Відспівування самогубців - це страшна помилка. Таке переконання висловив  київський священик протоієрей Андрій ТКАЧОВ, коментуючи пропозицію британського єпископа змінити церковну практику стосовно самогубств.

"Це питання обумовлене в церковній практиці. Якщо людина була тривалий час психічно хворою, і це було очевидно для оточують, і її вчинки були давно неадекватні, то вона вважається несамовитою. За канонами, ті, хто наклав на себе руки у таком устані, відспівуються і не позбавляються церковної молитви. Але до решти самогубств це не стосується", – відзначив священик.

На його думку, «збільшення кількості самогубств – це хвороба нашого часу». «Психічне перевантаження, невміння долати життєві проблеми призводить до того, що дуже багато людей вирішують закінчити життя у такий спосіб. То, чим раніше займалися тільки філософи, котрі відчували світову тугу і котрі йшли з життя добровільно, то сьогодні дуже багато людей роблять це через слабкість або через відсутність життєвих орієнтирів, відсутність сили волі, віри, вищих цінностей», - сказав православний священик. Він додав, що «англійська католицька церква таким своїм кроком ставить велику проблему, тобто виявляється, Церква деякі речі робить заради душі людини, за яку молиться, а деякі речі робить ради душ близьких і рідних». «У словах цього єпископа прихований підтекст, що робиться це не стільки заради душі покійного, скільки для заспокоєння совісті його рідних. А це небезпечна тенденція. Якщо ми догоджатимемо рідним покійного, то, зробивши цю серйозну помилку, ми дійдемо до ще серйозніших, звівши молитву про душу просто до утіхи родичів", – зауважив отець Андрій.

Відео дня

За словами православного пастиря, таке новаторство викликане побоюванням розгубити паству, оскільки кількість самогубств сьогодні дуже велика: «Ось тут і розкривається проблема. Люди сталі слабкі і дезорієнтовані. Не маючи жорстоких випробувань у вигляді голоду, війни, епідемій, замучені просто повсякденністю, безглуздям, вони масово добровільно йдуть з життя. І церква Англії, не бажаючи втрачати паству в особі родичів самогубців, йде на такий крок. Це проблема, що стосується всіх розвинених суспільств, всіх держав, що належать до християнського світу. І нас ця проблема теж турбує. Наші єпископи і священики теж стають перед цією дилемою: чи відспівувати самогубцю, щоб не відштовхнути родичів чи ні. Чи був самогубця божевільним завжди, або виявив слабкість в останні часи життя – ця проблема стосується всіх пастирів. Просто західні люди радикальніші в своїх рішеннях. Ми теж іноді керуємося цією практикою, але я вважаю її гріховною, тому що азради догоджання людям, ми порушуємо важливі моменти, що стосуються віри Христової. А тим часом, відсоток психічно хворих самовбивць відносно невисокий, більшість з них – здійснюють тяжкий гріх під впливом моменту».

Пояснюючи, чому самогубство вважається Церквою таким тяжким гріхом, отець Андрій сказав: "Людина сама для себе загадка. У ньому приховано стільки всякого дива! У ньому зберігається безодня всяких можливостей. Коли людина, як їй здається, зломлена непосильними проблемами, поспішно вирішує відвести себе з цього життя, цим вона відкидає Промисел Божий щодо себе. Людина позбавляє себе саморозкриття , позбавляє світ тих можливих багатств, які могли б через нього відкритися світові. Вона сама припиняє дію Бога над собою. Не пізнавши себе, залишившись всі загадкою, через легкодухість вона розриває якнайтоншу, дорогоцінну, Богом сплетену нитку». Він також підкреслив, що  багато хто справедливо вважає, що в цьому акті прихована тисяча гріхів. Зневіра в Бога і Його Промисел, богохульство. «"Ти винен, що мені погано, я не хочу жити тим життям, яке Ти створив", приблизно так заявляє самогубця своїм вчинком. Самогубство страшне не тільки як факт, але і як суміш відчуттів, прихованих в цьому вчинку. Тому ради рідних насмілюватися на молитву про таких людей і без розбору їх відспівувати, за всіх молитися – не можна. Ми молимося "зі святими упокой Христе, душу покійного раба твого!", тобто зі святителем Миколою Чудотворцем, з Георгієм Побєдоносцем і іншими святими. А як же можна просити упокоїти всіх без розбору зі святими? Тому відспівування самогубців – це страшна помилка, малодушне рішення,  ради заспокоєння  живих. Вони від цього краще не стануть, а ми грішимо", - підкреслив отець Андрій.

Як повідомляв УНІАН, 11 липня єпископ Вестмінстерського архидіоцезу Бернард ЛОНГЛІ, який є представником Католицької церкви Великобританії заявив, що до тих, хто сам позбавляє себе життя, слід ставитися із співчуттям, сприймати такі дії в контексті стану душевного здоров`я цих людей і не піддавати їх осуду. На його думку, коли чоловік чинить самогубство, він, як правило, перебуває в такому сум`ятті і відчаї, що втрачає контроль над собою – його свідомість затуманена, а значить він вже не є психічно здоровим. "Бог же не засуджує того, хто не відає, що творить. Його милосердя нескінченне", – сказав Б.ЛОНГЛІ. Єпископ також заявив, що члени сім`ї і друзі людей, які учинили самогубство, серйозно страждають, тому немає необхідності відмовляти їм в церковному похованні самовбивці.