвиток закордонних громад є потужним чинником, що перешкоджає асиміляції руських людей. Релігійне життя є точкою зосередження духовних та культурних сил співвітчизників. Прикладом такої відданості руській православній традиції стала історична доля Руської Зарубіжної Церкви. Зберігши духовні і культурні цінності Руського світу вдалині від Батьківщини, її ієрархи, священство і миряни сьогодні вносять істотний вклад в об’єднання всіх руських людей, що проживають за кордоном. Возз’єднання Помісної Руської Церкви в 2007 році мало величезне значення для свідомості співвітчизників, що проживають в країнах історичної Русі. Всі відчули великий духовний підйом, надію на отримання єдності Руського світу.

Бережливе ставлення руських людей до своєї віри і повага до віри інших приваблювали до Росії представників різних релігій і націй. У Російській державі співвітчизники інших вір і національностей завжди мали можливість досягти високого суспільного становища. Досить назвати лиш деякі імена: барон Петро Шафіров, генерал Михайло Барклай-де-Толлі, Хан Гусейн Нахічеванський, принц Олександр Ольденбурзький, мореплавець Іван Крузенштерн, архітектор Костянтин Тон, художник Ісаак Левітан. Вони не були росіянами по крові, але вважали Росію, Русь, своєю Вітчизною та вірно і безкорисливо їй служили.

Цінність віри в особистому і суспільному житті стала ще важливішою для представників Руського світу після десятиліть панування державного атеїзму. Твердо переконаний, що в Росії, як і в інших країнах історичної Русі, більше ніколи не будуть можливі агресивний секуляризм, войовничий антиклерикалізм як широкий суспільний рух, а тим більше як державна політика.

Іншою опорою Руського світу є російські культура і мова. До руської культури може належати і росіянин, і татарин, і українець, і грузин, тому що вона увібрала традиції багатьох народів. Руська культура — це явище, яке не вміщається в кордони однієї держави та одного етносу і не пов’язане з інтересами однієї країни, що дуже важливо сьогодні зрозуміти; як і ця організація, «Руський світ», не є інструментом політичного впливу Російської Федерації. У неї абсолютно інша мета і інші завдання. Це в останню чергу, якщо говорити про культуру, матрьошки, хустки і самовари. Насамперед руська культура — це самобутні способи і форма вираження цінностей, історичного досвіду народу Русі, які визначають особисте та громадське буття мільйонів людей.

В інших державах у минулому єдиної країни існує нав’язливий страх, що підтримка руської культури може зруйнувати місцеву національну культуру. Це даремні побоювання. Спочатку руська культура формувалася як культура, що має стикувальні вузли для об`єднання з іншими національними традиціями. Справжній руській культурі чужий дух ксенофобії і шовінізму, а також придушення інших культур. Якби це було не так, то ніколи з безлічі племен Київської Русі не виникло б єдиного народу і до сьогоднішнього дня не збереглися б найменш численні мовні групи та народності.

Важливим комунікаційним елементом Руського світу є російська мова. Щоб зрозуміти роль російської мови, треба мати чітке уявлення про її генезис. Хотів би нагадати, що російська мова стала плодом спільних зусиль теж людей різних національностей. Вона виникла як засіб спілкування між різними народами. Тому необхідно докладати зусилля щодо збереження і поширення цього загального надбання. Перш за все важливо створювати умови для вивчення численними співвітчизниками, що проживають у далекому зарубіжжі, російської мови та їх знайомства з руською культурою. Церква, держава, громадські структури можуть спільно здійснювати комплектацію зарубіжних бібліотек, зокрема на парафіях, створювати при них центри вивчення російської мови, організовувати заходи, націлені на збереження руських традицій. Слід допомагати випускати періодичні видання, створювати інтернет-сайти російською мовою, підтримувати діяльність наукових та освітніх центрів, сприяти вступу молодих співвітчизників у церковні та світські навчальні заклади в Росії, Україні, Білорусії.

Однак, високо цінуючи роль російської мови, ми також не повинні забувати і про різні корінні мови Руського світу: про українську, білоруську, молдавську і про інші. Вони збагачували і продовжують збагачувати багатолику культуру Руського світу. Крім того, вони не раз чинили прямий вплив на розвиток загальноросійської мови. Неможливо уявити собі, як з`явилася б російська літературна мова без Миколи Васильовича Гоголя та Володимира Івановича Даля, малоросів за місцем народження, і багатьох інших людей різних національностей. Нам необхідно побудувати систему підтримки цього безцінного багатомовного скарбу Руського світу. Вважав би цілком можливим підтримувати центри вивчення української, білоруської, молдавської мов при наших зарубіжних парафіях — там, де є така потреба. Вони могли б існувати поряд з центрами руської культури або бути їх органічною частиною, але ні в якому разі одне не повинно створюватися на противагу іншому, як якийсь конфронтаційний майданчик, тому що всі ці культури є органічними частинами єдиної культури Руського світу.

Нарешті, третьою підвалиною Руського світу є спільна історична пам`ять і спільні погляди на суспільний розвиток. У результаті спільної творчості народів Русі і тих, хто складав з ними єдине ціле протягом століть, виник спосіб громадського проживання, який у всьому світі асоціюється з руською традицією. У наших народів присутня сильна свідомість безперервності і спадкоємності руської державної суспільної традиції, починаючи з часів Київської Русі і закінчуючи нинішньою Росією, Україною, Білоруссю, Молдовою та іншими країнами історичного простору Русі. Наші предки разом будували і розвивали Русь, обороняли її від іноземних загарбників. Так було протягом всього існування нашої єдиної Вітчизни незалежно від пануючої політичної системи.

