Проповідь Митрополита Володимира на Успіння Пресвятої Богородиці
Кожне Богородичне свято - це велика радість, радість перш за все від того, що світ має цю святішу Особу; радість від того, що через Божу Матір наша рідна земля, така близька і грішна, відгукнулася на поклик небес, і небо зійшло на землю; радість від того, що вустами Божої Матері людство відповіло Богу послухом, вірою і відданістю, і Господь став Людиною. Кожне свято Божої Матері - це радість про Господа, радість і в тому, що у нас є Скоропослушниця і Подателька радості.З радістю і торжеством, а разом з тим, зі здивуванням, сьогодні ми молитовно переживаємо свято Успіння Пресвятої Богоматері. О, дивне чудо! У гробі лежить Та, Яка дала Джерелу життя - Христу Свою плоть. Пренепорочна Діва не могла уникнути смерті. Такий закон Божий і така правда! Вона, чиста і нескверна Голубиця, Чесніша від херувимів і Славнійша за серафимів, Вона дала світу Христа, але не уникла людської долі. Вона нині закінчила земне життя, спочила. Але ми віримо, що Вона не залишила світу і після Успіння Свого; Вона і нині жива, бо Її до життя повернув "во утробу Вселивийся приснодевственную". Цю віру Церква висловлює в своїх піснеспівах, називаючи гроб Богоматері ліствицею до небес. Скільки людських думок, теорій і сподівань розбивалися вщент перед фактом смерті. Віра наша вчить, що смерті немає, а є успіння, яке приводить людину від одного виду життя - тимчасового - до іншого - вічного. У світлі такого вчення багато речей у житті набувають іншого значення. Саме життя отримує новий зміст. По-новому сприймаються радощі та печалі, на які таке багате життя кожної людини. Божа Матір була земною людиною. Їй були відомі життєві переживання. Вона уражалася серцем біля Хреста Свого Сина, страждала Його стражданнями. Вона покірно несла Свій Богоматерній Хрест, пила чашу страждань, зберігши до кінця днів Своїх слухняність і відданість волі Божій. Як радісно і знаменно, що біля Її гробу ми не тільки вчимося всьому святому, вічному і спасительному, але й отримуємо материнське благословення Пречистої Богородиці та Приснодіви Марії. В Ній ми знайшли ліствицю до неба, зв`язок із небом. Преклоняючись перед Її святим гробом, навчаючись від Неї вищого божественного відання і християнських чеснот, будемо молитися, щоб Вона не розлучалася з нами. Вона обіцяла апостолам, а через них і нам, перебувати з нами до кінця віку. У пам`ять про цю обіцянку святі апостоли після Успіння Пречистої Божої Матері, під час преломління хлібу, залишали за столом місце для Неї, Благословенної, з твердою вірою в Її невидиму присутність. Віримо і ми, що Вона з нами, а через Неї з нами і Син Її - Господь наш Ісус Христос, Який слухає Її молитви і наші прохання, благословляє, карає, врачує і прощає. Мати Божа! Молитвами Твоїми позбав нас від усякого зла і врятуй від смерті душі наші. Амінь.