За сторіччя спільного життя виробилися загальні підходи до будівництва суспільства. Традиційно народи Руського світу творили суспільство на основі таких цінностей, як відданість Богу, любов до Батьківщини, людинолюбство, справедливість, міжнаціональний і міжрелігійний мир, прагнення до знань, працьовитість, повага до старших. У 2000 році Руська Православна Церква постаралася систематизувати весь накопичений досвід у сфері громадського будівництва на основі православного світогляду, прийнявши Основи своєї соціальної концепції. У минулому році був прийнятий ще один документ — «Основи вчення Руської Православної Церкви про гідність, свободу і права людини». Ці два документи є плодом праці всієї Руської Церкви. В їх розробці взяли участь ієрархи, священнослужителі, миряни, богослови, вчені з усіх країн канонічної території Московського Патріархату. Вони важливі не тільки для Церкви, але і для всього Руського світу. Самобутність руської цивілізації, сформованої на основі Православ`я, а також за участю інших традиційних релігій, забезпечувала нашим народам свободу і незалежність у визначенні своєї історичної долі. Нам необхідно і далі ясно усвідомлювати унікальність руського способу проживання та відтворювати його не лише в країнах з домінуючою руською культурою, але свідчити про нього далеко за їх межами, особливо в умовах духовної, моральної кризи сучасної людської цивілізації. Але ні в якому разі ми не повинні втрачати того самобутнього, яскравого, сильного, значного, що є в нашій традиції, що є її серцевиною, що є її скарбом. От якщо ми це втратимо, то не потрібно буде говорити про Руський світ — тоді залишаться тільки матрьошки і самовари.

У минулі часи цей спосіб проживання підтримувався загальними державними кордонами, єдиним географічним ареалом проживання наших народів. Сьогодні це не так. Однак незалежні держави, які існують на просторі історичної Русі і усвідомлюють свою загальну цивілізаційну приналежність, могли б продовжувати разом творити Руський світ і розглядати його як свій спільний наднаціональний проект. Можна було б навіть ввести у вживання таке поняття, як країна Руського світу. Воно означало б, що країна відносить себе до Руського світу, якщо в ній російська мова використовується як мова міжнаціонального спілкування, розвивається руська культура, а також зберігається загальноісторична пам`ять і єдині цінності суспільного будівництва. У даному випадку я не пропоную чогось нового, адже приблизно за таким принципом існують такі об`єднання, як Британська співдружність націй, співдружності франкомовних і португаломовних країн, ібероамериканський світ.

Щоб такий Руський світ був згуртованою реальністю, а не аморфним утворенням, необхідно одночасно діяти на декількох рівнях. Перш за все ми повинні спиратися на взаємодію між громадянськими суспільствами країн Руського світу. Але не менш важлива позиція еліт нових незалежних держав, створених на просторі історичної Русі. Саме еліти роблять істотний вплив на суспільство і направляють його в той чи інший бік. І тому важливе встановлення системи міцних відносин між елітами країн Руського світу. У зв`язку з цим ключове значення має етика міжелітних відносин. Потрібно виробити такий тон відносин, за допомогою якого виявлялася б повага один до одного, виключалися б будь-який патерналізм, будь-яка спроба відігравати роль «старшого брата», підкреслювалися б національні інтереси кожної з країн і виражалися соборні зусилля в будівництві громадського життя з опорою на загальну духовно-культурну традицію. Поодинці навіть найбільші країни Руського світу не зможуть відстояти свої духовні, культурні, цивілізаційні інтереси в світі, що глобалізується.

Вірю, що тільки згуртований Руський світ може стати сильним суб`єктом глобальної міжнародної політики, сильніше всяких політичних альянсів. Крім того, без координації зусиль держави, Церкви та громадянського суспільства ми не досягнемо цієї мети.

Відрадно, що усвідомлення важливості завдань, які стоять перед Росією у справі збереження цивілізаційної спільності історичної Русі, призвело до створення фонду «Руський світ». З моменту його створення минуло три роки, і багато чого вже зроблено. За цей час налагоджено взаємодію Церкви і фонду в реалізації спільних проектів і починань. Можу сказати, спираючись на свій досвід, це була дуже ефективна взаємодія — не тільки в області теорії, а й у вирішенні цілком конкретних практичних питань, зокрема тих, які були пов`язані з фінансуванням, з наданням допомоги людям. Тому сьогодні я хотів би висловити подяку з цієї трибуни керівництву фонду, в першу чергу Вам, В`ячеслав Олексійович. Для того щоб подібна взаємодія здійснювалася на постійній основі, було підготовлено угоду про співробітництво, яку ми сьогодні маємо з В`ячеславом Олексійовичем підписати. Сподіваюся, що її реалізація допоможе досягти всі високі цілі, про які тут йшла мова.

Дозвольте побажати всім нам успішного проведення асамблеї і допомоги Божої в трудах з творення Руського світу".

Патріарх Московський і всієї Русі Кирил

Прес-служба Патріарха Московського і всієї Русі